Тема 4. Класична та кейнсіанська макроекономічні моделі

План

4.1. Класична економічна теорія.

4.1.1. Основні передумови класичної теорії

4.1.2. Ринок праці й виробництво національного доходу

4.1.3. Ринок благ. Заощадження й інвестиції

4.1.4. Класична теорія грошей і модель загальної рівноваги

4.2. Теорія ефективного попиту як основа кейнсіанського макроаналізу.

4.3. Споживання, заощадження, інвестиції в кейнсіанській теорії.

4.4. Методи визначення рівноважного рівня ЧВП.

4.5. Зміна рівноважного ЧВП. Мультиплікатор і акселератор інвестицій. Парадокс ощадливості.

4.6. Рівновага ЧВП в умовах повної зайнятості.

Проблема рівноваги економічної системи, визначаючи внутрішній зміст макроекономічної теорії, є актуальною не тільки теоретично, але й має реальне практичне значення. У будь-якій національній економіці постійно виникає необхідність у вживанні певних заходів і в проведенні погоджених дій з боку держави, спрямованих на підтримку рівноваги. Про нормальний стан системи можна говорити в тому випадку, коли існує такий механізм регулювання, що у випадку коливання може знову і знову повертати систему в її нормальний стан. І чим ближче економіка до стану загальної економічної рівноваги, тим ширшими є можливості ефективного вирішення проблем збалансованості національного продукту й економічного зростання, можливостей переведення економіки з одного стану в інший, більш сприятливий для подальшого розвитку.

До 30-х років XX ст. знаряддям розуміння капіталістичної дійсності й основою економічної політики слугувала класична теорія. Вважалося, що вільний ринок самостійно може вирішити проблему загальної рівноваги економіки в поєднанні з повною зайнятістю, і тому ніяких затяжних економічних криз з високим безробіттям бути не може.

Світова економічна криза 1929 року і тривала та глибока депресія, у ході якої безробіття досягло надзвичайно високого рівня, змусили англійського економіста по-іншому подивитись на цю проблему. Робота Дж. М. Кейнса (1883-1946 рр.) «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936 р.) мала значний резонанс і була сприйнята як справжня «революція» в економічній теорії. У своїй роботі Кейнс прийшов до висновку, «що постулати класичної теорії застосовні не до загального, а тільки до особливого випадку, тому що економічна ситуація, яку вона розглядає, є граничним випадком можливих станів рівноваги», тому для його відновлення чи підтримки в умовах повної зайнятості потрібно координоване втручання держави. Кейнсіанська теорія стала домінуючою в економіці та (дещо модифікованою і доповненою) становить основу сучасної макроекономіки.