Lt;МРС<1

3. Разом із зростанням наявного доходу сукупне споживання буде падати, тому що домогосподарства збільшують накопичення. Це означає, що буде падати середня схильність до споживання, а гранична схильність буде меншою від середньої.

4. Зі зростанням наявного доходу буде зменшуватися і гранична схильність до споживання, тобто темпи приросту споживання почнуть знижуватися з певного рівня наявного доходу.

Варто зазначити, що на споживання і заощадження впливають і фактори, не пов'язані з доходом, зокрема:

- багатство – накопичене майно і фінансові активи. Чим більше багатство, тим нижче стимул до його збільшення, тобто накопичення;

- рівень цін. Підвищення цін зменшує частку доходу, що йде на споживання, реальну вартість деяких видів багатства і збільшує заощадження і навпаки;

- очікування домогосподарств, пов'язані з майбутніми доходами, цінами, наявністю товарів. Так, наприклад, очікування інфляції збільшать споживання;

- споживча заборгованість. При високій споживчій заборгованості домогосподарства будуть скорочувати споживання і навпаки;

- оподатковування. Зростання податків викликає падіння доходу, а, отже, і зниження споживання і заощадження.

Другим елементом сукупних витрат є інвестиції. Під інвестиціями (І_n) розуміють майнові й інтелектуальні цінності, вкладені в різні види діяльності з метою одержання доходу.

У валовий національний продукт (ВНП) включаються всі інвестиційні витрати з урахуванням амортизації, під час розрахунку ж чистого національного продукту (ЧВП) враховуються тільки чисті інвестиції. Тому можна сказати, що існує пряма залежність між чистими інвестиціями і ЧВП. Якщо чисті інвестиції зростають, економіка буде знаходитися у фазі підйому, при нульових чистих інвестиціях – буде переживати застій, у фазі кризи інвестиції можуть стати навіть гальмом, коли не буде відшкодовуватися навіть капітал, що вибуває. Спонукальним мотивом здійснення витрат на інвестиції є одержання прибутку. Зв'язок інвестицій із прибутком означає, що на їхню величину впливає розмір одержуваного доходу: чим більше доход, тим більші можливості інвестування. Тому рішення про інвестиції приймаються на основі очікуваної норми чистого прибутку. Якщо підприємці думають, що заміна існуючої техніки і технології на більш ефективну принесе прибуток і швидко окупиться, інвестиції будуть реалізовані.

Гранична ефективність капіталу () – це відношення очікуваногочистого доходу від інвестицій до обсягу інвестицій.

, де – очікуваний чистий доход, а I – обсяг інвестицій.

При здійсненні інвестицій підприємці використовують кредитні ресурси. Інвестиційний проект буде здійснюватися, якщо гранична ефективність капіталу () перевищує ставку відсотка по кредитам (i), тобто за умови:

В кейнсіанської моделі інвестиційні видатки визначаються граничною ефективністю капіталу і ставкою відсотка: .

Таким чином кейнсіанська функція інвестиційного попиту відрізняється від класичної тим, що визначальним фактором здійснення капіталовкладень підприємницьким сектором є не ставка відсотку по кредитам, а очікування підприємців і гранична ефективність капіталу, рис. 4.4.

До факторів зростання очікуваної прибутковості та попиту на інвестиції належать зниження витрат на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування, зниження податків на підприємницьку діяльність, створення нової техніки і технології, відносний дефіцит основного капіталу, сприятливий прогноз ефективності здійснюваних капітальних вкладень.

i

i

0 I 0 I

Рис. 4.4 Криві попиту на інвестиції у кейнсіанської та класичної моделях

До факторів зниження очікуваної прибутковості та попиту на інвестиції належать зростання витрат на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування, збільшення податків, гальмування технічного прогресу, очікування падіння темпів зростання виробництва.

Крім перерахованих факторів, на нестабільність інвестицій впливають невизначеність при прийнятті рішень про заміну функціонуючого устаткування, хвилеподібний характер розвитку технічного прогресу, мінливість кон'юнктури, доходів і очікувань.

У короткостроковому періоді збільшення інвестицій означає збільшення попиту на інвестиційні товари і сукупний попит.

Отже, підіб'ємо підсумок: у чому ж полягало те головне, що, з одного боку, забезпечувало спадкоємність економічної теорії в процесі її розвитку, а, з іншого боку, відрізняло кейнсіанський підхід до дослідження економічних явищ від класичного?

По-перше, до Кейнса панував мікроекономічний підхід до аналізу економічних процесів. Кейнс виходить у своєму дослідженні за його рамки і шукає залежності та пропорції між народногосподарськими величинами.

По-друге, теза класичної школи, відповідно до якої повна зайнятість робочої сили являє собою єдину можливість досягнення рівноваги економічною системою, була замінена твердженням, що стан рівноваги можливий не тільки при вимушеному безробітті, а навіть являє собою найбільш ймовірний результат функціонування капіталістичної економіки. Кейнс усебічно досліджував складні проблеми реальної зайнятості та безробіття.

По-третє, на відміну від представників класичної школи, Кейнс прийшов до висновку, що визначальним фактором ринкового механізму є не пропозиція ресурсів, а попит, котрий забезпечує реалізацію цих ресурсів. Ефективність попиту підтримується системою державного регулювання.