Розділ I. Загальні положення

Проект

вноситься народним депутатом України

Мірошниченком Ю.Р. (№ 142)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про нормативно-правові акти

Цей Закон регулює суспільні відносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям, набранням ними чинності, державною реєстрацією та обліком, визначає систему, види, ієрархію нормативно-правових актів та встановлює єдині вимоги до нормопроектувальної техніки для всіх суб’єктів нормотворення.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі та в інших нормативно-правових актах терміни вживаються в такому значенні:

аналогія закону - застосування до неврегульованих суспільних відносин положень нормативно-правових актів, які регулюють подібні суспільні відносини;

аналогія права - застосування до суспільних відносин, не врегульованих нормативно-правовими актами, загальних принципів права;

глава - структурна одиниця закону, що об’єднує статті, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;

дія нормативно-правового акта у часі - застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності;

Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів - автоматизована система збирання, накопичення, обліку та зберігання нормативно-правових актів;

закон - нормативно-правовий акт, що приймається Верховною Радою України або всеукраїнським референдумом, який регулює найбільш важливі суспільні відносини шляхом встановлення статусу, загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів таких відносин та відповідальності за порушення зазначених правил;

законодавство України - утворена на ієрархічній основі система нормативно-правових актів та міжнародних договорів України;

зворотна дія нормативно-правового акта у часі - застосування нормативно-правового акта стосовно фактів (дій, подій), правовідносин, що виникли до дня набрання ним чинності (введення в дію);

інкорпорація - упорядкування нормативно-правових актів у збірники чи зібрання шляхом розташування їх у хронологічному порядку або за предметом регулювання;

інструкція - акт, що детально визначає зміст і методику правового регулювання у певній сфері суспільних відносин;

книга - структурна одиниця кодексу, що об’єднує кілька розділів, які регулюють окрему підгалузь права в межах предмета його регулювання;

кодекс - закон, який об’єднує та систематизує норми права, що належать до певної галузі законодавства, і регулює суспільні відносини у відповідній сфері;

кодифікація - процес зведення різних нормативно-правових актів у єдиний, внутрішньо узгоджений та структурований акт шляхом переробки їх змісту;

колізійна норма - норма права, яка визначає порядок врегулювання колізії між нормами кількох нормативно-правових актів, якщо вони по-різному за змістом і формою регулюють одні й ті самі правовідносини;

консолідація - об’єднання в єдиний нормативно-правовий акт кількох актів, які регулюють певну сферу суспільних відносин, без зміни їх змісту;

норма права - санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки, спрямоване на врегулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав, встановлення обов’язків та юридичної відповідальності;

нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий (виданий) уповноваженим на це суб’єктом у визначених законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування;

нормотворча діяльність - діяльність, пов’язана з плануванням, розробленням, проведенням експертизи, прийняттям (виданням) нормативно-правового акта, внесенням до нього змін, припиненням ним чинності;

нормотворча ініціатива - офіційне подання за встановленою процедурою суб’єктами нормотворчої ініціативи проектів нормативно-правових актів;

нормотворча пропозиція - вмотивоване подання, що вноситься уповноваженим суб’єктом, щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта, внесення до нього змін або визнання його таким, що втратив чинність;

нормотворчий процес - спеціальна організаційно-правова діяльність уповноважених суб’єктів, яка полягає в ініціюванні, підготовці, розгляді проектів нормативно-правових актів та прийнятті (виданні) цих актів і набранні ними чинності;

офіційне друковане видання - видання органів державної влади та органів місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, вісники тощо), які використовуються для оприлюднення прийнятих (виданих) цими органами нормативно-правових актів, інших рішень з питань їх діяльності, обов’язковість оприлюднення яких передбачена законодавством;

офіційне оприлюднення - доведення нормативно-правового акта до відома фізичних та юридичних осіб шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях, інформаційного повідомлення в друкованих засобах масової інформації, оголошення через телебачення і радіо та в інший спосіб, визначений законодавством;

офіційне опублікування - розміщення прийнятого (виданого) нормативно-правового акта в офіційному друкованому виданні в порядку, визначеному цим Законом;

підзаконний нормативно-правовий акт - нормативно-правовий акт суб’єкта нормотворення, який приймається (видається) на основі Конституції і законів України, міжнародних договорів України та спрямований на їх реалізацію;

правила - акт, який конкретизує норми права загального характеру з метою регулювання поведінки суб’єктів правовідносин у певних галузях законодавства і вирішує процедурні питання;

порядок - акт, що встановлює механізм реалізації прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, процедуру застосування нормативно-правового акта та умови провадження певної діяльності;

преамбула - вступна частина нормативно-правового акта, яка стисло визначає предмет його регулювання;

регламент - акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, що визначає порядок і процедуру діяльності відповідного органу та його структурних підрозділів;

розділ - структурна одиниця нормативно-правового акта, що об’єднує кілька глав закону чи пунктів підзаконного нормативно-правового акта, які регулюють окрему групу правовідносин у межах предмета регулювання нормативно-правового акта;

система нормативно-правових актів - взаємопов’язана сукупність нормативно-правових актів, яка ієрархічно структурована від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили та взаємозалежна між актами однакової юридичної сили;

систематизація нормативно-правових актів - упорядкування нормативно-правових актів шляхом їх зведення у певну внутрішню систему уповноваженими на це суб’єктами нормотворення, що здійснюється у формі інкорпорації, консолідації та кодифікації;

статут, положення - акт, що визначає статус, обсяг повноважень органів виконавчої влади, інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування, крім випадків коли ці терміни визначені законами по-іншому;

техніка нормопроектування - система засобів, методів і прийомів підготовки нормативно-правових актів;

юридична сила — властивість нормативно-правових актів, що визначає їх взаємну ієрархічну підпорядкованість та співвідношення обов’язковості між ними в системі законодавства.

Стаття 2. Сфера застосування Закону

1. Дія цього Закону поширюється на нормативно-правові акти, зазначені у статті 6 цього Закону, за винятком Конституції України.

2. Якщо у тексті правового акта одночасно містяться норми права та індивідуально-правозастосовні норми, він вважається нормативно-правовим.

Стаття 3. Суб’єкти нормотворення

1. Відповідно до Конституції та законів України суб’єктами нормотворення є:

1) громадяни України;

2) Верховна Рада України;

3) Президент України;

4) Кабінет Міністрів України;

5) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи;

6) інші органи державної влади, яким відповідно до законодавства надано повноваження суб’єктів нормотворення;

7) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

8) Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

9) міністерства та інші республіканські органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

10) голови місцевих державних адміністрацій;

11) територіальні громади;

12) органи місцевого самоврядування.

Стаття 4. Делегування нормотворчих повноважень

1. Делегування нормотворчих повноважень може здійснюватися виключно у випадках, визначених законом.

2. У нормативно-правовому акті про делегування нормотворчих повноважень, якщо інше не передбачено законом, визначається:

1) суб’єкт, якому делегуються нормотворчі повноваження та їх обсяг;

2) строк делегування (у разі потреби);

3) орган, на який покладається відповідальність і контроль за виконанням делегованих повноважень;

4) матеріально-фінансове забезпечення виконання делегованих повноважень (у разі потреби).

Стаття 5. Правонаступництво у нормотворчості

1. У разі припинення суб’єкта нормотворчих повноважень (ліквідації, реорганізації тощо) питання про внесення змін, скасування чи визнання таким, що втратив чинність, нормативно-правового акта, який прийнятий (виданий) таким суб’єктом, вирішується його правонаступником або в іншому порядку, встановленому законодавством.