Розділ IV. Нормотворчий процес

Стаття 25. Нормотворчий процес та його правове регулювання

1. Нормотворчий процес регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законами та прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Стаття 26. Стадії нормотворчого процесу

1. Нормотворчий процес здійснюється за процедурою, що може складатися з таких самостійних, логічно завершених етапів і організаційно-технічних дій з підготовки та прийняття (видання) нормативно-правових актів:

1) планування нормотворчої діяльності;

2) внесення нормотворчої пропозиції і підготовка проекту нормативно-правового акта;

3) проведення експертизи проекту нормативно-правового акта;

4) внесення проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення;

5) розгляд проекту нормативно-правового акта суб’єктом нормотворення;

6) прийняття (видання) нормативно-правового акта;

7) набрання чинності нормативно-правовим актом;

8) введення нормативно-правового акта в дію.

Стаття 27. Планування нормотворчої діяльності

1. Суб’єкти нормотворення з метою створення єдиної системи нормативно-правових актів, визначення основних напрямів та забезпечення прозорості нормотворчої діяльності, вдосконалення процесу підготовки нормативно-правових актів застосовують перспективне і поточне планування.

2. У поточних планах (програмах) визначаються перелік нормативно-правових актів, основні етапи та строки їх підготовки, органи, відповідальні за розроблення таких проектів. Поточні плани (програми), як правило, складаються і затверджуються суб’єктом нормотворення на строк до одного року.

3. Перспективні програми нормотворчої діяльності визначають напрями розвитку правового регулювання суспільних відносин і складаються та затверджуються суб’єктом нормотворення, як правило, строком на п’ять і більше років.

4. Нормотворчі органи складають короткострокові плани, в яких визначаються послідовність і строки прийняття (видання) нормативно-правових актів, проекти яких розроблено і внесено на розгляд.

Стаття 28. Суб’єкти нормотворчої ініціативи

1. Суб’єкти нормотворчої ініціативи визначаються Конституцією України, законами України про статус відповідних органів.

Стаття 29. Нормотворча пропозиція

1. Фізичні та юридичні особи мають право звертатися з нормотворчими пропозиціями безпосередньо до суб’єктів нормотворення або через суб’єктів нормотворчої ініціативи чи за їх підтримкою.

2. Безпосереднє звернення до суб’єкта нормотворення з нормотворчою пропозицією встановлює обов’язок такого суб’єкта дати належну відповідь суб’єкту нормотворчої пропозиції.

Стаття 30. Підготовка проекту нормативно-правового акта

1. Під час підготовки проекту нормативно-правового акта розглядається ініціатива щодо необхідності прийняття (видання) нормативно-правового акта і ухвалення рішення про розроблення проекту, збираються необхідні матеріали та інформація, розробляється концепція проекту нормативно-правового акта, готуються текст проекту і пояснювальна записка до нього, здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення його підготовки.

2. Якщо із змісту нормативно-правового акта, який приймається (видається), випливає необхідність у внесенні змін до чинного нормативно-правового акта одного з ним рівня або його скасуванні, одночасно готується проект відповідного нормативно-правового акта.

3. Рішення щодо розроблення проекту нормативно-правового акта приймається суб’єктом нормотворення на підставі аналізу нормотворчої пропозиції з урахуванням необхідності врегулювання суспільних відносин, виявлення прогалин і суперечностей у законодавстві, виконання відповідних міжнародних зобов’язань України.

Стаття 31. Суб’єкти розроблення проекту нормативно-правового акта

1. Проекти нормативно-правових актів розробляються:

1) суб’єктами нормотворення та їх структурними підрозділами;

2) тимчасовими комісіями, робочими групами, спеціально утвореними суб’єктами нормотворення;

3) юридичними особами, об’єднаннями, що не мають статусу юридичної особи, та фізичними особами, в тому числі науковцями та іншими фахівцями, — з власної ініціативи, за дорученням суб’єктів нормотворення або за їх замовленням.

Стаття 32. Розроблення концепції проекту нормативно-правового акта

1. Під час розроблення концепції проекту нормативно-правового акта:

1) проводиться аналіз суспільних відносин та стану їх правового регулювання;

2) визначається можливість врегулювання відповідних суспільних відносин без прийняття нормативно-правового акта;

3) встановлюються причини необхідності та правові підстави розроблення проекту нормативно-правового акта;

4) визначаються цілі проекту нормативно-правового акта, предмет правового регулювання та основні правові механізми реалізації нормативно-правового акта, обґрунтовується їх ефективність;

5) передбачаються результати виконання нормативно-правового акта;

6) визначаються сума коштів і ресурси, необхідні для виконання нормативно-правового акта;

7) здійснюється організаційно-технічне та фінансове забезпечення підготовки проекту нормативно-правового акта.

