Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Методологія теорії держави і права






Методологія теорії держави і права - це система підходів, методів і принципів науковою вивчення державно-правових явищ.

Терміни «методологія» і «метод» співвідносяться як загальне і окреме.

Ключовим методологічним підходом до всіх державно-правових явищ є антропологічний підхід, відповідно до якого людина як біосоціальний індивід є «мірою всіх речей», у тому числі державно-правових явищ. Такий підхід ставить людину в центр правової реальностіі вивчає її роль у створенні цієї реальності, життєдіяльність усередині неї, взаємний вилив (включаючидеструктивний) людини і правової реальності.

Методи науки теорії права і держави:

Загальні (загальнофілософські) - становлять світоглядну основу всіх наук.

Приватно-наукові (конкретні) - застосовуються до певних наук.

Спеціальні - є додатковими, допоміжними.

Такий поділ є умовним, оскільки у міру розвитку пізнання один науковий метол переходити з однієї категорії в іншу.

Загальні (загальнофілософські) методи - діалектичний, синергетичний, системний (системного аналізу), узяті в єдності (синтезі), та ін. Традиційно провідним у юриспруденції, включаючи і загальнотеоретичну юриспруденцію, є метод філософської діалектики (матеріалістичний та ідеалістичний). Діалектичний метод дозволяє всебічно проаналізувати явища - виявити їх генезис, еволюцію, ознаки, зміст і форму; визначити значення для період) функціонування, перспективи розвитку; врахувати взаємозалежність у правовій сфері, знайти її.

Цілісність і форми взаємодії з зовнішнім середовищем; встановити фактори матеріальні(матеріалістична діалектика) і духовні, культурно-моральні (ідеалістична діалектика).

Цінність методу матеріалістичної діалектики виявляється у єдності із синергетичним підходом (методом соціальної синергетики) і системним (системного аналізу) методом.

Метод соціальної синергетики (нова, постнеокласична методологія) виступає на тій стадії, коли не сформувалися категорії і поняття, тобто дія діалектичного методу ще не наступила.Відповідно до соціальної синергетики розвиток є не плавним переходом одного упорядкованого стану до іншого, а багаторазовим чергуванням упорядкованого і хаотичногостанів, коли динамічний (детермінований) хаос виявляється в упорядкованих структурах, ахаотичний стан здатний породити новий порядок (результат – закономірної самоорганізації природи, суспільства і людини). Даний метод сприяє виявленню не лінійності розвитку явищ держави і права (наприклад, правової системи), розгляду їх у ракурсі зіткнень організованих і самоорганізованих процесів, інтересів, поглядів. Він використовується для розкриття сутності політико-правових процесів, що мають тривалі строки розгортання, де особливого значення набувають невеликі (випадкові) впливи на макрорівнях. Розуміння розвитку як взаємодії соціального порядку і соціального хаосу дозволяє синергетичному методу поряд із закономірними причинно-наслідковими зв'язками врахувати і випадкові зв'язки, що виникають у процесі самоорганізації різних систем, їх взаємодії з «навколишнім середовищем»

Вирішальним у пізнанні явиш держави і права є системний метод (підхід). Він дозволяє пізнати цілісність системи в єдності різноманітних державно-правових явищ, що здобувають нові якості, відсутні при їх існуванні в роз'єднаному положенні. Завдяки йому можна простежити все розмаїття зв'язків державних і правових інститутів один з одним і зовнішнім середовищем; установити, що життя системи визначається процесом зміни і стабілізації, збереженням традицій і збагаченням новаціями, а тривале порушення балансу цих процесів обертається руйнацією системи. Притаманні системному підходу методологічні можливості структуралізму дозволяють фіксувати, встановлювати нові грані нормативних форм регуляції, тобто всього того в правовій сфері, що завжди знаходилося в зоні «замовчування», розглядалося як даність, але не досліджувалося, наприклад, двоїста (об'єктивно-суб'єктивна) природа закону.

Синтез синергетичного, діалектичного методів та методу системного аналізу відкриває можливість досліджувати не лише загальні закономірності в їх системі, але й випадки (у тому числі дезорганізуючі процеси), що відіграють свою системоутворюючу роль. Знання об'єктивних дезорганізаційних процесів як крайностей соціальної самоорганізації об'єктивно вимагає їх подолання шляхом надання людині ціннісних правових орієнтирів для життя в неупорядкованому стані.

Приватні (конкретні) методи теорії держави і права: формально-логічний (догматичний), соціологічний, герменевтичний, компаративістський, аксіологічний, синтез інституціонального і аксіологічного підходів, інструментальний та ін.

Формально-логічний (догматичний) метод допомагає сформулювати визначення юридичних понять, зробити їх опис, класифікацію і систематизацію; забезпечує логічну стрункість і несуперечність викладу правових норм;.

Соціологічний метод виражається в дослідженні держави і права не на рівні абстрактних категорій, а на базі реальних соціальних фактів і містить у собі такі засоби, як аналіз статистичних даних і різноманітних документів, соціально-правовий експеримент, опитування населення, анкетування, інтерв'ю і т. д.

Герменевтичний (тлумачний) метод допомагає досягти ясності в прочитанні текстів правовихдокументі і роз'ясненні їх внутрішньогозмісту, вживанні термінів і узгодженні сфер їх використання, тлумаченні вчинків учасників правовідносин.

Компаративістський (порівняльно-правовий) метод передбачає зіставлення подібних юридичних понять, явищ і процесів та встановлення їх специфіки.

Аксіологічний підхід до аналізу державно-правових явищ допомагає розкриттю змісту основних політико-правових цінностей, таких як справедливість, легітимність, легалізованість, безпека, правопорядок, законність тощо.

Спеціальні - методи, засновані на досягненнях суспільних і технічних наук: математичний, кібернетичний, психологічний та ін.

З метою різнобічного пізнання держави і права доцільно використовувати зазначені методи у сукупності.

Методологія теорії держави і права не зводиться тільки до системи методів. Вона включає також підходи, принципи, ціннісні (методологічні) орієнтири, за допомогою яких забезпечується збагнення держави і права.

Принципи пізнання - це вихідні положення теорії методу (методів) пізнання, які вимагають від суб'єкта, що пізнає, здійснення певних дій. До класичних, загальновизнаних методологічних принципів відносять:

1) принцип раціоналізму, тобто визнання того, що державно-правові явища можуть бути пізнані за допомогою розуму;

2) принцип детермінізму, тобто визнання причинної обумовленості державно- правових явищ;

3) принцип об'єктивної істини, тобто визнання можливості встановити єдину, верифіковану (таку, що піддається перевірці) істину;

4) принцип верифікації, тобто перевірки, емпіричного підтвердження теоретичних положень юриспруденції шляхом зіставлення їх із спостережуваними об'єктами, експерименту;

5) принцип історизму, який полягає у визнанні того, що держава і право історичні феномени, що всі державно-правові явища існують в часі, тобто виникають, змінюються, зникають.

Сучасна методологія, крім того, визнає можливість ірраціоналізму, принцип плюралізму істини.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал