Автокефальний рух під час Першої світової війни. Створення та діяльність УАПЦ митрополита Василя Липківського.

Масові єпархіальні з'їзди, які вимагають в Україні провести реформи у Церкві, а це озн. максимальну українізацію православ’я на Україні. Вимого: введення української мови у Богослуження, українізація обряду і єпископів українського походження. Ці єпархіальні з'їзди проголошують скликання Всеукраїнського Церковного Собору, який би мав вирішити питання української православної Церкви. Вони звертаються до святєйшого Синоду, щоби він дозволив провести цей собор, відповідно дістають відповідь-ні!!! Чому бо української православної церкви не існує, вона не має жодної автокефалії це щось подібного коли кілька єпископів захотіли скликати свій собор. Вони трактували цю територію як південну частину Росії. Це не озн., що автокефалісти розчарувались, вони надалі активно діяли на Україні заснували Всеукраїнську Православну Церковну Раду. Після того як Святєйший Синод було скасовано і патріархом став Тихон вони знову звертаються до нього із цим проханням. І патріарх як на диво дав згоду на проведення собору з умовою, що собор проведуть його представники. Він відбувся 7 січня 1918р. у Києві на нього прибули усі єп., свящ., миряни, а також представники збройних формувань. На цей собор приїхало 400-та делегатів. Собор тривав цілий рік і був розділений на три сесії. Перша сесія відбулася у добу коли ще існ. ЦР. Дві наступні за правління гетьмана. Було ств. 6-ть комісій, які мали провести реформу на території України у цих православних єпархіях. Проте сталося так як це передбачував патр. Тихон. Його представники очолили Собор, автокефалістів не допустили до слова, а на третій сесії їх взагалі не впустили на собор і прийняли ті рішення які були вигідні Москві РПЦ. Все закінчується тим, що армія Петлюри і директорія покидають територію України, виїжджаючи на еміграцію до Польщі. Петлюра знаходить собі там союзника Пілсудського, укладає із ним союз про спільний похід на Київ і жертвує за ради цього Галичиною. Великий похід більшовиків вигнано. Але більшовики зробили хитрий маневр вийшли під Варшавою, що фактично свідчить про загрозу падіння Польщі. Війська Петлюри і Пілсудського тікають швидко із Києва і організовують оборону Варшави. І стається чудо вони перемагають Будьонного. Петлюра і піл судський були змушені відмовитися від претензій на Україну. Частина автокефалістів виїжджає з Дерикторією до Польщі. У 1924р. Константинопольський патріарх визнав православну польську Церкву і надав їй право автокефалії. Та частина автокефалістів, яка залишилася на території України далі продовжують боротьбу за утв. УАЦ. До цієї вищої Церковної ради приходять нові провідники. Одним із яких стає свщ. Василь Лепківський. Отже, є створена ця вища церковна православна рада і є багато священиків і зокрема парафій, які виходять з під юрисдикції РПЦ і визнають над собою цю вищу Церковну раду. Появляється проблема в очолені цієї Церкви. І тому скликається Собор 5 травня 1920р.ця Вища церковна рада проголосила автокефальний статус УАПЦ на Україні. І згодом 14 – 30 жовтня 1921р. відбувся Собор який дістав назву: Перший всеукраїнський собор УАПЦ. Завданням собору було знати ієрархію Церкви (первісна традиція, Київська традиція соборноправності). На соборі 30 священиків поклавши руки на Василя Лепківського возвели його спочатку у сан єпископа, а згодом митрополита. Сам Липківський одразу після свячень висвятив п’ять єпископів. Він отримав такий титул: Архиєпископ усієї України митрополит Київський. Дозволили святити на священиків тих, хто вже двічі був одружений або розлучений. В сан єпископа можна поставляти одружених і т. д. Як ставитись до цієї ієрархії? Її було негласно визнано. В 1923р. помер патріарх Тихон. 1927р - був скликаний собор який його скинув і заборонив йому відправляти.

