Морський транспорт

Морський транспорт відрізняється високою економічною ефективністю й низькою вартістю перевезень.

Вигідне географічне положення України дозволяє здійснювати по Чорному й Азовському морях цілорічну навігацію. У складі Чорноморського й Азовського пароплавства перебуває 18 портів. На узбережжя Чорного моря розташовані великі морські порти — Одеса (Рис., Миколаїв, Херсон, Іллічівськ, Феодосія, Ялта, Південний, а в дельті Дуная-Рені й Измаїл. На Азовському морі перебувають такі важливі порти як Маріуполь, Бердянськ, а Керченській протоці Керч.

Рис. 9. Одеський морський порт.

Через ці порти здійснюються зовнішньоторговельні зв’язки майже з 80 закордонними країнами. Головними вантажами, які перевозяться морським транспортом, є руда, вугілля, фосфорити, сірка, боксити, ліс, різна металопродукція, контейнери та ін.

Найбільші темпи зростання загального обсягу вантажопереробки, в порівнянні з минулим роком, показали Скадовський МТП (на 45, 1% — за рахунок суховантажу), Феодосійський МТП (на 35, 8%) та Маріупольський МТП (на 10, 3%).

5. Річковий транспорт

У межах України судноплавні Дніпро, Дунай, Дністер, Десна та ін. Головною водною магістраллю України є Дніпро. У зв’язку з будівництвом водоймищ і шлюзів на Дніпрі значно поліпшились умови для судноплавства, і стали використовуватись великі самохідні баржі й судна типу " ріка-море". Великими річковими портами України є: Київ, Дніпропетровськ, Черкаси, Запоріжжя, Кременчук, Херсон та ін.

Рис. 10. Дніпропетровський річний порт.

Значне місце в роботі річкового транспорту займають пасажирські перевезення.

Транспортні судна по роду перевозимого вантажу поділяють на

§ суховантажні;

§ наливні;

§ комбіновані (суховантажно-наливні).

6. Повітряний транспорт

Серед тенденцій розвитку повітряного транспорту можна відзначити наступні: збільшення швидкості й дальності польотів, підвищення частки міжконтинентальних перевезень, збільшення місткості літаків.

Повітряні траси — це обсяги повітряного простору по ширині й висоті, що з’єднують повітряні простори районів аеродромів і призначені для виконання польотів повітряних судів цивільної авіації й інших відомств. Повітряні траси обслуговуються коштами повітряної навігації й керування повітряним рухом. Висота повітряної траси ділиться на нижній (до 6100 м) і верхній повітряний простори (понад 6100 м). Судами з безумовним виконанням вимог безпеки й регулярності польотів.

Основні характеристики повітряних суден:

§ вантажопідйомність;

§ злітна маса;

§ дальність польоту;

§ компоновочна схема.

Злітна маса — маса повністю спорядженим, заправленим паливом і завантаженим повітряним судном. За злітною масою літаки поділяться на чотири класи:

§ до першого класу належать літаки зі злітною масою більше 76 т;

§ до другого — від 30 до 75 т;

§ до третього — від 10 до 30 т;

§ до четвертого — з масою меншою 10 т.

Дальність польоту — обмірюване по поверхні землі відстань, що літаку може пролетіти при витраті всього запасу палива за винятком аеронавігаційного непорушного запасу.

За дальністю польоту літаки ділять на магістральні й місцеві повітряні лінії. Магістральні, у свою чергу, поділяються на:

§ далеко-магістральні (дальність польоту більше 6000 км);

§ середньо-магістральні (дальність польоту від 2500 до 6000 км);

§ близько-магістральні (дальність польоту до 2500 км).

Рис. 12. Aн-74ТК-300 середньо-магістральний вантажопасажирський літак.

Швидкість сучасних транспортних літаків з турбореактивними двигунами 750…950 км/год., із турбогвинтовими - 500…750 км/год.

Залежно від швидкості польоту літаки поділяють на:

§ дозвукові;

§ надзвукові;

§ гіперзвукові.

Дозвукові — літаки, швидкість яких не перевищує швидкості звуку, надзвукові — швидкість яких перевищує швидкість звуку, гіперзвукові — швидкість яких перевищує швидкість звуку в 4…5 разів.

Таблиця 3. — Основні характеристики деяких літальних апаратів

7. Трубопровідний транспорт

Трубопровідний транспорт — один із видів транспорту, призначений для транспортування нафти, нафтопродуктів і газу з місць видобутку в райони переробки й споживання.

