Типологія держав. Формаційний і цивілізаційний підходи до типології держав

Розмаїття держав в історії людства і підходів до їх вивчення потребує певної упорядкованості, класифікації й систематизації на основі загальних ознак. Основу класифікації держав є поділ їх за типами.

Історичний тип держави - це сукупність найбільш суттєвих ознак, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, відображають відповідний рівень їх розвитку на певному історичному етапі. Типологія - це теорія про типи.

У сучасній науці найбільш поширеними є формаційний і цивілізаційний підходи до типології держав.

1. Формаційний підхід (К. Маркс). В основу формаційного підходу покладено поняття суспільно-економічної формації - історичного типу суспільства, що грунтується на певному способі виробництва. Перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої відбувається внаслідок зміни таких, що віджили, типів виробничих відносин і зміни їх новим економічним ладом.

Поняття історичного типу держави пов'язується із встановленням закономірної залежності класової сутності держави від домінуючих у суспільстві економічних відносин. Відповідно до такого підходу виділяють наступні історичні типи держави: рабовласницький; феодальний; буржуазний (капіталістичний); тоталітарний (гітлерівська Німеччина); соціалістичний (комуністичний).

Класово-формаційний підхід до типології держав протягом тривалого часу був єдиним у науковій літературі СРСР, аж до 90-х років XX ст. Останнім часом більшого поширення набув цивілізаційний підхід.

2. Цивілізаційний підхід (Г.Кельзен, Коркунов, А.Тойнбі). В основу типології держав прихильниками цивілізаційного підходу покладено духовно-моральні й культурні чинники суспільного розвитку, а не тільки соціально-економічні умови життя суспільства.

На основі ступеня розвиту духовності народу, культури, ідеології, національного характеру, менталітету, географічного середовища та інших чинників розрізняють первинні й вторинні цивілізації. Первинні це ті, яким була притаманна командно-адміністративна система влади (Єгипет, Персія, Спарта, Афіни). Вторинні - держави Західної Європи, Північної Америки, Східної Європи, Латинської Америки тобто сучасні держави, які характеризуються передусім правовою організацією влади. Прибічники цього підходу виділяють такі типи цивілізацій: місто-держава; єгипетська; китайська; цивілізація Межиріччя (Вавілон) (первинні цивілізації); західна; православна; слов'янська; далекосхідна; степова (вторинні). А.Тойнбі нараховує 21 цивілізацію.

Кожний із двох підходів має свої переваги і недоліки, оскільки акцентує увагу на одних і недооцінює інші чинники державності.

Типологізувати держави можна й за іншими критеріями. Так за способом набуття влади розрізняють: легітимні (законне набуття влади); нелегітимні (набуття влади здійснено незаконним шляхом) типи. За рівнем захисту прав і свобод людини і громадянина розрізняють: правові - держави із режимом конституційної законності; неправові, або держави з режимом беззаконня чи режимом революційної законності.