2. Вимоги, зазначені у частині першій цієї статті, можуть не застосовуватися під час підготовки проекту нормативно-правового акта, що приймається на виконання нормативно-правового акта вищої юридичної сили, а також нормативно-правового акта про внесення змін.

Стаття 33. Подання проекту нормативно-правового акта суб’єкту нормотворення

1. Суб’єкт нормотворчої ініціативи подає в установленому порядку суб’єкту нормотворення проект нормативно-правового акта з концепцією, пояснювальною запискою, необхідними довідковими та аналітичними матеріалами, висновком обов’язкової, а також іншої експертизи, якщо така проводилася.

2. Проект нормативно-правового акта, виконання якого потребує фінансово-економічних витрат, подається на розгляд суб’єкта нормотворення з необхідними розрахунками витрат та визначенням джерел їх фінансування.

3. Суб’єкт нормотворчої ініціативи має право відкликати поданий ним проект нормативно-правового акта до початку його розгляду суб’єктом нормотворення.

Стаття 34. Розгляд проекту нормативно-правового акта

1. Суб’єкт нормотворення зобов’язаний розглянути поданий у встановленому порядку суб’єктом нормотворчої ініціативи проект нормативно-правового акта і прийняти рішення щодо нього.

2. Проект нормативно-правового акта, поданий суб’єкту нормотворення, розглядається на предмет його економічної, юридичної, соціально-політичної доцільності.

Стаття 35. Експертиза проекту нормативно-правового акта

1. Проекти нормативно-правових актів підлягають обов’язковій експертизі, зокрема:

1) правовій — всі проекти нормативно-правових актів, а гендерно-правовій — проекти нормативно-правових актів, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, правосуб’єктності фізичних осіб, правового статусу іноземців та осіб без громадянства;

2) науковій — всі проекти нормативно-правових актів;

3) фінансово-економічній — проекти нормативно-правових актів, які передбачають або зумовлюють додаткові прибутки і видатки державного або місцевих бюджетів;

4) екологічній — проекти нормативно-правових актів, що регулюють питання використання природних ресурсів та стану навколишнього природного середовища.

2. У разі потреби щодо проекту нормативно-правового акта за рішенням суб’єкта нормотворення або за ініціативою його розробників може проводитися попередня, первинна, додаткова, повторна чи інша експертиза.

3. У разі коли проект нормативно-правового акта має суспільне значення, може проводитися соціологічна експертиза.

4. У разі коли проекти нормативно-правових актів стосуються питань регулювання економічної, фінансово-банківської, страхової та іншої діяльності, яка може впливати на рівень криміналізації суспільства, проводиться кримінологічна експертиза.

5. Фінансування експертизи здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 36. Мета та завдання експертизи

1. Експертиза проекту нормативно-правового акта проводиться для перевірки якості його підготовки та обґрунтованості, своєчасності прийняття (видання), виявлення можливих негативних наслідків дії такого нормативно-правового акта.

2. Основними завданнями експертизи проекту нормативно-правового акта є: його об’єктивний всебічний розгляд; перевірка відповідності проекту положенням законодавства України; оцінка відповідності проекту сучасному рівню наукових знань; аналіз рівня використання світового досвіду; прогнозування соціально-економічних, правових наслідків виконання нормативно-правового акта; перевірка дотримання вимог техніки нормопроектування.

Стаття 37. Проведення обов’язкової правової експертизи

1. Попередня правова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться юридичними службами суб’єктів нормотворення.

2. Міністерство юстиції України проводить правову експертизу проектів законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, які подаються відповідно на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, на відповідність Конституції і законам України, вимогам техніки нормопроектування.

3. Складовими частинами правової експертизи є гендерно-правова експертиза, експертиза проектів нормативно-правових актів на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, на предмет відповідності acquis communautaire.

4. Гендерно-правова експертиза передбачає аналіз проектів нормативно-правових актів на їх відповідність принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

5. Експертизі на предмет відповідності acquis communautaire підлягають проекти нормативно-правових актів, якими регулюються правовідносини, подібні до правовідносин, урегульованих acquis communautaire.

6. Методика проведення правової експертизи затверджується Міністерством юстиції України.

Стаття 38. Проведення наукової експертизи

1. Наукова експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться науково-дослідними організаціями та установами, вищими навчальними закладами відповідного профілю, спеціалізованими експертними організаціями, окремими науковцями, фахівцями (їх групами), які мають відповідну кваліфікацію та спеціальні знання у тій галузі науки, питання розвитку якої регулює проект нормативно-правового акта.

