Витоптування — як важливий фактор розвитку міцного дернового покриву.

Для дернових покриттів звичайного садово-паркового та лучного типів помірне витоптування є навіть сприятливим чинником для розвитку міцного дернового покриву та формування густого травостою. Такою нормою рівня антропогенного навантаження є 600 кроків/м кожні 6 дн. При збільшенні даного показника відбувається механічне ущільнення ґрунту, що призводить до зрідження травостою, випадання з його флористичного складу газоноутворювачів та заміщення їх видами з розетковою життєвою формою. Найбільш активно в таких випадках у травостій проникають кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), деревій звичайний (Achillea millefolium), любочки осінні (Leontodon automnalis), чорноголовка звичайна (Prunella vulgaris), а при надмірному витоптуванні певної території відбувається поступове повне заміщення газонних злаків на подорожник великий (Planlago major), Гірчак (спориш) звичайний (Polygonum aviculare) тощо.

Стійкість дернини до витоптування залежить, насамперед, від еколого-біоморфологічних особливостей видів, що її формують. Про Найбільш стійкими до витоптування є низові, щільнокущові та кореневищно-кущові види злаків.

При інтенсивному витоптуванні проективне покриття культивованих видів значно зменшується, іноді навіть до повного їх зникнення, тоді як цей показник для рудеральних видів збільшується. Причому збільшення загальної площі рудеральних видів може відбуватися як за рахунок збільшення їх кількості, так і за рахунок розвитку розеткових видів рослин при сталій їх кількості. Дослідженнями Чохи встановлено характерні види, на постійність яких рівень витоптування не впливає подорожних ланцетолистий (Plantago lanceolata) перстач гусячий (Potentilla anserinа), конюшина середня (Trifolium media), призводить до зменшення їх кількості вербозілля лучне (Lysimachia nummularia, конюшина лучна (Trifolium pretense), деревій звичайний (Achillea milefolium), люцерна хмелевидна (Medicago lupulina), лобода біла (Chenopodium album), розхідник звичайний Glechoma hederacea). Для деяких видів рівень витоптування призводить до загального збільшення їх кількості ( цикорій звичайний (Cichorium inthybus), грицики звичайні Capsella bursa-pasioris, конюшина повзуча (Trifolium repens), гірчак звичайний (Polygonum aviculare), подорожник великий (Plantago major), берізка польова (Convolvulus arvense) та ін.).

Основним заходом боротьби з надмірним витоптуванням дернових покриттів урбанізованих територій є їх огороджування невисокими парканами, інформування населення про важливість збереження декоративності та стійкості газонних культурфітоценозів за допомогою плакатів, таблиць, великоформатних щитів тощо.