Історичні факти і їх класифікація

Навчальний історичний матеріал складається з компонентів, які притаманні історичній науці: історичних фактів і теорії, а також способів

опрацювання історичного матеріалу, теоретичних і методологічних основ історії. Пізнання історії починається із засвоєння фактів. Слово " факт» походить від латинського «зроблене, те, що відбулося». В історичній науці, факт – це дійсна, невигадана подія; дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді; встановлене знання, що відповідає об'єктивній реальності і є матеріалом для певних висновків, доведень; реальність, дійсність, те, що об'єктивно існує. У процесі пізнання історії факти необхідні для виявлення і визначення історичних зв'язків для їх узагальнення і засвоєння у системі. Факти минулого систематизовані, згруповані у значні історичні події, явища і цілісні історичні процеси. У повсякденному спілкуванні слова «факт», «подія», «явище» часто виступають синонімами. Проте з методичної точки зору (так само як і в історичній науці) вони розмежовуються: –факт-подія – одинична, неповторна, оригінальна, жорстко локалізована в часі та просторі дійсність (пригода), де бере участь певне коло осіб; –факт-явище – фрагмент реальності з типовими, характерними ознаками, притаманними певному історичному періоду або декільком країнам на певному етапі історичного розвитку; –факт-процес – (послідовна зміна станів або явищ, яка відбувається закономірним порядком, хід розвитку чого-небудь) – це сукупність явищ більш високого ступеня узагальненості. Історичні факти мають свою класифікацію. За складом їх можна розділити на елементарні, прості й складні. У цьому випадку факти-процеси або факти-явища розглядаються як сукупність (цілісність) взаємопов'язаних фактів-подій, кожен з яких, у свою чергу, можна розкласти на ще більш дрібні і самостійні складові. У свою чергу кожен із цих простих фактів складається з дрібніших, елементарних. Складні факти, у свою чергу, складаються з типових, стійко повторюваних деталей, елементів: місця дії і навколишньої природи, матеріальних предметів (від звичайного ґудзика до грандіозних технічних пристосувань, створених і використовуваних людьми у своїй діяльності), учасників досліджуваних подій і явищ як відомих діячів, так і безіменних представників соціальних груп, класів. Ці три групи фактів входять у число простих і елементарних, на які можна розкласти складні з метою більш глибокого і чіткого засвоєння їх школярами. Відносно прості історичні факти вивчаються в образній формі без попереднього розчленовування на складові частини. За характером дії історичні факти розподіляють на динамічніта відносно

статичні. До першої групи відносять фрагменти реальності, які швидко розвиваються і суттєво змінюються за короткий період часу за принципом «було – стало тепер». До другої групи відносяться фрагменти реальності, які є відносно сталими у часі і просторі протягом достатньо довгого періоду часу (десятиріч, віків). Поєднуючи першу та другу характеристики фактів, можна сказати, що динамічні факти – це факти-події, а відносно статичні факти – це факти-явища. Існує суто педагогічна типологія історичних фактів. Це головні та неголовні факти. Головними вважаються ті факти, які: вплинули на розвиток суспільства, залишили значний слід у суспільному житті; маючи об'єктивно велике історичне значення, передають основний фактологічний зміст історичної епохи, періоду; у своєму змісті і зв'язках містять важливі теоретичні відомості, необхідні для формування у школярів історичних понять, світоглядних ідей, власної думки з приводу минулого; відрізняються яскравістю, образністю, емоційністю і здатні залишити в душах учнів глибокий моральний слід, викликати особисте співпереживання, міцно закріпились у пам'яті. Головні факти підлягають ґрунтовному опрацюванню на уроці та закріпленню у вигляді яскравих, емоційно забарвлених уявлень у свідомості й пам'яті учнів. Кожен з них вивчається як складний факт, на основі якого у школярів буде сформована відповідна «картина» минулого у всій її різнобарвності автентичних деталей місця, часу, побуту, одежі, портретів конкретних осіб чи типових представників епохи тощо. До неголовних історичних фактів відносяться: історико-статистичні дані, хронологічні відомості, картографічні й інші відомості, динамічні і відносно статичні факти, які не мають великого значення для розуміння й оцінки минулого. Вони необхідні в змісті навчального історичного матеріалу для локалізації головних фактів у просторі і часі, їхньої кількісної характеристики, для встановлення хронологічних зв'язків між основними

подіями і їх тлумачення. Такі факти мають бути коротко, конспективно (наприклад, у вигляді таблиці) повідомлені учням для розкриття і полегшення засвоєння ними головних.

Детальна і багатогранна характеристика історичних фактів потрібна учителю історії, оскільки оптимальне співвідношення фактів-подій, явищ і процесів у змісті навчального історичного матеріалу дозволяє побудувати процес вивчення історії так, щоб школярі познайомилися з яскравими, видатними фактами, але при цьому вільно зорієнтувалися у їх

нагромадженні, побачили деяку повторюваність, аналогічність, закономірність історичних сюжетів; розгорнута класифікація історичних фактів допомагає об'єктивно визначити глибину їхнього вивчення в шкільних курсах історії: головні історичні факти включаються в зміст навчальних програм, підручників і уроків, розкриваються яскраво, ґрунтовно, докладно, тоді як неголовні історичні факти наводяться коротко, стисло або взагалі відсутні в змісті навчального матеріалу; місце історичних фактів в ієрархії змістових компонентів визначає спосіб їхнього вивчення: головні історичні факти розкриваються за допомогою емоційних прийомів викладу й образної наочності; неголовні – конспективними прийомами й умовно-графічними засобами; «положення» фактів диктує рівень їхнього пізнання: віднесені до розряду головних вивчаються і на емпіричному, і на теоретичному рівнях; до другого – переважно на емпіричному; розрізнення головних фактів за змістом допомагає вибрати адекватні прийоми і засоби їх вивчення на емпіричному рівні, тобто такі прийоми і засоби, які дозволять учителю забезпечити оптимальні умови для їх засвоєння учнями; віднесення досліджуваних фактів до тієї чи іншої групи дозволяє свідомо прогнозувати конкретні результати їхнього засвоєння учнями: в одних випадках на емпіричному рівні пізнання у дітей формуються яскраві, цілісні, емоційно розфарбовані образи і картини, в інших – лаконічні уявлення про основні риси, властивості, послідовність історичних фактів; факти містять інформацію, яка дозволяє учням засвоїти досвід творчої пізнавальної діяльності у розв'язанні проблем, що вирішувались людством у минулому, а також досвід ставлення до світу, до людей, до себе, що забезпечує емоційно-ціннісний розвиток особистості.