Структура теоретичного матеріалу на уроках історії

Навчальний історичний матеріал складається з компонентів, які притаманні самій історичній науці: історичних фактів і теорії, а також способів опрацювання історичного матеріалу, теоретичних і методологічних основ історії як науки. Дуже важливим компонентом навчального історичного матеріалу є теорія. Термін «теорія» означає: узагальнення

досвіду, суспільної практики, що відбиває об'єктивні закономірності розвитку природи і суспільства; сукупність узагальнених положень, що утворюють будь-яку науку чи її розділ; сукупність наукових положень, учення про які-небудь явища, факти; система поглядів з якогось питання. Структура цього компонента складна і багатогранна. У ньому виділяють три складових елементи: 1) історичні поняття різної широти узагальнення; 2) суттєві причинно-наслідкові та інші зв'язки; 3) тенденції суспільного розвитку. Історичним поняттям називають ключове слово (чи ключові слова), у яких відображено головні, важливі, найбільш суттєві сторони історичних подій та явищ. Засвоєння учнями історичних понять є одним із

найважливіших завдань навчання історії у школі. Важливе значення для формування історичних понять має проблема їх класифікації. Підходи до класифікації історичних понять досить різноманітні. Методист М. Зинов'єв поділяв історичні поняття на чотири групи: 1) поняття про поодинокі факти політичного, економічного і

культурного характеру; 2) поняття про історичні процеси; 3) широкі історичні узагальнення; 4) загальнонаукові терміни й поняття, що вживаються при висвітленні історичних явищ. Існує класифікація історичних понять за ступенем узагальнення. Згідно з цією класифікацію поняття розподіляються на: окремо історичні; загальноісторичні; соціологічні. За сферами життєдіяльності суспільства поняття поділяють на: економічні, соціально-політичні, історико-культурні, ідеологічні. Залежно від того, явища якої сфери життєдіяльності вони відбивають, поняття поділяють на: економічні, соціологічні, політологічні, культурологічні. У 80-х рр. Г. Донськой запропонував класифікувати історичні поняття, враховуючи діалектичне співвідношення одиничного, особливого та загального в історії. Він стверджував, що кожному виду фактів відповідає категорія понять – поняття про події, явища та процеси. У пізнанні суспільного життя, у засвоєнні історичних фактів та їх зв'язків поняттям належить вирішальна роль. Чим більшим та різноманітнішим є апарат понять учнів, тим більше можливостей вони мають для пізнання світу, формування власної точки зору та її аргументування. Крім понять, складовими історичної теорії є зв'язки та тенденції розвитку суспільства. Розкрити зміст історичних зв'язків та тенденцій розвитку означає встановити внутрішні, суттєві зв'язки між подіями, явищами і процесами, що періодично повторюються та окреслюють певні напрями історичного розвитку. Зв'язки між подіями і явищами у методиці історії класифікуються за змістом. Відповідно, як правило, виділяються: причинно-наслідкові, хронологічні та локальні. Причинно-наслідкові зв'язки встановлюються виходячи з того, що одне явище (причина) своїм впливом породжує інше (наслідок). Локальні або просторові зв'язки віддзеркалюють вплив географічних умов на виникнення та розвиток історичних явищ, характер і особливості протікання історичних процесів. Хронологічні або часові зв'язки відбивають послідовність чи синхронність виникнення і розвитку історичних явищ і процесів. Зв'язки подібно до понять розподіляються на конкретно-історичні, загальноісторичні та всезагальні.Визначення різноманітних зв'язків між історичними явищами і процесами дозволяє окреслити певні тенденції суспільного розвитку в ту чи іншу епоху. Формулювання та інтерпретація історичних зв'язків та тенденцій розвитку авторами підручника і вчителями багато в чому залежить від обраних ними методологічних підходів до пізнання історичного процесу. Однак у навчанні історії вшколі вони мають насамперед відповідати цілям шкільної історичної освіти. У підручниках і посібниках теоретичний компонент присутній у вигляді «відкритої теорії» чи теорії, «схованої у фактах». У першому випадку в навчальних посібниках часто містяться положення, абзаци і пункти параграфів із розгорнутим поясненням ознак історичних понять, з характеристикою причин і наслідків історичних подій, закономірностей історичних явищ і процесів, з аргументованими оцінними судженнями. «Відкрита теорія» у програмах і підручниках може бути виділена шрифтом, позначена якимось спеціальним символом, обведена рамкою, щоб школярі звернули на неї особливу увагу. Такий спосіб представлення теоретичного матеріалу в шкільних курсах історії доступний всім учням будь-якого рівня навченості і розвитку, але зловживання ним знижує інтерес до історії у сильних і середніх учнів. У другому випадку теоретичні положення прямо не повідомляються, а приховуються в спеціально організованому підборі і викладі історичних фактів і можуть бути виявлені при цілеспрямованих розумових зусиллях школярів, для чого використовуються відповідні питання: що спільного, що відмінного ви бачите у цих фактах, яке значення вони мали для подальшого розвитку подій, які висновки ми можемо зробити тощо. Автори навчальних книг і вчителі історії часто свідомо не повідомляють учням теоретичні відомості, а використовують елементи, наприклад, проблемного навчання, щоб розвивати самостійність і критичність мислення

учнів, підтримувати активність і інтерес до предмета у школярів з високим рівнем навченості.