Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






J'y____ Глава 8






між собою окремих держав. Звичай або договір, які суперечать нормі jus cogens, будуть недійсні. Хоч зміст імперативної норми jus cogens розкрито і закріплено у Віденській конвенції про право міжнародних договорів порівняно недавно, у 1969 p., імперативне регулювання у міжнародному праві має більш давні корені. Практично ровесником самого поняття міжнародного права є імперативний принцип pacta sunt servanda (договори мають бути виконані), без якого немислиме і міжнародне право. Імперативний зміст мали заборони піратства, рабства і работоргівлі. Про значну роль Росії у справі міжнародного співробітництва з питань необхідності покласти край цим ганебним явищам писав свого часу професор Одеського (Новоросійського) університету П. Е. Казанський. Він із гордістю підкреслював її внесок під час проведення Віденського, Паризького і Берлінського конгресів Гаазької конференції миру [9].

Першим спільним виступом держав проти рабства став Віденський конгрес 1814—1815 pp. Тоді у Відні зібралися 216 представників усіх європейських держав (крім Туреччини), які мали на меті закріпити територіальні зміни в Європі, що відбулися в результаті революції у Франції і наполеонівських війн. Однак, як далекоглядно зазначив ще свого часу професор Харківського університету В. П. Даневський, усі ці політичні комбінації Віденського конгресу поступово зникли, виявилися тимчасовими, минущими, нежиттєздатними. " Інша доля, — підкреслював він, — у інших постанов конгресу, що залишили глибокий слід в історії міжнародних відносин і в системі міжнародного права. Це такі постанови його як а) про ранг дипломатичних агентів; б) про негроторгів-лю; в) про свободу судноплавства по ріках" [10].

По суті загальнолюдське значення має Додаток 15 до Генерального акта Віденського конгресу під назвою " Декларація про торгівлю неграми" від 27 січня (9 лютого) 1815 р. У ній засуджувалося " зло, що ганьбить людство", і містилося зобов'язання вжити заходів для його припинення. Фактично після 1815 р. відступати назад вже не можна було. Цей рік став визначальним, бо поставив крапку на обговоренні питання щодо допустимості торгівлі неграми для європейських народів [11].


НОРМИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА______________________________ 171

Першою теоретичною працею з міжнародного права, в якій висловлювалася ідея існування у цій галузі особливої категорії норм, прийнято вважати працю Й.-К. Блюнчлі, видану у 1868 р. [12]. Він порушив проблему когентності норм міжнародного права у зв'язку з дослідженням дійсності договорів. Ознака дійсності розглядалася ним можливою тільки тоді, коли договори відповідають загальноприйнятим правам людства або обов'язковим нормам міжнародного права (тобто імперативним нормам, що обмежували б ініціативу держав).

На відміну від дійсних договорів Й.-К. Блюнчлі виділяв такі недійсні договори, які є такими, бо суперечать основним правам людства:

• що запроваджують, поширюють і захищають рабство;

• що позбавляють прав іноземців;

• що перешкоджають свободі мореплавства у відкритому

морі;

• що встановлюють релігійні переслідування;

• що мають на меті загарбання якою-небудь державою у

прагненні до світового панування;

• спрямовані на знищення мирної і життєздатної держа-

ви і т. п. [13].

І тільки в 1880 р. англійський юрист-міжнародник В. Холл висловив ідею про існування у міжнародному праві норм jus cogens. Тлумачення ним основних принципів міжнародного права досить близьке до сучасного розуміння норм jus cogens [14].

Повертаючись від історії міжнародно-правового становлення імперативних норм до їх реального змісту в системі сучасного міжнародного права, слід звернути увагу на їх характерні риси. Можна назвати п'ять таких основних рис.

1.Характерною рисою jus cogens є те, що це та норма,
яка " приймається і визнається" державами. Тобто jus co
gens є результатом узгодження позицій суб'єктів міжнарод
ного права і в її основі — угода між ними. Така угода може
бути як явно вираженою (міжнародний договір), так і мов
чазною (міжнародно-правовий звичай).

2. Норма jus cogens визнається і приймається не тільки
якими-небудь двома суб'єктами міжнародного права, а й



Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал