![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розділ III. Техніка нормопроектування
Стаття 9. Техніка нормопроектування та її загальні вимоги 1. Проекти нормативно-правових актів розробляються з дотриманням вимог техніки нормопроектування. 2. Проект нормативно-правового акта повинен: 1) відповідати за обсягом регламентації визначеному в ньому предмету правового регулювання; 2) не повторювати норм права, які містяться в інших нормативно-правових актах; 3) не повторювати положень, які містяться в тексті цього проекту нормативно-правового акта; 4) включати положення, що належать до одного і того самого предмета правового регулювання; 5) бути внутрішньо узгодженим, мати логічно побудовану структуру; 6) бути ясним, чітким, зрозумілим, стислим, компактним та послідовним. 3. У тексті нормативно-правового акта розміщуються спочатку положення загального, а потім спеціального характеру.
Стаття 10. Структура закону 1. Закон може складатися з: 1) назви; 2) преамбули; 3) розділів, глав, статей, частин статей, пунктів, підпунктів, абзаців; 4) прикінцевих положень; 5) перехідних положень; 6) додатків; 7) тексту міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору); 8) тексту офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору).
Стаття 11. Кодекс та особливості його структури 1. Кодекс складається з розділів і глав. Окремий кодекс може складатися з книг, які поділяються на розділи та глави. Кодекс може складатися із загальної та особливої частин. 2. У загальній частині кодексу містяться завдання, принципи, визначення термінів, інститутів та інші загальні нормативні положення, які характеризуються підвищеною стабільністю і становлять правову основу для застосування норм особливої частини. 3. В особливій частині кодексу містяться конкретні правила поведінки суб’єктів суспільних відносин, що є предметом правового регулювання такого нормативно-правового акта, визначення правових наслідків невиконання цих правил. 4. Загальна та особлива частини повинні бути органічно пов’язані між собою і містити норми, необхідні і достатні для їх застосування залежно від особливостей предмета правового регулювання.
Стаття 12. Структура підзаконного нормативно-правового акта 1. Підзаконний нормативно-правовий акт може складатися з: 1) назви; 2) преамбули; 3) розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, абзаців; 4) додатків.
Стаття 13. Реквізити нормативно-правового акта 1. Нормативно-правовий акт повинен містити такі реквізити: 1) повну назву суб’єкта нормотворення, крім законів, форму нормативно-правового акта, дату його прийняття (видання); 2) номер акта; 3) посаду, прізвище та ім’я уповноваженої посадової особи, яка підписала нормативно-правовий акт; 4) дату державної реєстрації нормативно-правового акта в Міністерстві юстиції України, якщо він підлягає такій реєстрації.
Стаття 14. Назва нормативно-правового акта 1. Нормативно-правовий акт повинен мати лаконічну назву із зазначенням предмета правового регулювання. 2. Нормативно-правовий акт не може мати назву, однакову з назвою іншого чинного нормативно-правового акта.
Стаття 15. Преамбула нормативно-правового акта 1. Нормативно-правовий акт може містити преамбулу. 2. Преамбула нормативно-правового акта не може повторювати зміст інших його структурних складових. 3. Преамбула нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною і підлягає врахуванню під час тлумачення, роз’яснення і застосування цього акта.
Стаття 16. Позначення складових частин тексту нормативно-правового акта 1. Книги, розділи і глави нормативно-правового акта повинні мати коротку, чітко сформульовану назву, що відображає їх зміст. 2. Книги і розділи нормативно-правового акта нумеруються римськими цифрами. 3. Глави і статті нормативно-правового акта мають наскрізну нумерацію арабськими цифрами. 4. Частини статей у законах, а також пункти у підзаконних актах позначаються арабськими цифрами. 5. Пункти статей позначаються арабськими цифрами з дужками. 6. Підпункти пунктів починаються з абзацу та позначаються арабськими цифрами з дужками. 7. Абзаци починаються з абзацу без позначення цифрою.
Стаття 17. Посилання на складові частини нормативно-правового акта 1. Посилання на книгу, розділ, главу, статтю складається з назви відповідної складової частини (книга, розділ, глава, стаття), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви. 2. Посилання на частину, пункт, підпункт, абзац складається з назви відповідної складової частини (частина, пункт, підпункт, абзац), її номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви. 3. У разі коли посилання робиться на дві та більше складових частин нормативно-правового акта, вони перелічуються за висхідною нумерацією перед посиланням на форму нормативно-правового акта та його назву. 4. Для письмового посилання назви складових частин нормативно-правового акта можуть скорочуватися: 1) книга — " кн."; 2) розділ — " розд."; 3) глава — " гл."; 4) стаття — " ст."; 5) частина — " ч."; 6) пункт — " п."; 7) підпункт — " пп."; 8) абзац — " абз.".
