Попит на гроші та фактори, що його визначають

Попит на гроші зумовлений двома функціями грошей, які вони виконують, а саме – засіб обігу та засіб накопичення багатства. Він формується в усіх секторах економіки.

Попит на гроші у національній економіці охоплює:

1) попит на гроші для угод, для операцій D_t;

2) попит на гроші як активи D_а;

3) загальний попит на гроші D_m.

Попит на гроші для угод, для операцій D_t – це гроші необхідні домашнім господарствам для придбання товарів і послуг, сплати боргів, комунальних послуг, тощо; гроші, необхідні підприємцям для оплати праці, матеріалів, енергії, тощо. Кількість грошей, необхідних для угод, пов’язана з функцією засоби обігу і визначається загальним грошовим обсягом чи номінальним ВНП. Чим більша загальна вартість, що знаходиться в обігу, тим більше необхідно грошей для укладення угод.

сума цін усіх товарів і послуг вартість ВНП

Кількість = =

грошей число оборотів однієї число оборотів однієї

грошової одиниці грошової одиниці

Отже, попит на гроші для угод змінюється пропорційно до номінального ВНП. Зверніть увагу на таке. Попит на гроші для угод не залежить від процентної ставки, а залежить тільки від номінального ВНП, тому на графіку він показаний вертикальною лінією. Грошей для угод потрібно буде більше, якщо підвищаться ціни, або збільшиться обсяг виробництва, або уповільниться обіг грошової одиниці. Таким чином, попит на гроші для угод залежить від трьох факторів: рівня цін, реального обсягу виробництва, швидкості обігу грошей.

Швидкість обігу грошей показує кількість разів, яку гривня або інша національна грошова одиниця обертається за рік на придбання кінцевих товарів і послуг. Якщо ВВП країни становить 250 млрд. грн., а кількість грошей в економіці дорівнює 50 млрд. грн., то кожна гривня упродовж року обслуговує 5 ділових операцій (5 = 250/50). Зростання рівня цін і реального обсягу виробництва збільшує попит на гроші та навпаки, зростання швидкості обігу грошей зменшує попит на гроші для операцій.

Стабільність грошового обігу є важливою умовою успішного розвитку національної економіки. Держава регулює грошовий обіг і формує національну грошову систему.

Грошова система – це спосіб організації грошового обігу, що склався історично в даній країні та закріплений законом. У сучасних умовах грошова система містить такі основні складові:

1) найменування грошової одиниці (Україна – гривня, США – долар, Росія – карбованець, Японія – єна);

2) види державних паперових грошових знаків, розмінної монети, що мають законну платіжну силу;

3) регламентацію безготівкового грошового обігу;

4) державний апарат, що регулює грошовий обіг. До середини 70-х років у цих країнах існував, а в деяких існує і нині (формально) ще один елемент грошової системи – золотий зміст грошової одиниці.

Економісти розрізняють два типи грошових систем:

1) металевого обігу, в яких грошовий товар виконує всі функції грошей або лежить в основі грошової системи;

2) паперово-кредитного грошового обігу, що базується на паперових грошах.

Сучасну грошову систему характеризують такі ознаки:

1) її основою є паперові гроші;

2) хронічне знецінення грошей;

3) широкий розвиток безготівкового обігу і скорочення обігу готівки;

4) зростання ролі держави у стабілізації грошового обігу.

Попит на гроші як активи D_а пов’язаний з функцією грошей як засобу нагромадження. У кожному суспільстві існують глибинні чинники, які спонукають фірми і домогосподарства нагромаджувати гроші. Це так званий спекулятиваний попит для операцій з цінними паперами.

Фінансові активи можна тримати в різних формах – у вигляді акцій корпорацій, приватних чи державних облігацій або готівкових грошей. Кожна з форм, в якій можуть знаходитися фінансові активи, має свої переваги і недоліки. Перевагою володіння грошима є їх ліквідність, недоліком – те, що вони не приносять доходу. Відсоток чекових вкладів є меншим, ніж з облігацій і різних безстрокових вкладів тощо. Потрібно вирішувати скільки фінансових активів потрібно тримати в тій чи іншій формі. Рішення залежить від процентної ставки. Якщо процентна ставка висока, зберігати гроші у формі готівки невигідно, якщо ж процентна ставка зменшується, вигідніше купувати цінні папери. Величина спекулятивного попиту зворотно пропорційна процентній ставці, що на графіку показана кривою попиту на гроші з боку активів D_а. Тому, попит на гроші з боку активів змінюється зворотно пропорційно ставці відсотка.

Загальний попит на гроші визначає загальну кількість грошей, якою економічні суб’єкти хочуть володіти для здійснення ділових операцій та нагромаджувати у вигляді активів.

Загальний попит на гроші – це попит на гроші для угод і попит на гроші з боку активів D_m = D_t + D_a.

Загальний попит на гроші залежить від вартості валового національного продукту і процентної ставки.