Формування нової соціокультурної дійсності та її риси.

Процеси перебудови 1987-1991 років у СРСР ознаменували закінчення

«холодної війни», поставили крапку в протистоянні двох ідеологічних систем -

радянсько-комунстичної та ліберально-капіталістичної, стали початком

формування нової соціокультурної дійсності. Змістом формування нового

культурного фарватеру розвитку суспільства стала критика, заперечення та

подолання системи цінностей панівної офіційної культури радянського

суспільства та стихійне народження й вихід на поверхню суспільного життя

різного роду альтернативних культур та контркультур.

Основною особливістю нової соціокультурної дійсності є насамперед те, що

наше суспільство знаходиться в періоді перелому, зміни типу своєї організації

існування, яке умовно визначається як «посттоталітарне суспільство». Радикальне

реформування суспільства активно формує нову культурну реальність, яка

характеризується й новими стосунками між людьми в цілому (як суб’єктами

культури), новими умовами (в тому числі й матеріальними) свого розвитку,

особливою системою цінностей, норм і правил, культурних потреб і засобів їх

задоволення. Коли ці норми та правила перетворюються на внутрішню програму

поведінки людини (особистості), вони забезпечують узгодження функціонування,

сталість і надійність певної сфери соціуму.

Базовою основою всіх змін в суспільній свідомості є структурні зміни у

формах власності на засоби виробництва, у формуванні нових виробничих

відносин, які породжують нові класи й верстви суспільства, нову психологію,

мораль, людські взаємини, нові форми культурного буття, стилю й способу життя.

Примітною особливістю розвитку української культури, пов’язаною з її

відкритістю, є розгортання діяльності ініціативно створюваних добровільних

товариств, об’єднань, асоціацій різного спрямування, які поступово закладають

важливе підгрунтя громадянського суспільства. Значна частина цих об’єднань

плідно співпрацює з різними зарубіжними культурними, благодійними,

науковими, освітніми інституціями, сприяючи входженню України в культурний

європейський простір. Характерною рисою нової соціокультурної реальності стає

зміна суспільного й громадського статусу релігії, релігієзація значних верств

населення, зростання впливу релігії на мораль, мистецтво, спосіб життя, ціннісні

орієнтації.

Зростаюча з часів «перебудови» відкритість функціонування й розвитку

української культури за своїм змістом є формою входження у світовий культурно-

інформаційний простір і разом з тим оприлюдненням тих здобутків культури, які

протистояли офіційним нормативам соціалістичного реалізму або не були

визнані. Цей процес супроводжувався інтенсивним проникненням на терени

нашої культури продукції інших культур, особливо західної, а також нового

потоку творів російської культури.