Стаття 18. Прикінцеві положення нормативно-правового акта 1. Прикінцеві положення розміщуються в кінці нормативно-правового акта і містять: порядок набрання чинності таким актом або його окремими нормами; перелік нормативно-правових актів, що втрачають чинність; зміни, що вносяться до інших нормативно-правових актів. У разі потреби прикінцеві положення можуть містити доручення, пов’язані з набранням чинності нормативно-правовим актом.
Стаття 19. Перехідні положення нормативно-правового акта 1. Перехідні положення включаються до нормативно-правового акта у разі, коли: 1) акт має зворотну дію в часі; 2) акт виконуватиметься поетапно; 3) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали інший порядок реалізації одних і тих самих прав і свобод та виконання обов’язків; 4) нормативно-правові акти, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювали певний статус суб’єктів правовідносин і виникла потреба у підтвердженні набутого раніше статусу; 5) інші нормативно-правові акти або їх окремі положення врегульовують правовідносини, пов’язані з виконанням цього нормативно-правового акта.
Стаття 20. Додатки до нормативно-правового акта 1. Додаток до нормативно-правового акта є його невід’ємною частиною та має таку саму юридичну силу, як і відповідний акт. 2. Посилання на додаток повинно міститися у тексті нормативно-правового акта. 3. У додатку до нормативно-правового акта можуть міститися: 1) зміни до нормативно-правових актів або перелік нормативно-правових актів, які втрачають чинність у зв’язку з прийняттям (виданням) такого акта; 2) строк виконання, перелік суб’єктів, об’єктів, форми та зразки документів тощо, а також умови та вимоги, необхідні для виконання нормативно-правового акта; 3) текст міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору); 4) текст офіційного перекладу міжнародного договору України (для закону про ратифікацію, про прийняття міжнародного договору, про приєднання до міжнародного договору); 5) інші відомості.
Стаття 21. Особливості нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта 1. Зміни до нормативно-правового акта можуть вноситися шляхом зміни окремих його положень або викладення нормативно-правового акта у новій редакції. 2. Зміни до нормативно-правового акта вносяться тим суб’єктом нормотворення, який прийняв (видав) цей акт, або його правонаступником, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом. 3. Зміни до нормативно-правового акта вносяться лише шляхом прийняття нормативно-правового акта такого самого виду і такої самої юридичної сили. 4. Нормативно-правовий акт викладається у новій редакції у разі, коли: 1) змінюється наскрізна нумерація складових частин нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни; 2) зміни вносяться до більшості положень нормативно-правового акта. 5. Не допускається внесення змін до нормативно-правового акта про внесення змін до іншого нормативно-правового акта. 6. Нормативно-правовий акт про внесення змін до іншого нормативно-правового акта повинен містити: 1) назву нормативно-правового акта, до якого вносяться зміни; 2) джерело офіційного опублікування акта, до якого вносяться зміни, за винятком актів, які відповідно до цього Закону не підлягають опублікуванню.
Стаття 22. Вимоги до термінології нормативно-правового акта 1. Термінологія нормативно-правового акта не може відрізнятися від термінології чинних нормативно-правових актів вищої або однакової з ним юридичної сили, якщо це спеціально не обумовлено відповідно до цієї статті. 2. Терміни визначаються у нормативно-правовому акті, коли: 1) термін вживається у значенні, що відрізняється від усталеного та/або закріпленого в лексикографічних джерелах (словниках); 2) як термін вживається слово (словосполучення), яке не застосовувалося в термінології; 3) як термін вживається слово (словосполучення), якого немає в українській мові; 4) спеціальний неюридичний термін потребує визначення відповідно до предмета регулювання нормативно-правового акта. 3. Для визначення терміна допускається посилання на інший нормативно-правовий акт, у якому розкрито значення такого терміна. 4. Використання абревіатур допускається лише за умови їх визначення у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Стаття 23. Вимоги до тексту нормативно-правового акта 1. Текст нормативно-правового акта повинен відповідати нормам державної мови. 2. Частина нормативно-правового акта викладається, як правило, одним реченням, пункт та підпункт викладаються одним реченням або частиною речення. 3. У тексті нормативно-правового акта положення повинні бути викладені так, щоб не виникало різного тлумачення. 4. У тексті нормативно-правового акта не допускається: 1) позначення одними і тими самими словами (словосполученнями) різних понять та різними словами (словосполученнями) одних і тих самих понять; 2) вживання слів (термінів) іншомовного походження за наявності українських відповідників; 3) вживання зворотів розмовної мови та її експресивних форм, загальних міркувань, гасел, закликів, скорочення слів.
Стаття 24. Вимоги до стилю нормативно-правового акта 1. Текст нормативно-правового акта викладається офіційно-діловим стилем.
|