Глава 18. 3. Привілеї та імунітети представників держав, що беруть участь у діяльності міжнародних організацій і конференцій.Саме питання привілеїв та імунітетів стало

3. Привілеї та імунітети представників держав, що беруть участь у діяльності міжнародних організацій і конференцій. Саме питання привілеїв та імунітетів стало одним із спонукальних мотивів розробки Конвенції 1975 р. її розробники керувалися ідеєю максимально наблизити їхній статус (з точки зору привілеїв та імунітетів) до статусу дипломатичних агентів, які працюють у посольствах і місіях держав за кордоном. " Конвенція 1975 p., — підкреслює К. К. Сандровський, — цілком сприйняла це вихідне положення, і після набрання нею чинності переваги, привілеї та імунітети для передбачуваних нею категорій представників держав будуть дуже близькими або аналогічними до дипломатичних привілеїв та імунітетів саме тому, що йдеться про представників суб'єктів міжнародного права, про їх органи зовнішніх зносин за кордоном" [10].

За структурою конвенції статті, що регулюють питання переваг, привілеїв та імунітетів, містяться у кожній із розглянутих вище її частин (про представництва, делегації і спостерігачів). Крім того, питання переваг, привілеїв та імунітетів ми докладно розглянули також у §2. " Дипломатичне право" цієї глави.

Тому розглянемо тільки ті особливості, що мають у частині привілеїв та імунітетів представники держав, які беруть участь у діяльності міжнародних організацій і конференцій.

На відміну від Віденської конвенції 1961 р. і Конвенції про спеціальні місії 1969 р., за якими держава перебування зобов'язується забезпечувати привілеї та імунітети акредитуючій державі та її дипломатичним агентам, Конвенція 1975 р. містить інший механізм регулювання. Скажімо, комплекс статей про привілеї та імунітети передують статтям (22 і 53) загального характеру, що містять норми про обов'язок саме Організації сприяти державі, що посилає, стосовно надання привілеїв та імунітетів державою перебування. У цій сфері закріплено тристоронню природу відносин: держави, що посилає, організації і держави перебування. Отже, існуючі договірні відносини організації з державою перебування, як правило, враховують права та законні інтереси всіх заінтересованих сторін.

В усьому іншому Віденська конвенція 1975 р. закріплює-сформовані раніше норми переваг, привілеїв та імунітетів, їх

ПРАВО ЗОВНІШНІХ ЗНОСИН__________________________________ 437

також можна умовно поділити на дві групи. До першої належать статті, що регулюють питання недоторканності помешкань, архівів і документів, резиденції і майна тощо, до другої — особисті привілеї та імунітети представників держав (особиста недоторканність, недоторканність приватних житлових помешкань, кореспонденції, податкові та митні привілеї і т. д.).