Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Передумови виникнення психодіагностики та її джерела.Стр 1 из 15Следующая ⇒
Загальна характеристика психодіагностики Одне із значень терміну «діагноз» в перекладі з грецької мови – «розпізнавання». Діагностика розуміється як розпізнання чогось. Психологічна діагностика – науково-практична дисципліна, що розробляє методи виявлення, вимірювання та вивчення індивідуально-психологічних особливостей людини. Її метою є збирання інформації про особливості психіки, виявлення різноманітних психічних та психофізіологічних якостей та особливостей, а також рис особистості. Типи діагнозу. 1. Діагноз на основі констатації наявності чи відсутності певної ознаки. В цьому випадку одержані при діагностуванні дані про індивідуальні особливості психіки співвідносяться або з нормою (при визначенні патології розвитку), або з деяким заданим критерієм. 2. Діагноз, що дозволяє порівнювати виразність ознаки у часі (лонгитюдні дослідження) або у вибірці. Галузі практичного використання результатів психодіагностики. 1. Освітянська 2. Професійно-орієнтаційна 3. Клінічна Зазначимо, що поняття «клінічна діагностика» використовується й у більш широкому сенсі – як методологічний підхід. В психології існує розуміння клінічної діагностики як інтенсивного вивчення окремого випадку. 4. Експертна Зв'язок із іншими галузями: 1. За об’єктом дослідження та сферою застосування: загальна психологія, соціальна психологія, професійна психологія, вікова, патопсихологія тощо. 2. За методологічною та інструментальною основою: експериментальна психологія, диференціальна психологія, психометрика, тестологія, психофізіологія тощо. 3. За міждисциплінарними зв’язками: математика, статистика, психіатрія, соціологія, логіка, кібернетика тощо.
Передумови виникнення психодіагностики та її джерела. І етап – інтуїтивний, коли типології виконували діагностичну функцію, дозволяючи відносити ту або іншу людину, залежно від її характерних рис, до визначеного типу й прогнозувати її поведінку. Способи діагностики за особливостями поведінки знайшли своє відображення ще в Біблії. Зокрема, в Книзі суддів Бог радить полководцеві Гедеонові (Кн. Суддів, 7: 5-7), як потрібно відбирати воїнів для битви: З античної епохи до нас дійшла робота Теофраста «Характери» (372-287 р. до н.е.), у якій описуються «типи», «скупого», «брехуна», «хвалька» й ін. Типи темпераменту від Гіппократа та Галена. Але, перша спроба досліджувати відмінності б Хуан Хуарт (1530-1589), який у трактаті «Про здібності до наук» спробував розробити методи діагностики задатків у дітей на основі виявлення розуміння, пам’яті та уяви. Ближче до нашого часу широку популярність здобувають такі «науки», як френологія, фізіогноміка, графологія (Ф.Галль та інші). Перші дослідження диференціації рівнів розумової відсталості аж до психічного захворювання на основі мовного розвитку започатковані французькими лікарями Ж. Ескіролем (1772-1840) і Е. Сегеном (1812-1880). розроблена «дошка Сегена», що потребувала вставити з максимальною швидкістю різні фігури довільної форми у відповідні їм за формою прорізи на дошці стали основою для сучасних невербальних тестів інтелекту. Основи психологічної математичної статистики закладалися в працях бельгійського математика Ламберта Кьютела. В 30-х рр. XIX ст. німецький дослідник Вольф, досліджуючи рівні уваги, вводить поняття психометрії. Реалізація інструментального виміру психофізіологічних явищ закладена психофізиками Е. Вебером й Г. Фехнером. В 1816 р. Ф. Бессель, астроном з Кенігсберга, провів дослідження й виявив різницю між часом реакції в різних людей, на підставі чого розробив діагностику. ІІ етап - створення е кспериментальної психології, Першими експериментальними методами психологію озброїла, переважно, фізіологія у 1878р., коли В. Вундт (1832-1920) заснував у Німеччині першу лабораторію експериментальної психології при вивченні елементарного рівня психіки. Наукове вивчення індивідуальних відмінностей належить Ф.Гальтону, яким створено перший інструмент для їх вимірювання – тест у якому за допомогою особливостей сенсорного розрізнення можна оцінювати інтелект людини. Ф. Гальтон удосконалює вже відомі експериментально-психологічні прийоми визначення порогів чутливості, часу реакції, створює нові (свисток для визначення межі сприйняття висоти звуку і лінійка для зорового розрізнення довжини). У 1888 р. він запропонував метод обчислення коефіцієнта кореляції. Карл Пірсон (1857-1936) удосконалив математичний апарат для обчислення кореляції, внаслідок чого з’явився відомий дотепер коефіцієнт кореляції Пірсона. Перший експериментальний метод запропонований Г.Еббінгаузом (1850-1909), який вивчав пам’ять, використовуючи набори беззмістовних складових. В 1890 р. американський психолог Д.Кеттелл (1860-1944) публікує роботу – «Розумові тести і вимірювання», в якій наголошує на провідному місці у психодіагностиці тестів і статистичного аналізу великих вибірок людей. Вітчизняні експериментальні дослідження в психології започатковані І.М. Сеченовим та І.П. Павловим та В.М.Бехтеревим. ІІІ етап - диференціальна психологія. Перші роботи з психодіагностики датуються початком ХХ ст. До них належать дослідження Г.І. Россолімо (1909), який запропонував метод кількісного вивчення психічних процесів у нормальному та патологічному станах. 1. Проективні методики – у 1921 р. побачила світ книга швейцарського психіатра і психолога Роршаха «Психодіагностика». У 1935 р. Г.Мюррей запропонував перший проективний тест ТАТ. У 1939 р. опублікований проективний тест угорсько-швейцарського психолога Леопольда Сонді. У 1945 р. з’являється тест Розенцвейга для оцінки реакцій на фрустрацію. 2. Інтелектуальні тести – у 1938 р. у Великобританії з’явився тест – прогресивні матриці Равена для вимірювання загального інтелекту. У 1937 р. були опубліковані Каліфорнійські тести на розумову зрілість. Торндайка і Терстоуна. 3. Клінічні прояви – 1947 рік – запропонований ММРІ Моудслейський медичний опитувальник, призначений для діагностики нейротизму, один з перших опитувальників, розроблених Айзенком. 4. Професійні особливості – У 1905 р. Мюнстбергером розроблений діагностичний інструментарій профвідбору телефоністів на основі вимірювання професійно значущих якостей. В 20-ті роки ХХ ст. значний розвиток отримала психологія праці й психотехніка (І.Н.Шпільрейн, С.Г.Геллерштейн, Н.Д.Левітов). 5. Особистісні особливості – У 1905 О.Ф. Лазурський запропонував новий напрям в диференціальній психології – наукову характерологію. У 1950 р. – поліфакторний опитувальник Р.Кеттелла 1955 р. – Д. Векслером запропонований тест для вимірювання інтелекту дорослих. У 1966 р. Роттер створив на основі концепції локус контролю шкалу екстернальності – інтернальності.
В СРСР психодіагностика широко використовувалася у педології як комплексній науці для цілісного, синтетичного вивчення дітей. Критика педології спричинила Постанову ЦК ВКП(б) від 4 липня 1936 р. «Про педологічні збочення в системі Наркомпросів», в якій застосування тестів у школі було заборонене, всі психодіагностичні дослідження – припинені.
|