Правонаступництво при утворенні нових незалежних держав на території, що є об'єктом правонаступництва.

У ст. 16 Віденської конвенції закріплено загальне положення про Правонаступництво для конкретного випадку, яке полягає в тому, що " нова незалежна держава не зобов'язана зберігати в силі якийсь договір або ставати його учасницею на підставі лише того факту, що в момент правонаступництва держав цей договір був у силі стосовно території, що є об'єктом правонаступництва держав".

Це положення ст. 16 конвенції прийнято називати принципом tabula rasa (чиста дошка), тобто принципом свободи нових незалежних держав від договорів, укладених від їхнього імені колишніми метрополіями.

Водночас нові незалежні держави можуть встановити свій статус учасника будь-якого багатостороннього договору, що в момент правонаступництва держав був у силі стосовно території, що є об'єктом правонаступництва. Приєднання до учасників багатостороннього договору відбувається шляхом повідомлення про Правонаступництво, механізм якого закріплений у ст. 22 конвенції. У частині правонаступництва стосовно багатосторонніх договорів конвенція розрізняє:

• участь у договорах, що є чинними на момент правона-

ступництва держав (ст. 17);

UP_____________________________________ • ^г \ Глава 6

• участь у договорах, що не набули чинності до моменту

правонаступництва держав (ст. 18);

• участь у договорах, підписаних колишньою державою

за умови ратифікації, прийняття або затвердження (ст. 19).

На підставі принципу tabula rasa держава-спадкоємиця самостійно приймає рішення щодо участі у багатосторонніх договорах. Міжнародна практика свідчить, що, наприклад, економічні багатосторонні угоди, якщо вони не суперечать принципу рівноправності сторін, зберігають чинність.

Визнання нових незалежних держав дістають, як правило, і міжнародні угоди, що гуманізують засоби ведення війни: Гаазькі конвенції 1899 і 1907 pp., Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях 1949 р. та ін.

Дещо іншою є природа правонаступництва держав стосовно двосторонніх договорів. У статтях 24—27 Конвенції 1978 р встановлено умови, відповідно до яких договір вважається таким, що залишається у силі, у разі правонаступництва держав. Конвенція вказує на дві такі умови:

• якщо держава-спадкоємиця та інша держава-учасниця

явно про це домовилися;

• якщо держави на підставі своєї поведінки мають вва-

жатися такими, що висловили цю домовленість. При виконанні однієї з цих двох умов договір застосовується у взаємовідносинах між новою незалежною державою та іншою державою-учасницею з моменту правонаступництва держав.