Розділ VI. Реалізація нормативно-правових актів

Стаття 61. Дія нормативно-правового акта у часі

1. Дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності і закінчується моментом припинення його чинності.

2. У разі потреби окремі положення нормативно-правового акта можуть вводитися в дію пізніше дня набрання ним чинності. Введення в дію окремих положень нормативно-правового акта не може передувати дню набрання чинності таким актом. Положення нормативно-правового акта щодо строку та умов введення в дію інших положень нормативно-правового акта набирають чинності одночасно з набранням чинності таким нормативно-правовим актом.

3. Строк дії може бути визначено для всього нормативно-правового акта або для окремих його частин.

4. Нормативно-правовий акт діє безстроково, якщо в його тексті не визначено інше.

5. Дія нормативно-правового акта припиняється внаслідок:

1) закінчення строку дії, якщо такий строк було визначено в його тексті;

2) втрати ним чинності;

3) визнання його нечинним;

4) скасування.

6. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність, за рішенням суб’єкта нормотворення, що його прийняв чи видав, або правонаступника такого суб’єкта. Нормативно-правовий акт може бути визнаний таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині.

7. Суб’єкт нормотворення, що прийняв чи видав нормативно-правовий акт, або правонаступник такого суб’єкта може прийняти рішення про визнання зазначеного акта таким, що втратив чинність повністю або в окремій частині, якщо таким суб’єктом встановлено, що:

1) нормативно-правовий акт не відповідає стану суспільних відносин у певній сфері;

2) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають Конституції України;

3) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають міжнародним договорам України;

4) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають законам України;

5) нормативно-правовий акт або окремі його положення не відповідають нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу.

8. У випадках, передбачених Конституцією України, нормативно-правові акти втрачають чинність повністю або в окремій частині відповідно до рішення Конституційного Суду України про їх неконституційність.

Нормативно-правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суб’єкт нормотворення, що прийняв (видав) нормативно-правовий акт, який втратив чинність відповідно до рішення Конституційного Суду України, або правонаступник такого суб’єкта не приймає додатково рішення про втрату чинності цим нормативно-правовим актом.

9. Нормативно-правовий акт (крім Конституції і законів України) або окремі його частини визнаються нечинними відповідно до рішення суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

10. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, нормативно-правовий акт може бути скасований за рішенням Президента України, Кабінету Міністрів України, голови місцевої державної адміністрації вищого рівня, інших суб’єктів владних повноважень, яким надано право скасовувати нормативно-правові акти. Нормативно-правовий акт може бути скасований повністю або в окремій частині.

11. У рішенні про скасування нормативно-правового акта зазначаються підстави для його скасування. Підставами для скасування нормативно-правового акта є:

1) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень Конституції України (за винятком нормативно-правових актів, стосовно яких питання конституційності вирішується Конституційним Судом України);

2) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень міжнародним договорам України;

3) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта законам України;

4) невідповідність на момент прийняття (видання) нормативно-правового акта або його окремих положень нормативно-правовим актам, що мають вищу юридичну силу;

5) недоцільність або неефективність нормативно-правового акта у регулюванні певних суспільних відносин.

12. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, Президент України може указом зупинити дію нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про неконституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Якщо Конституційний Суд України ухвалює рішення про конституційність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена Президентом України, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена.

13. У випадках, передбачених Конституцією і законами України, сільський, селищний, міський голова (голова районної у місті ради) може зупинити дію нормативно-правових актів відповідно сільської, селищної, міської ради або виконавчого комітету ради з одночасним зверненням до суду. Внаслідок зупинення дії нормативно-правового акта його дія припиняється тимчасово. Якщо за рішенням суду нормативно-правовий акт, дія якого була зупинена, визнано нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність з дня набрання законної сили рішенням суду. Якщо суд приймає рішення про законність нормативно-правового акта, дія якого була зупинена, нормативно-правовий акт вважається таким, дія якого не була зупинена.

14. Законами України можуть бути передбачені й інші випадки зупинення дії нормативно-правових актів.

15. Спосіб дії нормативно-правового акта визначається самим нормативно-правовим актом.

Стаття 62. Дія нормативно-правового акта у просторі

1. Дія нормативно-правового акта у просторі залежно від правового статусу суб’єкта нормотворення та його змісту поширюється на всю територію України, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або на певну їх частину.

Стаття 63. Коло осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта

1. Дія нормативно-правового акта поширюється на громадян України, іноземців, осіб без громадянства, в тому числі біженців, юридичних осіб, інших суб’єктів правовідносин, осіб, що перебувають на території, на яку поширюється його дія і яких він стосується, крім випадків, передбачених цим нормативно-правовим актом.

Стаття 64. Зворотна дія нормативно-правового акта

1. Нормативно-правовий акт чи окремі його норми не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують чи скасовують відповідальність особи або іншим чином поліпшують правовий статус фізичних та юридичних осіб.

