Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Міжнародна правосуб'єктність нації






Прийняття Статуту ООН значно вплинуло на розвиток міжнародного права. Цілі Організації Об'єднаних Націй, закріплені у Статуті, вимагають від її членів " розвивати друж: ні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів" (п. 2 ст. 1). Розвиваючи цей принцип, Статут проголошує також розвиток міжнародного економічного і соціального співробітництва " з метою створення умов стабільності і благополуччя, необхідних для мирних і дружніх відносин між націями" (ст. 55).

З прийняттям Статуту ООН право народів і націй на самовизначення стало загальновизнаною нормою міжнародного права. Ця норма не раз підтверджувалася й у наступних резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, наприклад, у резолюції 3236 (XXIX) від 22 листопада 1974 р. з питання про Палестину, де, зокрема, підкреслюється, що палестинський народ має право на самовизначення без зовнішнього втручання і право на національну незалежність і суверенітет. У


: 112____________________________ " " ''_____ Глава 4

. резолюції підкреслено всеосяжний характер принципу само-, визначення.

Водночас, визнаючи і стверджуючи право кожного народу і нації на самовизначення аж до відокремлення й утворення самостійної держави, сучасне міжнародне право не зумовлює питання про політичний і юридичний статус того чи іншого народу або нації, а лише наділяє їх суб'єктивним правом на самовизначення. Народ або нація стають суб'єктами певних міжнародних правовідносин і тим самим суб'єктами міжнародного права.

Декларація ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам від 14 грудня i960 р. відобразила загальне прагнення економічно і політично залежних націй і народів у другій половині XX ст. до свого суверенітету. У декларації підкреслювалося, що недостатня політична, економічна й соціальна підготовленість або недостатня підготовленість у галузі освіти " ніколи не повинна використовуватися як привід для затримки у наданні незалежності".

Відповідно до сформованої доктрини сучасного міжнародного права визнання міжнародної правосуб'єктності народів і націй, які борються за своє визволення, означає потенційно визнання міжнародної правосуб'єктності держави, що створюється. Нормативний зміст принципу рівності і самовизначення народів міститься у Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 24 жовтня 1970 р. У ній, зокрема, зазначається, що " на підставі принципу рівноправності і самовизначення народів, закріпленого в Статуті, усі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний статус і здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток, і кожна держава зобов'язана шанувати це право відповідно до положень Статуту". Створення суверенної і незалежної держави є способом здійснення народом права на самовизначення.

У наш час, коли з колоніалізмом переважно покінчено, першорядного значення набуває інший аспект права народів на самовизначення, а саме: їхнє право вільно, на свій розсуд, без втручання ззовні здійснювати свій політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток. Якщо при цьому ви< -



Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал