Сукупна пропозиція в концепціях різних шкіл. Детермінанти сукупної пропозиції

Сукупна пропозиція ( AS – aggregate supply) – це обсяг реального національного виробництва, який вітчизняні виробники готові запропонувати на ринку при кожному можливому рівні цін. Воно визначається як сума індивідуальних пропозицій у національній економіці. Існують суттєві відмінності між різними економічними школами стосовно пояснення природи і форми кривої AS існує декілька тлумачень, а саме: класичне та кейнсіанське. Ця розбіжність пов’язана з тим, що розглядаються різні часові періоди. Класична модель характеризує довгостроковий період, в якому рівень виробництва визначають обсяги капіталу і праці та наявна технологія, а не рівень цін. Тому довгострокова крива сукупної пропозиції LRAS (long run aggregate supply curve) має вигляд вертикальної лінії (рис. 3.6).

Y* визначає потенціальний рівень виробництва, який відповідає стану повної зайнятості. Крива сукупної пропозиції довгострокового періоду віддзеркалює повне використання виробничих потужностей, безробіття перебуває на своєму природному рівні.

Вертикальна форма AS вказує на те, що природний рівень безробіття не залежить від загального рівня цін, певний рівень потенційного випуску може досягатись при будь-яких цінах. У довгостроковій перспективі всі ресурси, що надходять на ринок факторів виробництва, будуть задіяні, оскільки фундаментальні проблеми обмеженості означають, що люди бажають мати більше товарів та послуг, ніж може виробити економічна система. В короткостроковому періоді ціни на деякі ресурси можуть коливатись і спричинити не повне використання останніх. Але в довгостроковому періоді володарі ресурсів мають час на те, щоб розпізнати реальні рівноважні ціни. Вони повинні будуть прийняти ці ціни (в тому числі заробітну платню), щоб задіяти свої ресурси і забезпечити надходження доходу від них.

Рис. 3.6 Довгострокова крива сукупної пропозиції

Потенційний випуск у державі не обмежується тільки фізичними та технологічними бар'єрами. Впливають на нього також соціальні та інституційні установи, наприклад, закони про дитячу працю, рівень народжуваності, релігійні та культурні традиції, тривалість відпусток, пенсійний вік, тривалість перебування на лікарняному, середній вік реального виходу на пенсію. Оцінка потенційного випуску також заснована на тому, що в державі вважається „повною зайнятістю” або природним рівнем безробіття. З часом значення NAIRU змінюється відносно змін в економіці та соціальних і інституційних факторів.

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції характеризує обсяг виробництва у короткостроковому періоді. Дж. М. Кейнс зосередив увагу на негнучкості цін у короткостроковому періоді. Саме тому крива SRAS (short run aggregate supply curve) у кейнсіанській моделі горизонтальна (у крайньому випадку – при жорстких цінах і номінальній заробітній платні, чи має позитивний нахил (при жорсткій номінальній заробітній платні та відносно гнучких цінах).

Причинами відносної жорсткості номінальних величин у короткостроковому періоді є: тривалість трудових договорів, державне регулювання мінімальної заробітної платні, поступовий характер зміни цін та заробітної платні (коли фірми змінюють ціни і заробітну платню поступово, з оглядом на конкурентів), строки дії контрактів на поставку сировини та готової продукції, діяльність профспілок, ефект „меню” (коли витати на видання каталогів занадто великі). У такому випадку абсолютно жорстких цін крива SRAS буде горизонтальною (рис. 3.7).

Якщо номінальна заробітна платня достатньо жорстка, а ціни відносно гнучкі, то їхнє зростання призведе до падіння реальної заробітної платні, труд стане дешевший, це збільшить попит на працю з боку фірм. Збільшення кількості праці призведе до збільшення випуску. Тобто, коли заробітна платня не змінюється, з'явиться позитивна залежність між рівнем цін та обсягом випуску, крива SRAS у цих умовах має позитивний нахил.

Відносна жорсткість цін на короткостроковий період підтверджується типовою поведінкою бізнесу. В звичайних умовах більша кількість фірм має надлишкові потужності, запаси готової продукції, а також можливість використати понаднормову працю або найняти додаткових працівників (особливо в умовах неповної зайнятості). Тому у короткостроковому періоді фірма може збільшити обсяг продаж без будь-якої суттєвої зміни цін.

Рис. 3.7 Короткострокова крива сукупної пропозиції

Якщо необхідно зосередити увагу не на часовому аспекті аналізу, а на наближенні економіки до потенціалу, використовують зігнуту форму кривої AS, яка складається з трьох відрізків: горизонтального, вертикального та східного, який їх поєднує.

Рис. 3.8 Крива сукупної пропозиції

Горизонтальний відрізок має назву кейнсіанського, він представляє рівень виробництва, який набагато нижчий рівня випуску при повній зайнятості. На ньому випуск може бути збільшений без зростання цін. Східний, або проміжний відрізок кривої сукупної пропозиції віддзеркалює стан економіки, коли деякі ключові ресурси досягають повного рівня використання, що призводить до „вузьких місць” у виробництві та відповідно до зростання заробітної платні та цін. Тому на східному відрізку крива AS має позитивний нахил. Як тільки економіка досягає стану повної зайнятості, крива сукупного попиту стає вертикальною. Відповідний відрізок має назву класичного. На цьому відрізку збільшення національного виробництва не відбувається, оскільки воно вже досягло максимального рівня, зростає лише загальний рівень цін.

Однак у короткостроковому періоді все ж таки можлива ситуація, коли вертикальний сегмент кривої SRAS опиниться правіше за кривої сукупної пропозиції довгострокового періоду (LRAS). Вона має місце, якщо фактичний рівень безробіття стає нижчим за природний рівень, внаслідок цього реальний випуск перевищує випуск за умов повної зайнятості. Це явище тимчасове і свідчить про „перегрів” економіки. Додатковий випуск продукції досягається завдяки найму тимчасових працівників, збільшенню тривалості робочого часу чи більш інтенсивному використанню обладнання. Такий рівень випуску неможливо підтримувати у довгостроковому періоді без впровадження нових технологій, відкриття родовищ, зростання економічно активного населення. Все це збільшує основні виробничі потужності економіки, що зрушує криву довгострокової сукупної пропозиції праворуч.

Рис. 3.9 Короткострокове перевищення потенційного рівня

На зміну виробничих потужностей та обсяг національного доходу впливають нецінові фактори, які зсувають криву сукупної пропозиції праворуч (при зростанні виробництва) або ліворуч (при його зменшенні).

Рис. 3.10 Вплив нецінових факторів на криву сукупної пропозиції

До нецінових детермінант сукупної пропозиції відносять:

1. Зміна вартості факторів виробництва – збільшення ціни ресурсів призводить до зменшення обсягів виробництва (крива AS рухається ліворуч), і навпаки.

2. Зміна технології викликає зростання продуктивності, що свідчить про зменшення витрат на одиницю продукції, це збільшує можливості національного виробництва, крива AS рухається праворуч.

3. Зміна інституційного середовища – збільшення податків на підприємництво підриває стимули до виробничої діяльності, національне виробництво скорочується і крива AS рухається ліворуч; збільшення державних субсидій, навпаки, надає додаткового імпульсу до поширення виробництва, крива AS рухається праворуч.