Крім нафти, нафтопродуктів і газу по трубопроводах транспортують вугілля, залізну руду та інші вантажі в роздрібненому вигляді, перемішані з водою. Трубопроводи, що переміщають нафту й нафтопродукти, називають нафтопроводами, газ — газопроводи, вугілля й залізну руду та інші вантажі — пульпопроводи.

До складу нафтопроводу входять трубопровід, станції, що перекачують нафту й лінійні допоміжні спорудження.

Нафтопроводи поділяють на промислові, заводські, нафтобазові й магістральні.

Перші три типи нафтопроводів служать для перекачування нафти й нафтопродуктів на невеликі відстані й працюють, як правило, періодично. По магістральних трубопроводах нафта транспортується на далекі відстані, нерідко на 1000 км і більше. Діаметр магістральних нафтопроводів досягає 1420 мм, тиск при перекачуванні - близько 50 атм., а іноді й більше.

Основними показниками магістрального нафтопроводу є його продуктивність, довжина, діаметр і число перекачувальних станцій. Швидкість руху нафти в трубопроводі, звичайно, 1, 0…1, 5 м/сек. Перекачувальні станції розташовані через кожні 100…140 км.

Рис. 14. Магістральні газопроводи України — 36, 6 тис. км.

Сучасні магістральні газопроводи мають діаметр до 1420 мм, працюють під тиском 55 атм., забезпечуючи при цьому пропускну здатність близько 24 млрд куб. м газу на рік.

Таблиця 5. — Показники трубопровідного транспорту по перекачуванню нафти й нафтопродуктів (1995 р.)

Тема 3 Автотракторні Транспортні засоби

3.1 Автомобільний транспорт і автопричепи

Автомобільний транспорт, яким перевозять у сільському господарстві понад 60% загального обсягу вантажів, маневрений і на багатьох перевезеннях, особливо поза господарських, працює з меншими затратами на одиницю виконаної роботи порівняно із тракторним.

Класифікація вантажних автомобілів. У залежності від будови кузова та інших конструктивних особливостей автомобілі поділяються:

§ на загального призначення, спеціалізовані та спеціальні.

§ Автомобілі загального призначення, що обладнано неперекидною бортовою вантажною платформою, призначено для перевезення всіх видів вантажів, крім рідких без тари. В особливу групу входять сідельні автомобільні тягачі, призначені для роботи із сідельними напівпричепами.

До спеціалізованих відносяться автомобілі, кузови яких пристосовано для перевезення окремих видів вантажів: самоскиди, цистерни, автомобілі зі спеціальними платформами та інші.

До спеціальних відносяться автомобілі, що призначені для виконання різних, переважно нетранспортних і транспортно-технологічних робіт, які проводяться за допомогою встановлених на них машин, апаратів та обладнання. Це автокрани, санітарні, протипожежні машини. радіостанції та інші.

Вантажні автомобілі відрізняються за вантажопідйомністю, типом кузова й двигуна, родом застосовуваного палива й прохідністю.

У залежності від номінальної вантажопідйомності розрізняють автомобілі:

§ із особливо малим корисним навантаженням — до 1 т, які використовуються для перевезення невеликих партій вантажу;

§ малої вантажопідйомності — від 1 до 3 т включно;

§ із середньої — від 3 до 5 т включно;

§ із великої — від 5 до 15 т включно;

§ особливо великої — від 15 т і вище.

3.2 Автомобільні причепи

Автомобільний причіпний рухомий склад містить причепи й напівпричепи загального й спеціального призначення. Як і автомобілі, причіпні транспортні засоби останнім часом кодуються цифровим чотиризначним індексом, перед яким наведено скорочену назву заводу-виробника.

Перша цифра в коді причепів — 8, у напівпричепів — 9, друга цифра в коді причепів (напівпричепів) характеризує їх тип: легкові — 1, вантажні — 3, самоскиди — 5, фургони — 7. Наступна пара цифр характеризує повну масу причепа (напівпричепа). Отже, при повній масі, т: до 4 – індекс 01-24; від 4 до 10 – індекс 25-49; від 10 до 16 – індекс 50-69; від 16 до 24 – індекс 70-84; понад 24 – індекс 85-99.

Наприклад, напівпричіп ОдАЗ-9771: виготовлений Одеським автозбиральним заводом, фургон, маса 16…24 т (повна маса 17, 5 т)

Рис. 3.1. Напівпричіп ОдАЗ-976323 із контейнерами К11, К12 призначений для гасіння пожеж гірничорятувальними службами МЧС і шахт України.