Православна Церква в Радянській Україні в 20-30-х роках та політика «войовничого атеїзму»

У 20-30 рр. на території України діяло декілька конфесій: 1. Російська Православна Церква. Її представляв Український екзархат. 2. Обновленська Церква, або рух. Це була група, яка намагалася шкодити Рос. Правосл. Ц. їх підтримували більшовики. На території України ця група створила Українську Синодальну Церкву. 3. УАПЦ Василя Лепківського. 4. Братське об’єднання Укр. Автокефальних Церков. Тихон попав під арешт, бо відмовився співпрацювати з більшовиками. Одразу група людей, переважно це були молоді священики, семінаристи їх підтримало кілька архієреїв, які вважали, що вибір Тихона на патріарха був помилковий, вирішили піти на угоду з Радянською владою, цей рух отримав назву «Обновленський». Їх підтримали каральні органи, бо їм було вигідно зламати єдність РПЦ. Обновленці написали заяву до Тихона, в якій закликали його зректися влади, вона була опублікована в газеті «Правда». А ще вони говорили що поки Тихон в тюрмі один з їхніх архієреїв є місцеблюстителем престолу. Ця Церква проіснувала цілий міжвоєнний період і теж була розгромлена більшовиками. У 1923 р. в Харкові був скликаний Собор православних ієрархів, які підтримували обновленський рух, була створена Українська Синодальна Церква, яка мала на території Укр. дробити РПЦ. У 1925 р. Обновленська Церква отримала автокефалію. Братське об’єднання Укр. Автокефальних Церков. Чому воно виникло? Коли Лепківський створив свою Церкву, це була фактично реформація в лоні РПЦ. Цей розкол прирівнюють (православні) до великої реформації на Заході, а Лепківського прирівнюють до Мартіна Лютера. Коли такі рухи відбувалися, то є багато незадоволених як політикою офіційної Церкви, так і Київськими канонами, які прийняв Лепківський. Отже, велика частина автокефальних парафій створила своє об’єднання в Лубнах, у 1925р. яке стало центром. Завданням цього об’єднання було стати в опозицію до Церкви Лепківського, більшовики її теж підтримували, поки вона була їм потрібна. Щодо антирелігійної, атеїстичної пропаганди в 20-30рр. В Росії ця пропаганда стартувала одразу з приходу більшовиків і відмови Тихона співпрацювати з Радянською владою. На Україні це було важко зробити. Бо: діяли різні повстанські загони; відбулось самоусвідомлення українців на цих теренах, тому голодомор був потрібен, щоб ліквідувати середній заможний клас. Знаємо Павлика Морозова, який здав свого батька в НКВД, за те що той був куркулем. В 1920р. був створений АгітПроп, центр, який мав займатися агітацією і пропагандою, нести в маси ідеї більшовиків, вести антирелігійну пропаганду. Виходить дві газети: часопис «Безбожник» а також газета «Войовничий безбожник». У 1925р. була створена спілка безбожників СССР. В Україні більшовики відтягували це введення, бо боялися масових заворушень. В 1928р. була створена «Спілка безбожників України». Ця спілка нараховувала 2 млн. осіб в СССР, але це були «мертві душі», вони теж займалися агітацією. У травні 1932р. Сталін проголосив безбожницьку п’ятирічку. Вона мала закінчитись у травні 1937р. на цей період припав пік репресій.План був такий: 32-33рр. закрити усі церкви, синагоги, мечеті; 33-34 рр. повне заангажування сімей, молоді в різні товариства: піонери, комсомол. У 1937р. мали бути розстріляні усі священики і єпископи. Наслідком цієї п’ятирічки було те, що було ліквідовано 70 єпархій і 40 єпископів, лишилося 4 єпископи в ув’язненні на початок війни, саме ті з якими потім Сталін укладає угоду.