Українська сімейна обрядовість

Сімейна обрядовість складається з весільних, родильних (пологових) і

похоронних обрядів. У циклі сімейних обрядів сплелися дії, символи, атрибути,

які виникли в різні епохи і повинні були забезпечити щастя, багатство,

благополуччя сім'ї і захистити її членів від злих сил.

Родильні (пологові) обряди. Народження дитини було принциповою

подією, тому, що ставало фактичним визнанням сім'ї. Бездітна сім'я традиційно

вважалася неповноцінною. Жінки старалися приховати вагітність від злих очей

(наприклад, старих дів), намагалися за прикметами визначити стать дитини.

Особливо бажаними були хлопчики. Заздалегідь вирішувалося питання про

повивальну бабку, від якої багато в чому залежав успіх пологів. Як правило,

повитуху запрошували, коли пологи вже починалися, і вона приходила з хлібом,

освяченою водою і цілющими травами - “зiллям”. Вона здійснювала в хатині

цілий ряд магічних дій, як вважалося, корисних для породіллі, - навстіж

розчиняла вікна, відкривала замки, розв'язувала всі вузли. Все це пророблялося

для полегшення пологів. Досвідчена повитуха надавала і практичну допомогу.

При необхідності вона робила масаж, компреси, розтирання. Сам момент появи

малюка на світ також супроводжувався обрядами, бо саме тепер намагалися

визначити його характер, майбутній рід занять. Тому пуповину у хлопчиків

перерізали на сокирі, у дівчаток - на веретені або гребені для прядіння. Відомі

випадки, коли пуповину перерізали на книзі - хотіли, щоб дитина була

письменною. Пуповину і послід звичайно закопували в землю, але іноді шматочки

висушеної пуповини або “сорочки”, в якій народилася дитина, використовували

як оберіг або вірний засіб від безплідності. Потім наставала перша купіль, яка

мала і гігієнічне, і магічне значення. У воду для дівчаток додавали “свячене

зiлля”, мед, квіти або молоко, щоб ті були красивими, корінь оману для хлопчика

- щоб був сильним. Малюка обсушували біля печі, яка топилася, прилучаючи

нового члена сім'ї до домівки. Сина загортали у сорочку батька, дочку - в

материнський одяг. Безліч найнезвичайніших предметів використовували як

обереги, які клали в колиску, у повивальник - шматочок вугілля, декілька зерен,

сіль, підсолений хліб, ножиці та ін.

Дуже важливим був момент надання немовляті імені, оскільки добре

вибране ім'я забезпечувало малюку щастя і благополуччя. Було прийнято давати

імена за святцями (в межах 8 днів до і 8 днів після народження). Відомі випадки,

коли незаконнонародженим дітям давали немилозвучні імена. Давні обряди

вибору імені були повністю замінені церковним хрещенням – обрядом, який

виконується на знак прилучення людини до Бога, християнської віри, очищає

душу від первородного гріха. В цьому обряді величезну роль відігравали хрещені

батьки дитини - куми. Їх звичайно вибирали серед близьких родичів (кума

обов'язково повинна була мати дітей). Саме вони приймали малюка з рук

священика, вносили його в будинок і клали на вивернену овчину - символ

здоров'я і благополуччя, потім обов'язково обдаровували новонародженого.

Весільні обряди. Весілля було однією з найважливіших подій у житті, а

традиційний “весiльний” ритуал – чудовим явищем народної культури, який

складався з складного комплексу різноманітних елементів. В українців існувала

своєрідна система дошлюбних стосунків, яка проявлялася у формі знайомства,

залицяння, сватання і т.і. Звичайно молодь спілкувалася в межах свого села або

вулиці, але не виключався вибір нареченого за межами місця мешкання.

Традиційно місцями зустрічей були свята з танцями та іграми, спільна робота

(“толока”). Частіше за все молодь збиралася на “вечорницi”, куди не пускалися

дорослі. Для проведення вечорниць звичайно наймали хату (найчастіше у вдів),

приносили їжу, влаштовували танці. Врешті-решт, основною функцією вечорниць

був вибір судженого.

У більш ранні часи вибір нареченого цілком залежав від волі батьків, як,

зрештою, і всі питання, пов'язані зі шлюбом.

Власне весільний ритуал складався з цілого ряду обрядів, необхідних для

надання шлюбу юридичної сили. В українському середовищі шлюб вважався

далеко не особистою справою, тому на нього мали великий вплив як родичі, так і

оточення (друзі, дівоча і парубоцька громада, сусіди тощо).