Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Стилі, типи і форми мовлення
|
|
Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Усне і писемне мовлення – це форми реалізації мови як засобу спілкування.
Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови.
Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові і виробничі потреби суспільства.
Писемне мовлення – мовлення, зафіксоване на папері. Воно є вторинною формою існування мови.
Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.
літературне мовлення
 |  |
уснеписемне
 | | |
діалогічнемонологічнемонологічне
(полілогічне)
рукописне друковане
ЛІТЕРАТУРНЕ МОВЛЕННЯ
| Усне | Писемне |
| 1. Первинне | 1. Вторинне |
| 2. Діалогічне (полілогічне) і монологічне | 2. Монологічне |
| 3. Розрахована на певних слухачів, що виступають співрозмовниками | 3. Графічно оформлене |
| 4. Непідготовлене заздалегідь | 4. Заплановане, пов’язане з попереднім обдумуванням |
| 5. Живе спілкування | 5. Старанний відбір мовних засобів та їх мовне оформлення |
| 6. Інтонація, міміка, жести | 6. Відбір мовних засобів, чітке підпорядкування стилю і типу мовлення |
| 7. Імпровізоване мовлення | 7. Повний і ґрунтовний виклад думок |
| 8. Чітко індивідуалізоване мовлення | 8. Поглиблена робота над словом і текстом |
| 9. Емоційне й експресивне мовлення | 9. Редагування думки і форми її вираження |
| 10. Повтори, зіставлення, різні тропи, фразеологізми | 10. Самоаналіз написаного |
Залежно від змісту і будови текст та його частини діляться на три смислові типи: розповідь, опис і роздум (міркування). Кожний з них має свою будову.
Розповідь - це повідомлення про якісь події, що розгортаються в часі. Загальна схема розповіді така: початок дії, розвиток подій, кінець події.
Опис – це висловлювання про певні ознаки, властивості предмета чи явища. В описі дається характеристика людей, предметів, явищ природи шляхом перелічення їх головних, суттєвих ознак. Найголовніше в описі – дати точне або яскраве уявлення про предмет мовлення.
Роздум (міркування) – це висловлювання про причини якостей, ознак, подій. У роздумі обов’язкові три частини: 1) теза – основне твердження; чітко сформульована думка; 2) докази, аргументи, що підтверджують висунуту тезу; 3) висновок, що випливає з доказів (узагальнення). В основі роздуму лежать причинно-наслідкові відношення. «Чисті» розповіді, описи, роздуми використовуються рідко. В текстах найчастіше описи включаються в розповідь або пов’язані з міркуванням; розповідь може доповнюватись роздумом.
СУМ (сучасна укр. мова) - поєднує системи книжного (писемного й усного) літературного мовлення. Функціональна розгалуженість породжує стилі літературної мови.
Стиль (лат. stylus - загострена паличка для писання) – система мовних елементів, способів відбору й уживання їх, об'єднаних певним функціональним призначенням.