Мирний договір у Брест-Литовську. Вступ військ Німеччини й Австро-Угорщини на територію УНР.

Тема 22. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності

Факти:

Брестський мир між УНР та державами Четверного союзу, Військова конвенція УНР з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Прийняття Конституції УНР. Гетьманський переворот і утворення Української Держави. Утворення ЗУНР. Прихід до влади Директорії. Акт злуки УНР та ЗУНР. Окупація військами Антанти півдня України. Денікінський режим в Україні. «Київська катастрофа». Більшовицький режим в Україні. Друга радянсько-українська війна. Прийняття Конституції УСРР 1919 р. «Чортківська офензива». Перший «Зимовий похід» армії УНР. Варшавська угода між УНР та Польщею. Польсько-радянська війна на території України. Утворення Галицької СРР. Другий «Зимовий похід» Армії УНР.

Дати: січень (лютий) 1918 р. - Брестський мир між УНР та державами Четверного союзу; 29 квітня 1918 р. – державний переворот і прихід до влади П.Скоропадського; 14 листопада 1918 р. - утворення Директорії; листопад 1918 р. - проголошення ЗУНР; 22 січня 1919 р. - Акт злуки; Грудень 1919 - травень 1920 – перший «Зимовий похід» військ УНР; Квітень 1920 р. – Варшавська Угода; Березень 1921 р. – Ризький мир; Листопад 1921 р. – Другий «Зимовий похід» військ УНР.

Персоналії:

П.Скоропадський, К.Левицький, Д. Вітовський, Є. Петрушевич, С.Петлюра, В.Винниченко, Х.Раковський, Н. Махно, Ю.Тютюнник.

Поняття та терміни: «Директорія», «Українська Галицька армія», УСРР, «воєнний комунізм».

Позначати на картосхемі хід воєнних дій на території України в 1918 - 1921 рр.

Характеризувати внутрішню та зовнішню політику урядів гетьмана П.Скоропадського, Директорії, ЗУНР, УСРР, зміст Варшавської угоди між УНР та Польщею, Ризького мирного договору, культурне життя в Україні в 1918-1921рр.

Визначати причини гетьманського перевороту та падіння режиму гетьмана П.Скоропадського; особливості внутрішньої та зовнішньої ситуації в УНР часів Директорії; причини та наслідки українсько-польської війни та підписання С. Петлюрою Варшавського договору; причини поразки національно-визвольних змагань (національно-демократичної революції в Україні), історичне значення відновлення української державності на східно- та західноукраїнських землях та об'єднання українських держав (Акт злуки).

Мирний договір у Брест-Литовську. Вступ військ Німеччини й Австро-Угорщини на територію УНР.

У ситуації, що склалася наприкінці 1917 – поч. 1918 р., УЦР використала можливість взяти участь в мирних переговорах Росії та держав Четверного союзу в Брест-Литовську.

Наприкінці 1917 р. радянська Росія вже не могла продовжувати Першу світову війну і розпочала мирні переговори з державами Четверного союзу в Брест-Литовську. Довідавшись про це, уряд УНР звернувся до воюючих держав із нотою, де проголошував, що радянська влада не має права представляти на переговорах інтереси всіх народів Росії, зокрема українського. Німці збагнули, що присутність у Бресті української делегації дасть їм додаткові важелі впливу на переговорний процес і погодилися разом зі своїми союзниками на участь УНР у переговорному процесі. Водночас країни Четверного союзу визнали УНР суверенною державою, що має право укладати міжнародні договори.

27 січня (9 лютого) 1918 р. між УНР і Німеччиною та її союзниками було підписано мирний договір, що засвідчував завершення війни між договірними сторонами без анексій і контрибуцій. Кордони між УНР і Австро-Угорщиною визнавали за угодами довоєнного часу, а з Польщею планували визначити їх у подальших переговорах на підставі етнографічних узгоджень та врахування інтересів народу. Сторони відмовлялися від претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, передбачали обмін військовополоненими і поновлення взаємних економічних відносин.

Окрім того, УНР зобов’ язалася відправити до Німеччини й Австро-Угорщини 60 млн пудів хліба, 2 млн 750 тис. пудів м’яса, іншу сільськогосподарську продукцію і промислову сировину. Німеччина й Австро-Угорщина обіцяли дати УНР сільськогосподарську техніку, вугілля та іншу необхідну сировину, товари.

На час підписання договору українська делегація вже знала про захоплення Києва більшовицькими військами. УЦР звернулася до країн Четверного союзу з проханням надати Україні військову допомогу проти агресії радянської Росії. Союзники погодилися, розуміючи, що отримати продовольство з України вони зможуть тільки за умов її окупації своїми військами.

Німецькі війська вирушили територією України 8 лютого 1918 р. Згодом їх підтримали частини австро-угорської армії. Загальна кількість окупаційних союзних військ становила 450 тис. вояків. Наступ союзників не зустрічав значного опору радянських військ, які залишили Київ 13 березня 1918 р. Кияни стримано реагували на повернення Центральної Ради, оскільки вона привела із собою німецькі війська.

Більшовики, які офіційно тоді також уклали мир із країнами Четверного блоку, спробували зупинити просування німецьких військ, проголошуючи на території України окремі регіональні «республіки»: Донецько-Криворізьку, Кримську, Одеську та ін. Але союзне командування не визнало їх, і наступ тривав. Утративши владу в Україні, більшовики розпустили Народний секретаріат і створили замість нього у квітні 1918 р. Всеукраїнське бюро, яке мало керувати повстанською боротьбою проти німецьких і австро-угорських військ.

Спочатку союзники декларували невтручання в українські справи, намагаючись схилити УЦР до щонайшвидшого виконання договірних зобов’язань, однак одразу зрозуміли слабкість Центральної Ради й безперспективність співпраці з нею.

На початку квітня командувач німецьких військ в Україні видав наказ, згідно з яким українських селян попереджали про заборону захоплювати поміщицької землі більше, ніж можуть засіяти, і водночас їм забороняли перешкоджати поміщикам у засіві землі. При спільному обробітку землі поміщиками і селянами урожай ділили між ними навпіл. Центральна Рада сприйняла наказ як утручання у внутрішні справи України, видавши спеціальну резолюцію, де засудила ці дії.

Наприкінці квітня німецьке командування оголосило про створення військово-польових судів над українськими громадянами. УЦР протестувала це рішення, не знаючи, що німецьке командування одержало від імператора Вільгельма ІІ дозвіл на зміну українського уряду.

Ускладнення відносин між Центральною Радою і союзними військами відбувалося на тлі загострення внутрішньополітичної ситуації в Україні, стрімкої втрати УЦР авторитету серед населення і політичних сил. Заможні верстви дратувала соціалістична фразеологія лідерів УЦР і водночас викликала тривогу проголошена урядом націоналізація великої земельної власності. Вони просили командування союзних військ захистити їх від селянських погромів і свавілля Центральної Ради. Конфлікт з УЦР призвів до того, що консервативні кола України зблизилися з окупаційним режимом.

В умовах наростаючого конфлікту з німецькими й австро-угорськими військами і посилення внутрішньої політичної кризи УЦР намагалася зміцнити свою соціальну опору шляхом демократичної реорганізації українського суспільства. 29 квітня 1918 р. на засіданні Центральної Ради було прийнято Конституцію УHP, що проголошувала республіку суверенною, незалежною державою. Народу надавалися широкі громадянські і політичні права незалежно від статі, віросповідання, національності, рівня освіти, майнового стану. Проте практичного значення для українського державотворення ці події не мали, адже за кілька годин УЦР, розігнана окупантами, припинила своє існування.