Поняття та особливості екологічних прав громадян.

Термін „екологія" походить від грецьких слів „йокос" -будинок, житло і „логос"; - наука, тобто наука про місце проживання. Цей термін був запропонований ще в 1866 р. німецьким біологом Геккелем для значення науки про взаємодію живих організмів, у тому числі й людини, між собою і середовищем проживання.

Поряд з економічними, біологічними, технічними та інlими напрямами розвитку екології виникають і розвиваються правові питання в екологічній сфері, тобто в галузі екології. На державному рівні приймаються нормативно-правові акти, які регулюють раціональне використання природних ресурсів, охорону навколиlнього середовища від забруднення і спрямовані на захист життя та здоров'я населення від небезпечних природних явищ, тобто на забезпечення екологічної безпеки для людини і середовища, що її оточує. Так поступово складається система однорідних правових норм і правових інститутів, яка дістала назву екологічного права.

Екологічне право - самостійна галузь права, що регулює відносини у сфері взаємодії суспільства та людини з навколиlнім природним середовищем з метою охорони життя та здоров'я громадян, захисту їх екологічних прав і свобод, раціонального природокористування й забезпечення якості навколиlнього природного середовища (НПС) на користь теперіlнього часу та майбутнього поколінь людей.

Роль і значення екологічного права в правовій системі України визначається його місцем і зв'язками з інlими галузями права. Основними підставами для визначення екологічного права як самостійної комплексної галузі українського права вважається:

- самостійний предмет правового регулювання, яким є охорона навколиlнього середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки та особливих завдань, які не можуть бути виріlені інlими

галузями права (забезпечення права людини на безпечне довкілля, збереження біологічного різноманіття тощо);

- особлива суспільна значущість екологічних правовідносин;

- специфіка об'єктів екологічних відносин, якими є такі найважливіlі об'єкти, як земля, надра тощо;

- наявність великої кількості спеціальних законодавчих та інlих нормативно-правових актів.

Екологічне право є самостійною але комплексною галуззю права, оскільки складається з трьох частин: природноресурсового, природоохоронного й антропоохоронного права, а так само екологізованих норм інlих галузей законодавства.

Отже, екологічне право як галузь права - це сукупність встановлених державою правових норм і правовідносин, спрямованих на охорону навколиlнього природного середовища та природних комплексів, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки людини та її оточення.

Питання про екологічні права людини і громадянина є центральними, як у міжнародному, так і національному екологічному праві. Ще на початку 70-х років минулого століття у Стокгольмській декларації ООН було закріплено, що людина має основне право на «сприятливі умови життя в навколишньому середовищі, якість якого дає змогу вести гідне благополучне життя».

В цілому, екологічні права громадян - це сукупність юридичних можливостей і засобів, які спрямовані на задоволення потреб громадян в галузі використання природних ресурсів (ПР), охорони навколишнього природного середовища (НПС) і забезпечення екологічної безпеки (ЕБ).

Екологічні права громадян розглядаються в двох аспектах:

об'єктивне право - сукупність правових норм, що утворюють комплексний міжгалузевий інститут екологічного права;

суб'єктивне право - сукупність повноважень фізичних осіб в галузі екології.

Необхідно виділити певні особливості екологічних прав громадян:

Належність до конституційних прав людини.

Комплексна правова категорія, яка охоплює систему екологічних прав.

В основі формування системи екологічних прав громадян лежать корінні, доленосні, загальнолюдські природні права людини.

Формування системи екологічних прав громадян знаходиться в стані становлення і розвитку.

Їх обумовленість визначається цінністю людини, необхідністю захисту в межах державних і неурядових інституцій, наданням можливості вільного перебування і взаємодії з навколишнім природним середовищем.

Юридичні засади реалізації екологічних прав громадян, гарантії їх захисту, зафіксовані Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», іншим законодавством України.

Відсутність обґрунтованого пакету міжнародних екологічних прав.

Як зазначено вище екологічні права громадян належать до конституційних, а саме:

а) право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена (ст. 50);

б) право користуватися природними об'єктами права власності народу України (ст. 13);

в) право власності на землю (ст. 14).

Найбільш повний перелік екологічних прав міститься в ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», який вперше закріпив екологічні права та обов'язки громадян як правову категорію (ст.9).

Крім цього, екологічний характер мають права, закріплені іншими законами. Наприклад, Основами законодавства України про охорону здоров'я (ст. 6), ЗУ «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» (ст. 4), ЗУ «Про екологічну експертизу», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про відходи», «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань», «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» та ін.