Стаття 65. Порядок припинення дії нормативно-правових актів

1. Нормативно-правовий акт за наявності визначених цим Законом та іншими законами підстав може бути визнаний нечинним самим суб’єктом нормотворення, що прийняв (видав) такий акт, його правонаступником або уповноваженими на це відповідно до Конституції чи законів України особами чи органами. Нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним тільки актом такої самої або вищої юридичної сили.

2. Нормативно-правовий акт або окремі його положення втрачають чинність одночасно з набранням чинності актом, який припиняє чинність нормативно-правового акта (його окремих положень), якщо новоприйнятим актом не встановлено інше, але не раніше від дня набрання ним чинності.

3. У разі коли в нормативно-правовому акті чи окремих його положеннях визначено строк його дії, після закінчення такого строку акт втрачає чинність без прийняття додаткового акта.

4. Нормативно-правовий акт, що не набрав чинності, може бути скасований суб’єктом нормотворення, який його прийняв (видав). Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, може бути скасований повністю або частково суб’єктом нормотворення, визначеним Конституцією і законами України, або в судовому порядку.

5. Нормативно-правовий акт, що набрав чинності, крім закону, може бути скасований повністю або частково.

6. Припинення чинності або зміна нормативно-правового акта, ухваленого референдумом, або внесення до нього змін провадиться відповідним референдумом.

Стаття 66. Положення про зміну, скасування чи втрату чинності нормативно-правовим актом

1. Положення, що містяться в тексті нормативно-правового акта про зміну, скасування чи втрату чинності іншим нормативно-правовим актом, викладаються з дотриманням вимог цього Закону.

Стаття 67. Усунення прогалин у нормативно-правовому акті

1. У разі виявлення прогалин у нормативно-правовому акті суб’єкт нормотворення, який його прийняв (видав), зобов’язаний шляхом прийняття (видання) нового нормативно-правового акта однакової форми внести до нього відповідні зміни з чітким формулюванням норми, яка усуває прогалини.

Стаття 68. Застосування нормативно-правових актів до усунення прогалин

1. Органи правозастосування, їх посадові та службові особи мають право застосовувати аналогію закону чи аналогію права лише у випадках, прямо передбачених законом.

Стаття 69. Усунення суперечностей у нормативно-правовому акті

1. У разі виявлення суперечностей між положеннями нормативно-правового акта суб’єкт нормотворення, що його прийняв (видав), вносить відповідні зміни з метою усунення колізії.

Стаття 70. Усунення суперечностей між нормативно-правовими актами

1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями до таких актів вносяться зміни для забезпечення кореспондування їх норм у частині регулювання тих самих суспільних відносин.

Стаття 71. Застосування нормативно-правових актів до усунення суперечностей

1. У разі виявлення суперечностей між нормативно-правовими актами або їх окремими положеннями, які мають різну юридичну силу, застосовується нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу.

2. У разі виявлення суперечностей (колізії) між положеннями різних нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, застосовуються положення нормативно-правового акта, що набрав чинності пізніше, або положення того нормативно-правового акта, який встановлює спеціальні положення.

3. Якщо нормативно-правові акти, які суперечать один одному, набрали чинності одночасно, застосовуються відповідні положення Конституції України, нормативно-правового акта вищої юридичної сили або спеціального нормативно-правового акта.

Стаття 72. Роз’яснення положень нормативно-правового акта

1. З метою однакового застосування нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється:

1) офіційне тлумачення;

2) офіційне роз’яснення;

3) роз’яснення.

2. Офіційне тлумачення нормативно-правового акта чи його окремих норм здійснюється Конституційним Судом України у випадках і формі, визначених Конституцією України.

3. Офіційне роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм, крім норм Конституції України та законів України, здійснюється суб’єктом нормотворення щодо власних нормативно-правових актів, а в разі правонаступництва нормотворчих повноважень — відповідним суб’єктом нормотворення шляхом прийняття відповідного рішення.

4. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення положень нормативно-правового акта є обов’язковими під час застосування нормативно-правового акта, щодо якого здійснено таке тлумачення чи роз’яснення.

5. Офіційне тлумачення та офіційне роз’яснення не можуть містити нових норм права.

6. Роз’яснення нормативно-правового акта чи його окремих норм може здійснюватися органами або особами, які не є суб’єктами нормотворення щодо цього нормативно-правового акта. Роз’яснення не є вирішальними для суб’єктів застосування відповідних нормативно-правових актів.

Розділ VII. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Закон України " Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 2, ст. 6, № 9, ст. 61);

2) Постанову Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 46, ст. 621).

3. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, пов’язані з розробленням нормативно-правових актів, їх прийняттям (виданням), набранням ними чинності, обліком, що існували або виникли на момент набрання чинності цим Законом.

4. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк після набрання чинності цим Законом:

1) подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів, що випливають із цього Закону;

2) внести законопроекти з економічних питань, які регулюються указами Президента України, виданими відповідно до пункту 4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України;

3) привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

4) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом.