Особливості українського літературного процессу

У ситуації рубежу, яка вище вже була охарактеризована, коли українська

мова зберігалася тільки в усному мовленні, і пізніше - в умовах урядових заборон

і переслідування - процес становлення української літературної мови набув

особливої важливості і особливої складності. М.Грушевський писав: “Мова

вирішила долю українського відродження, відновивши розірваний зв”язок між

інтелігенцією і народом...” Звідси - й особливості української літератури XIX ст. – народні теми творчості, реалізм і демократизм.

Першим твором народною мовою, який почав процес її оформлення у

сучасну літературну мову, стала “Енеїда” І.Котляревського. Пародія на поему

Вергілія, де троянський герой Еней показаний козацьким ватажком, була

опублікована у Петербурзі у 1798 р. без відома автора. Вже після її успіху

Котляревський доповнив, розширив свою поему, написав музичні комедії

“Наталка-Полтавка”, “Москаль-чарiвник” Демократичний напрям в українській прозі розвивала Марко Вовчок (М.Віленська). Її збірка “Народнi оповiдання”, повісті “Iнститутка”, “Кармелюк” приголомшують трагічною правдивістю картин кріпацького гніту, вражають образами простих людей. Російською мовою розповіді переклав І.Тургенєв. Т.Шевченко у вірші “Марку Вовчку” звертається до неї як до продовжувачки справи свого життя.

Яскравим явищем української літератури була творчість Лесі Українки

(Л.Квітка-Косач). Вона розірвала коло традиційної самобутньої тематики,

збагатила українську поезію, драматургію образами світової історії, глибокими

художніми узагальненнями, картинами зіткнення філософських, етичних ідей. У їївихованні, освіті яскраво проявилися національні традиції, які склалися до 70-х років. 90-х роках починається творчість М.М.Коцюбинського. У цей період він

поступово звільнявся від культурницьких ілюзій і утверджувався на революційно-

демократичних позиціях. Він розвинув жанр психологічної новели і продовжив

традицію соціальної повісті. Вже в ранніх своїх творах показує благородство

простих трудівників, пробудження в них почуття власної гідності, їх прагнення до свободи. Таким чином можна виділити такі етапи розвитку української літератури в ХIX ст.: - рубіж XVIII-XIX ст. і початок XIX ст. – поява перших творів рідною

мовою (перш за все “Енеїда”); - 40-50-і роки XIX ст. – творчість Т.Шевченка й оформлення української літературної мови, головне місце у тематиці займає реалістичне змалювання народного життя; - друга половина XIX ст. – широка палітра літературних жанрів, поглиблення соціального, поява психологічного аналізу, збагачення проблематики, ускладнення образного ряду, особливо у творчості І.Франка, Л.Українки, об'єднання літературного процесу в Західній та Східній Україні.