Мистецтво. Становлення професіональної художньої культури України за своєю

Становлення професіональної художньої культури України за своєю

складністю порівнянне з розвитком науки. Якщо в Західній Європі мистецтво XVI

ст. - це мистецтво пізнього Відродження, то в українській культурі деякі

ренесансні тенденції перепліталися з середньовічними.

Архітектура. В архітектурі національні традиції міцніше за все зберігалися і

яскраво виявлялися в дерев'яному зодчестві. У той же час з середини XVI ст.

виразними стали основні тенденції загальноєвропейського культурного процесу, у

XVII ст. в архітектурі з'являються елементи стилю бароко. Він передбачає велику

кількість прикрас зовні і всередині будівлі, складність архітектурної конструкції,

розробку складних просторових ансамблів, синтез різних видів мистецтва.

Поєднання власних традицій та європейського впливу створило умови для розквіту своєрідного стилю, названого українським, або “козацьким” бароко. Видатний український вчений початку минулого сторіччя В.М.Щербаківський так зобразив його особливості: “Характеризується українське бароко своєю меншою обтяженістю прикрасами…

Провідним типом споруд стає так званий козацький собор - п“ятикупольний,

з чотирма однаковими фасадами. Це - Миколаївський собор в Ніжині,

Георгіївський - у Видубецькому монастирі. Крім нового будівництва, у XVII ст. на кошти козацької старшини були перебудовані у новому бароковому стилі древні Софійський і Михайлівський золотоверхі собори, церкви Києво-Печерської лаври. Фасади були затиньковані (оштукатурені) та декоровані, іншої, більш складної форми набули куполи соборів. Будівництво досягло особливого розмаху при гетьмані І.Мазепі. За словами Ф.Прокоповича, Київ стараннями І.Мазепи перетворився в новий Єрусалим

Образотворче мистецтво. Традиційність (підлеглість архітектурі,

релігійний зміст, канонічність), яка переважала в образотворчому мистецтві у XVI

ст., поступово витісняється новими віяннями.

У XVI-XVII ст. в Україні складається декілька шкіл церковного монументального живопису та іконопису. Провідна школа художників сформувалася у XVII ст. в київських монастирях. Художники працювали

переважно в жанрах монументального живопису, іконопису, гравюри і графіки.

Перехідну роль між іконописом і світським портретним живописом займали

так звані парсуни - портрети, виконані прийомами іконописної техніки.

Розвиток книгодрукування обумовив розвиток мистецтва гравюри. Ними прикрашалися релігійні видання. Перші світські гравюри з'явилися у 1622 р. як ілюстрації до “Віршів на жалосний погреб…гетмана Петра Конашевич Сагайдачного”.

Музика. Значний розвиток отримало музичне мистецтво. Вже у XVI ст. в

Україні широко використовувалися ноти. Популярними були друковані збірки

святкових пісень – ірмологіони. Нотну грамоту вивчали студенти колегіумів, а у XVIII ст. музичною столицею Лівобережжя став Глухів. Тут була відкрита

музична школа, де вивчали вокал, гру на скрипці, флейті, гуслях, арфі. Більшість

випускників потрапляла за традицією до Москви і Петербурга. Наприклад,

половину хористів царської капели склали вихідці з України. У XVIII ст. місцева знать також прагнула створювати в своїх маєтках вокальні та інструментальні капели. Композитори працювали в різних жанрах, зокрема оперному, але переважала все ж церковна музика. Шедеврами для свого часу вважаються вокальні концерти, розраховані на поліфонію (багатоголосся).

Театр. Крім церковної і шкільної драматургії (про що сказано вище),

народжується народний ляльковий театр - вертеп. Його назва пов'язана з тим, що

перші лялькові вистави інсценували біблійний сюжет про народження Христа у

Віфлеємській печері (вертеп давньослов'янською - печера). Такий театр являв

собою триярусну скриню, яка символізувала три рівні космосу. Пізніше

залишилося два рівні, у верхньому розгорталися релігійні лялькові вистави, а в

нижньому - гумористичні інтермедії, які користувалися величезною популярністю

в народі. В навчальних закладах ставилися спектаклі, в яких брали участь десятки і

навіть сотні чоловік.