2. До проведення експертизи можуть залучатися міжнародні установи та організації, іноземні науковці та фахівці.

3. До проведення наукової експертизи не може залучатися суб’єкт, від якого надійшов проект нормативно-правового акта чи який брав участь у його розробленні.

4. У разі наявності альтернативних проектів нормативно-правового акта наукова експертиза кожного з них проводиться тими самими експертами.

Стаття 39. Проведення обов’язкової фінансово-економічної експертизи

1. Обов’язкова фінансово-економічна експертиза проектів нормативно-правових актів проводиться Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.

2. Методика проведення фінансово-економічної експертизи проектів нормативно-правових актів визначається Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.

Стаття 40. Незалежність експертів

1. Під час оцінки проекту нормативно-правового акта експерти є незалежними від позиції суб’єкта нормотворення, на запит якого проводиться експертиза, та будь-якого іншого впливу.

Стаття 41. Висновки експертизи

1. За результатами проведення експертизи готується висновок, що подається суб’єкту нормотворення.

2. Висновок експертизи проекту нормативно-правового акта, який винесено на референдум або обговорення громадськості, публікується в офіційних виданнях або в друкованих засобах масової інформації.

3. Суб’єкт проведення обов’язкової експертизи несе відповідальність у випадках, передбачених законом.

Стаття 42. Врахування результатів наукової експертизи

1. Результати наукової експертизи проекту нормативно-правового акта розглядаються суб’єктом нормотворення під час його обговорення, прийняття чи визначення подальшої роботи. Висновок експертизи не є обов’язковим для врахування суб’єктом нормотворення.

Стаття 43. Результати розгляду та обговорення проекту нормативно-правового акта

1. Суб’єкт нормотворення за результатами експертизи проекту нормативно-правового акта може:

1) прийняти нормативно-правовий акт;

2) повернути проект нормативно-правового акта відповідному органу або конкретній ocoбi для доопрацювання, внесення до нього необхідних змін із зазначенням зауважень і строку доопрацювання;

3) надіслати проект для проведення додаткової чи повторної експертизи;

4) винести проект нормативно-правового акта на обговорення громадськості;

5) відхилити проект нормативно-правового акта.

Стаття 44. Винесення проекту нормативно-правового акта на обговорення громадськості

1. Проект нормативно-правового акта, який стосується прав, свобод і законних інтересів громадян, питань суспільно-економічного розвитку держави, виноситься на обговорення громадськості шляхом його розміщення на офіційних веб-сторінках органів державної влади або опублікування в друкованих засобах масової інформації чи доведення до відома громадськості в інший спосіб.

2. Пропозиції та зауваження, що надійшли в процесі обговорення громадськістю проекту нормативно-правового акта, розглядаються його розробниками, органами, яким доручено доопрацювання проекту, узагальнюються, враховуються під час доопрацювання або передаються нормотворчим органам для прийняття відповідного рішення.

Стаття 45. Порядок прийняття (видання) нормативно-правового акта

1. Нормативно-правовий акт за результатами його розгляду приймається (видається) уповноваженим на це органом або посадовою особою з додержанням процедури, визначеної Конституцією України, цим Законом, відповідними законами України про їх статус чи іншими нормативно-правовими актами.

2. Нормативно-правові акти згідно з Конституцією України та законом про референдуми можуть прийматися громадянами України на відповідних референдумах.

Стаття 46. Підписання нормативно-правового акта

1. Офіційний текст прийнятого (виданого) суб’єктом нормотворення нормативно-правового акта засвідчується підписом посадової особи (посадових осіб), уповноваженої (уповноважених) на це Конституцією України чи законом. Конституцією України чи законом можуть встановлюватися інші вимоги щодо підписання прийнятих (виданих) нормативно-правових актів.

2. Нормативно-правовий акт, підписаний у порядку, встановленому частиною першою цієї статті, не підлягає погодженню, затвердженню чи підтвердженню його легітимності в інший спосіб, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

3. Оригінал нормативно-правового акта зберігається в установленому порядку відповідним суб’єктом нормотворення.

Стаття 47. Особливості підписання законів України

Особливості підписання законів України визначаються Конституцією України та Законом України «Про Регламент Верховної Ради України».

Стаття 48. Номер нормативно-правового акта

1. Після прийняття (видання) нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення присвоює йому номер.

2. Нормативно-правовий акт після підписання одночасно з присвоєнням йому номера скріплюється гербовою печаткою відповідного суб’єкта нормотворення і в п’ятиденний строк включається до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів або надсилається для проведення державної реєстрації його копія, посвідчена в установленому порядку.