Трактування сутності та функцій грошей макроекономікою

Сутність грошей у економічні теорії розглядається наступними напрямками економічної думки.

Металістична теорія грошей (металізм). Отримала розвиток у ХУІ-ХУІІ століттях, тобто у період первісного нагромадження капіталу. Представники цієї теорії Т. Ман, Д. Норс, У. Стаффорд та інші ототожнювали гроші з благородними металами. Згідно з цією теорією – золото та срібло – справжні гроші та простий засіб обміну. Відповідно вартість грошей визначається вартістю цих металів, тому металісти ототожнювали багатство з грошима, а гроші – зі шляхетними металами. За думкою представників цієї теорії грошей, природа і сутність грошей витікає з металу, з якого вони створені. Металістична теорія грошей не розглядала гроші як товар, який відіграє роль всезагального еквівалента та відкидала можливість застосування паперових грошей як повноправних представників золота.

Металістична теорія розглядала тільки ті функції грошей, виконання яких може здійснюватися виключно золотом та сріблом: функції міри вартості, функцію створювання скарбів та функцію світових грошей.

Інтерес до металістичної теорії грошей відновився у ХХ сторіччі, коли було запропоновано повернутися до золотого стандарту, насамперед, у зовнішній торгівлі.

Номіналістична теорія грошей (номіналізм) сформувалася в XVII-XVIII сторіччях (Дж. Берклі, Дж. Стюарт Міль, Н. Барбон та ін.). На відміну від металістичної та марксистської теорій відкидає внутрішній зв'язок грошей зі шляхетними металами. За думкою номіналістів, гроші являють собою тільки ідеальні рахівні одиниці, за допомогою яких визначають мінові пропорції між товарами і ніякої внутрішньої вартості ці грошові одиниці не мають, окрім своєї номінальної вартості, звідки і назва теорії – номіналістична.

Номіналісти наголошують, що номінальні паперові гроші, позбавлені товарної природи, є умовними знаками і створені державною владою.

Номіналісти вважали, що майбутнє – за паперовими грошима, оскільки саме вони є " справжніми" грошима. Відміна золотомонетного стандарту після Першої світової війни відродила інтерес до номіналістичної теорії грошей. У ХХ сторіччі найбільш відомими її представниками були Г. Кнапп, Ф. Бендиксен, Дж. М. Кейнс, Пол Самуелсон.

Розглядаючи функції грошей, номіналісти на перше місце ставлять функцію грошей як засіб обігу, і на друге місце – функцію міри вартості. Номіналісти відкидають товарну природу грошей та стверджують, що гроші не мають власної вартості.

Позицію щодо того, що гроші не мають власної вартості розподіляють і представники кількісної теорії грошей.

Кількісна теорія грошей виникла у ХVI сторіччі. У цей час суттєво збільшилась кількість шляхетних металів у країнах Західної Європи внаслідок увозу їх із Північної Америки. Жан Боден висловив припущення, що подвоєння кількості золотих монет вдвічі підніме ціни і вдвічі ж зменшить вартість самих золотих монет. Гіпотезу про вплив кількості грошей на зростання товарних цін розглядали Дж. Локк, Д. Юм, Дж. Мілль, Ш. Монтеск’є, Д. Рікардо, створюючи класичну кількісну теорію грошей і цін.

Так, Джон Локк вважав, що визначаючим чинником вартості золота і срібла як грошей є їх кількість у обігу, а не власна вартість золотих монет, тобто чим більше шляхетних металів у обігу, тим нижче їх вартість і відповідно вищими є товарні ціни. Сміт вважав, що збільшення грошей у обігу сприяє зростанню цін. Девід Юм розглядав цінність грошей як їх купівельну спроможність, тобто кількість товару, яку можна придбати за грошову одиницю.

Найяскравішим представником кількісної теорії грошей був Ірвінг Фішер, який запропонував так зване " рівняння обміну":

MV = РQ, або MV = PY,

де Q, Y – кількість вироблених товарів та послуг,

Р – рівень товарних цін,

V – швидкість обігу грошей,

M – кількість грошей у обігу.

Прийнявши швидкість обігу грошей та кількість вироблених товарів та послуг постійними, Фішер прийшов до висновку, що зростання товарних цін прямо пропорційне зростанню кількості грошей.

У середині ХХ сторіччя кількісна теорія грошей отримала розвиток у концепції монетаризму, одним з засновників якої був Мілтон Фрідман. У наш час монетаристи концентрують увагу на зміні кількості грошей у обігу, стверджуючи, що саме величина грошової маси визначає зміни цін, доходу та зайнятості.

З марксистською теорією грошей, яка заснована на трудовій теорії вартості, ми ознайомились у курсі політичної економії, де довели, що гроші – товар, який виконує роль загального еквівалента. Також простежили як виникли гроші у процесі розвитку обміну і форми вартості, проаналізувати п’ять функцій грошей, які розкривають їх сутність; простежили процес еволюції грошей і їх функції.

Щодо функцій грошей, то це питання у сучасній економічній літературі є гостро дискусійним. Більшість економістів називають три функції: міра вартості, засіб обігу, засіб накопичення багатства (функція збереження). Висловлюється і така точка зору: " Гроші – це те, що вини виконують".