Право України і міжнародне право

Саме сучасне конституційне право відіграє головну роль у визначенні взаємодії національного і міжнародного права. Норми конституційного права України, що регулюють взаємодію національного і міжнародного права, умовно поділяють на такі групи, як:

• забезпечення прав людини й основних свобод;

• регулювання взаємодії з міжнародним правом;

• розробка і реалізація концепції зовнішніх зносин дер-

жави.

Розглянемо ці норми конституційного права докладніше.

1. Конституційне право України встановлює, що права людини визначаються відповідно до міжнародних правових норм. Так, ст. З Конституції, в якій розвиваються відповідні

СПІВВІДНОШЕННЯ..._____________________________________ 223

положення преамбули і ст. 1 про Україну як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу, закріплює загальнолюдську гуманітарну основу держави. На рівні конституційно визначених найвищих цінностей в Україні перераховуються такі основні права і свободи людини, як право на життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Вони належать до тих прав людини, які зумовлені її природою і не залежать від наявності певного статусу особистості в державі. Саме ці права в міжнародній практиці визначаються як фундаментальні. Визначаючи їх як найвищу соціальну цінність, Конституція України приєднується до європейського і світового бачення цієї проблеми. У цій редакції конституційний принцип забезпечення прав людини юридичне пов'язує і позитивно обмежує дії держави, її органів і посадових осіб.

Розділ II Конституції присвячений правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина. За обсягом він один із найбільших (статті 21—68). Необхідність цього розділу в Конституції України зумовлена тим, що у разі якщо правам, свободам та обов'язкам людини і громадянина не приділено належної уваги в Основному Законі, вони скоріше залишаться символами. Комплекс закріплених у статтях 21—68 прав, свобод та обов'язків утворює певну систему, складовими якої є особисті, громадянські, політичні, соціальні, економічні, культурні й екологічні права. Така побудова розділу Конституції прямо кореспондується із Загальною декларацією прав людини 1948 p., а також із Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. і Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 р. Водночас Конституція України своїм баченням проблеми захисту прав людини робить істотний внесок в опосередкований позитивний розвиток міжнародного права. Якщо ст. 1 Статуту ООН, визначаючи цілі організації, передбачає здійснення міжнародного співробітництва при " заохоченні і розвитку поваги до прав людини й основних свобод для усіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії", то в Конституції України ця ідея розвинута ширше.

У ст. 24 Конституції України зазначається, що " громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за оз-