Особливості реалізації психодіагностичного методу бесіди

Бесіда - специфічний метод дослідження за допомогою цілеспрямованої комунікації, у ході якої діагност виявляє психологічні особливості людини.

Бесіда може мати наступні форми:

- формалізоване опитування (діагностика на основі фіксації відповідей)

- бесіда поєднана із спостереженням (діагностична інформація одержується як на вербальному, так і на невербальному рівні)

- бесіда поєднана із експериментом (діагностуються мимовільні реакції у штучно створених умовах комунікативної взаємодії)

Як додатковий метод у структуру експерименту Бесіда включається:

- на першому етапі збору первинної інформації про випробовуваного, дає йому інструкцію, мотивує.

- на останньому етапі - у формі пост експериментального інтерв'ю.

Види бесіди:

- клінічна бесіда

- інтерв'ю.

Клінічна бесіда є способом дослідження цілісної особистості, при якому в ході діалогу дослідник прагне одержати максимально повну інформацію про його індивідуально-особистісні особливості.

Клінічна бесіда включається в контекст:

- клінічного експерименту (з постановкою спеціальних завдань, тестів)

- психологічної консультації

- психологічного тренінгу.

Фіксація даних бесіди:

А) синхронне

- самостійне (коли дослідник сам фіксує всю інформацію в ході бесіди)

- паралельне (фіксує асистент)

- відкрите (фіксація не приховується)

- приховане (фіксація здійснюється неочевидно аудіо - відео засобом)

б) постфактумне, коли фіксація здійснюється діагностом по пам’яті.

Інтерв'ю називають цілеспрямоване опитування віч-на-віч на основі довірчого контакту з приводу певного конкретного питання.

Види інтерв’ю:

А) цілеспрямоване опитування

Б) заочне анкетування (ненадійний метод через декларативність)

- відкриті анкети

- закриті анкети

Проблема суб’єктності самого об'єкта бесіди

Психологічна бесіда, як форма експерименту, є системою спільної діяльності експериментатора й випробовуваного, включеного в соціальну діяльність, що має своєю безпосередньою метою пізнання особливостей психіки випробовуваного.

Нормативна структура експериментальної бесіди:

- за схемою «стимул-реакція» розглядає психіку випробовуваного як реактивну, що дозволяє досліджувати тільки нижчі психічні функції.

- «інструментальний метод» - це діяльність та активне втручання досліджуваної людини в ситуацію, спрямована на виконання завдання при введенні нових стимулів.

Впливи факторів взаємодії випробуваного та експериментатора:

А) ефекти, обумовлені ситуацією (ситуація клієнта або експертиза)

Б) пов'язані із властивостями особистостей випробуваного й експериментатора

- «ефект Пігмаліона»: коли експериментатор неусвідомлено трансформує психічний стан випробовуваного, підганяючи його «під гіпотезу».

- «ефект фасаду» - визначається поведінкою випробовуваного, його прагненням створити в дослідника вигідний для себе образ свого «Я» і вплинути на діагностичне рішення у відповідності зі своїми мотивами.

- інформація або чутки про експерименти,

- поінформованість та ставлення (зацікавленість) випробовуваного,

- аффіліативна мотивація.

Експеримент завжди виступає у формі спілкування

- прямого або непрямого,

- безпосереднього або опосередкованого

При організації експерименту враховується:

- діяльність випробуваного при розв'язанні експериментального завдання;

- особливості його особистості;

- характеристики спілкування дослідника і випробовуваного.

- установки різного типу, що виникають у досвіді взаємодії людей.

Структура експериментального завдання повинна відповідати опису активності випробовуваного в ситуації експерименту, а інструкція, у свою чергу, повинна відповідати структурі завдання, інакше можливі відхилення:

- артефакти завдання

- артефактами інструкції.

Характеристика об'єкта психічного дослідження:

1) його індивідуальна неповторність та автентичність, адже однакових людей немає, що ускладнює порівняльний аналіз, оцінку й інтерпретацію.

2) висока динамічність, нестабільність психічних феноменів загалом, а тим паче в умовах лабораторного експерименту (коли об’єкт знає).

3) об’єкт психологічного дослідження є одночасно суб'єктом, що активно реагує на всі впливи, і тим самим впливає на хід експерименту.

Зміст поняття суб’єктності випробуваного:

1) «агент» - абсолютно активна й незалежна від середовища у своїй активності система, здатна впливати на середовище з очікуваним ефектом;

2) «суб'єкт» - щось, що пізнає, протилежне пізнаваному об'єкту.

Чим вище складність діагностовано психологічної функціональної системи, тим нижче складність вимірювального інструмента (олівець, папір, пластилін для діагностики вищих психічних проявів і найбільш складна апаратура психофізіологів).

До більш надійних відносяться

- природні експерименти, коли випробувані не інформовані про те, що вони є об'єктом маніпуляцій.

- приховані спостереження, коли спостережуваний не знає, що його поведінка реєструється.

- анонімні випробування.

Тут ми вступаємо в область етичних проблем.

Спостереження за невербальними проявами:

1.Паралінгвістичні та екстралінгвістичні ознаки

2. Оптико-кінетичні ознаки

3. Міжособистісний простір

4. Візуальний контакт

5. Мимовільні психофізіологічні реакції

ТЕМА 5

«ДОСЛІДЖЕННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ. ТЕСТИ ІНТЕЛЕКТУ ТА ЗАГАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ»

Навчальний час 5 годин

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Розумовий розвиток і інтелект.

2. Діагностика інтелектуального рівня.

3. Тести дії та вільні від впливу культури тести.

4. Тести вивчення креативності в зарубіжній психології

5. Психодіагностика здібностей

6. Діагностика професійної придатності

Рекомендована література:

1. Анастази А. Психологическое тестирование: пер. с англ. В 2-х кн. – М., 1982.

2. Анастази А. Урбина С. Психологическое тестирование: пер. с англ. – Спб.: Питер, 2001.

3. Ярошевский М.Г. История психологии. – М, 1989.

4. Блейхер В.М., Крук Н.В. Патопсихологическая диагностика. – К., 1986.

5. Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. – К., 1983.

6. Бом Э. Учебник по психодиагностике. – М., 1978.

7. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. – Спб.: Питер, 2002. – 352 с.

8. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. – Спб.: Питер, 1999. - 528

9. Годфруа Ж.Г. Что такое психология. В 2-х т. – М., 1996.

10. Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в экспериментальную психологию личности. – М., 1985.

11. Общая психодиагностика. /Под ред. А.А.Бодалева и В.В.Столина. – М., 1987.

12. Основы психодиагностики. /Под ред. А.Г.Шмелева. Уч. пос. – М., Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.

13. Основы профессионального психофизиологического отбора. / Под ред. Н.В. Макаренко. – К., 1987.

14. Прикладная юридическая психология. Учебное пособие. – М., 2001.

15. Психологическая диагностика детей и подростков. /Уч. пособие под ред. К.М.Гуревича и Е.М. Борисовой. – М., 1995.

16. Романова Е.С., Потемкина О.Ф. Графические методы в психологической диагностике. – М., 1992.

17. Роменець В.А. Історія психології ХІХ – початку ХХ століття. – К., 1995.

18. Столяренко А.А. Общая психология. – Ростов-на-Дону, 1996.

19. Суходольский Г.В. Основы математической статистики для психологов. – Л., 1972.

ПЛАН-КОНСПЕКТ

Вступ

Проблема виміру інтелекту – одна з найбільш дискусійних, що хвилюють не тільки психологів, але й широку громадськість. Застосування тестів інтелекту, що розкривають індивідуальні відмінності в здібностях, а тим самим диференціюють людей на більше чи менше здібних, можуть мати серйозні соціальні наслідки й сполучатися зі значними етичними проблемами. У нашій країні тести розумового розвитку широко застосовувалися з 30-их рр. ХХ ст. (використовувалося 25 вітчизняних і 17 зарубіжних тестів, значна частина яких призначалася для діагностики інтелекту у народній освіті та профвідборі).