Особливості прийняття християнства

У Х ст. християнство стало панівною релігією в Європі. На Русі про

християнство також було відомо задовго до релігійних реформ Володимира

Великого: християнами були Аскольд і Дір. Достовірним є факт хрещення княгині

Ольги у 958 р. Але вирішальним для процесу християнізації нашої країни було введення цієї релігії як державної в 988-990 рр.

Спочатку князь Володимир зробив спробу модернізації язичництва, спробу

пристосувати його до потреб централізованої держави. Язичницькі боги на чолі з

Перуном повинні були викликати у людей не тільки повагу, але і страх,

символізувати волю правителя, обов'язковість його наказів, невідворотність

покарання. Для цього на Старокиївській горі було створено пантеон богів. Однак проведена реформа язичництва не досягла своєї мети.

Володимир хрестився сам (згідно з “Повістю временних літ” ще в Корсуні, у

Криму), хрестив своїх бояр і під страхом покарання примусив хреститися всіх

киян і все населення країни.

Процес християнізації на Русі розтягнувся на віки.

Велика роль у поширенні християнства належала монастирям, головним з

яких був Києво-Печерський (1051 р.). Чернецтво, або “чорне” духовенство,

найбільш повно і наочно втілювало ідеї зречення від мирської суєти,

спокутування гріхів, служіння Богу. Ченці, на відміну від церковних людей, жили

передусім за рахунок власної праці, а не за рахунок подаянь від парафіян, давали

обітницю безшлюбності. Життя перших київських ченців - Антонія, Феодосія

Печерського та інш. - було винятково важким, наповненим виснажливою

фізичною працею, самообмеженнями, молитвами. Пізніше з'являються справжні

подвижники чернецтва - ченці-самітники, які здійснювали аскетичні подвиги:

Даміан, Іван-Самітник, князь Святенник та інш. Систематичні пости стають

нормою не тільки для ченців, але і для всіх віруючих. Їсти жирну їжу, наприклад,

у Великий піст стало вважатися гріховним. У XIII ст. в Київській Русі було біля

50 монастирів, з них 17 - у самому Києві. Вищі посади в церковній ієрархії займає

тільки " чорне" духовенство.

Прийняття християнства мало для Русі, при всій суперечності наслідків його

для країни і народу, величезне позитивне значення. Зміцнювався новий

феодальний лад. В ідеології безліч місцевих культів замінювалася культом

єдиного Бога. Централізована організація священнослужителів - церква, підлегла

владі великого князя, служила зміцненню його становища необмеженого монарха.

Єдність релігії з іншими європейськими країнами робила Київську Русь частиною

світового християнського суспільства. Незважаючи на політичні протиріччя,

християнство зблизило Русь з Візантією - найбільш розвиненою феодальною

державою з передовою культурою. Прийняття християнства позначилося на

всьому духовному житті суспільства, привело до значного його збагачення.