Поняття, риси, предмет і функції юридичної науки

Юридична наука (юриспруденція) - система знань про державу і право, яка вивчає право як особливу систему соціальних норм, окремі структурні підрозділи права, будову, сутність і функціонування держави. Сучасна юриспруденція є розгалуженою системою знань про державу і право. Існують різні класифікації юридичних наук.

Основні риси (ознаки) юридичної науки:

1) Суспільна наука, що має прикладний характер

2) Наука, що має властивості точних наук

3) Наука, що втілює у собі позитивні якості наук про мислення

Об'єкт юриспруденції - держава і право в їх розходженнях і взаємодії. Юриспруденція, як і всяка наука, має один предмет вивчення.

Предмет юриспруденції - державно-правові явища, що закономірно виникають і розвиваються в системно-структурних і функціональних зв'язках, а також їх об'єктивні властивості в понятійно-юридичному вираженні.

Залежно від предмету дослідження юридичні науки поділяють на такі групи:

1) теоретичні юридичні науки (теорія держави і права, юридична деонтологія, філософія права, соціологія права, порівняльне правознавство). Ці науки вивчають, формулюють і систематизують найбільш загальні юридичні поняття і категорії;

2) історико-юридичні науки (зарубіжна й вітчизняна історія держави і права, історія вчень про державу і право). Ці науки вивчають процеси становлення й розвитку держави і права, а також розвитку теоретичних уявлень про державу і право;

3) галузеві науки (наука конституційного права, наука адміністративного права, наука цивільного права, наука кримінального права, група наук процесуального права тощо). Галузеві науки вивчають і пояснюють нормативний зміст галузей права;

4) міжгалузеві науки (юридична деліктологія, наука житлового права, наука банківського права, наука екологічного права тощо). Ця група включає науки, що виникли на стику декількох галузей права. Вони вивчають і пояснюють сенс норм та інститутів, що споріднені за змістом, стосуються різних галузей права;

5) організаційні науки. Ці науки вивчають організацію та діяльність державних органів (наука державного будівництва), органів місцевого самоврядування (наука муніципального права), судових і правоохоронних органів (наука судових і правоохоронних органів);

6) прикладні науки (криміналістика, кримінологія, судова медицина, судова психіатрія, судова бухгалтерія, юридична психологія, правова статистика тощо).Ці науки вивчають правові явища не тільки за допомогою юридичних, але й задопомогою спеціальних неюридичних методів, запозичених з інших наук (технічних, медичних, математичних тощо);

7) міжнародно-правові науки (наука міжнародною публічного права, наука міжнародного приватного права).

Юридичні науки виділяють в аналізі державиі права окремі сторони і властивості.

Функції юриспруденції - основні напрямки вивчення і понятійного вираження юридичного знання:

1) онтологічна (пізнавальна) - вивчення фундаментальнихякостей матерії права, найбільш загальних сутнісних явиш і процесів у державно-правовому житті;

2) евристична - глибинні пізнання нового в правовій реальності, відкриття раніше невідомих закономірностей буття держави і права;

3) прогностична - передбачення розвитку державно-правових явиш і процесів;

4) практична - обслуговування усіх видів юридичної практики, її узагальнення і впровадження в неї теоретичних розробок;

5) методологічна - дослідження і розробка правових методів і способів вивчення соціальної дійсності, інтерпретація державно-правових явищ, що постійно поглиблюються;

6) ідеологічна - вплив на розвиток правової свідомості, правового мислення, правової культури особи і суспільства;

7) політична - допомога у формуванні правової політики держави, роз'ясненні політичних і законодавчих рішень.

Юриспруденція має системний, функціональний і структурний аспекти.