Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Міжнародний механізм захисту прав людини
|
|
Усі сучасні держави залежно від стану дотримання ними основних прав людини можна розподілити на три групи:
1.Тоталітарні держави, які відверто нехтують правами людини (Бірма), Ірак, Судан, Заїр).
2.Держави, котрі декларують, визнають у принципі всі основні права людини, проте ще нестворили усіх належних механізмів для їх додержання (Україна, Росія, деякі країни Східної Європи, ряд держав Центральної і Латинської Америки, які звільнилися від диктатури).
3.Держави, де існують досить розвинені правові інститути із захисту прав громадян, хоча й там мають місце порушення прав окремих меншин (Франція).
Таке становище вимагає використання у різних країнах засобів міжнародного контролю за дотриманням прав людини. До них належать: а) міжнародно-правові акти, які вміщують правила діяльності, формулюють права і обов'язки відповідних суб'єктів (конвенції, пакти, угоди, договори тощо), а також міжнародні документи, які норм, правил поведінки звичайно не вміщують, прав і обов'язків безпосередньо не формулюють (зокрема, декларації, заяви, меморандуми), і б) міжнародні органи із спостереження, контролю за дотриманням основних прав людини (комісії, комітети) та захисту цих прав (суди, трибунали). Серед усіх цих засобів слід також розрізняти «всесвітні» (тобто такі, які створені і використовуються світовим співтовариством в особі Організації Об'єднаних Націй, її компетентних органів або під її егідою) і «регіональні» (або, умовно кажучи, континентальні).
Засоби всесвітнього співтовариства
а) міжнародно-правові акти, документи: Загальна декларація прав людини (1948 р.); Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966р.);
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.);
Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права;
Декларація соціального прогресу і розвитку (1969 р.);
Декларація про право на розвиток (1986 р);
Декларація і План дій другої Всесвітньої конференції з прав людини (1993 р.)
б) міжнародні органи:
Комісія з прав людини Економічної і Соціальної Ради ООН;
Комітети ООН - з прав людини; економічних, соціальних, культурних прав; ліквідації расової дискримінації; ліквідації дискримінації жінок;
Центр з прав людини Відділення ООН у Женеві;
Верховний Комісар ООН з прав людини;
Верховний Комісар ООН у справах біженців.
Регіональні (континентальні) засоби
Європа
а) міжнародно-правові акти, документи:
Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (прийнята Радою Європи, до складу якої тоді входило 11 країн, у Римі в 1950 р.; зараз до складу Ради Європи входять понад 40 країн, у тому числі й східно-європейські);
Європейська соціальна хартія (Турін, 1961 р.);
Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) (підписаний 35 державами в Хельсінкі у 1975 р.);
Підсумковий документ Віденської зустрічі держав - учасниць НБСЄ (1989 р.);
Хартія основних соціальних прав робітників Європейської Економічного Співтовариства (Страсбург, 1989 р);
Паризька хартія для нової Європи (НБСЄ, 1990 р.);
Документи Конференцій з людського виміру загальноєвропейського процесу держав - учасниць НБСЄ (Паризької 1989 р., Копенгагенської 1990 р., Московської 1991р.);
Заключний документ Хельсінської наради держав - учасниць НБСЄ «Виклик часу перемін» (1992 р.).
б) Міжнародні органи:
Європейський суд з прав людини;
Комісар Ради Європи з прав людини.
Америка
а)міжнародно-правові акти, документи:
Американська декларація прав та обов'язків людини (прийнята Організацією Американських Держав (ОАД), до складу якої входять понад 30 держав, у квітні 1948 р.);
Американська конвенція про права людини (ОАД, Коста-Ріка, 1969 р.)
б) міжнародні органи:
Міжамериканська комісія з прав людини;
Міжамериканський суд з прав людини.
Африка
а) міжнародно-правові акти, документи:
Африканська хартія прав людини і народів (прийнята Організацією африканської єдності (ОАЄ), до складу якої входить 30 держав, у м. Банджулі (Гамбія) в 1981 р.)
б) міжнародні органи:
Африканська комісія з прав людини і народів.
Отже, сучасна практика свідчить про інтенсифікацію процесу міжнародного визнання і забезпечення основних прав людини, що, безперечно, має гуманістичне, прогресивне значення.
Тести для самоконтролю
1. Держава, у якій дія система юридичних гарантій, за допомогою яких забезпечується баланс і консенсус законних інтересів особи, суспільства, держави, а також ефективна протидія посяганням як у сфері публічного, так і приватного права - це:
а) правова держава;
б) демократична держава;
в) соціальна держава;
2. Поняття «правова держава» виникло в:
а) V ст. до н.е.;
б) XVII ст.;
в) XIX СТ.;
г) XX СТ.
3. Уперше термін «правова держава» запропонував:
а) Аристотель;
б) І. Кант;
в) К.Т.Велькер (1813), І.Х. Фрайхер фон Аретин (1824);
г) Р.Моль.
4. Створення юридично завершеного поняття «правова держава» пов'язують із іменем:
а) Аристотеля;
б) І. Канта;
в) К.Т.Велькера (1813), І.Х. Фрайхер фон Аретина (1824);
г)Р.Моля.
5. Назвіть основоположника теорії правової держави:
а) Аристотель
б) Дж. Локк
в) Ш.-Л. Монтеск’є
г) І. Кант
6. Наприкінці XIX - на поч. XX ст. ідею правової держави підтримували відомі українські юристи-теоретики, а саме:
а) Б. Кістяківський, М.Палієнко, С.Дністрянський, А.Малицький, В.Старосольський та ін.;
б) В.М. Гессен, С.А. Котляревський, М.М. Коркунов, Ф.В.Тарановський та ін.;
в) С.С. Алєксєєв, В.С.Нерсесянц, М.Н.Марченко та ін.;
г) Т.Шевченко, Л.Українка, І.Франко та ін.
7. Основними соціально-змістовними ознаками правової держави є:
а) чіткий розподіл функціональних повноважень держави між певними спеціалізованими системами її органів - законодавчими, виконавчими, судовими; юридична захищеність особи;
б) закріплення в конституційному та інших законах основних прав людини; панування в суспільному і державному житті законів, які виражають волю більшості або всього населення країни, втілюючи при цьому, основні загальнолюдські цінності та ідеали;
в) високозначуще становище у суспільному та державному житті судових органів, як вирішальної, найбільш надійної юридичної гарантії прав людини;
г) врегулювання відносин між особою і державою на основі загальнодозволеного принципу «особі дозволено чинити все, що прямо не заборонено законом»; взаємовідповідальність особи і держави; притаманність усім громадянам високої культури права, зокрема їх обізнаність із життєво необхідними юридичними законами, а також уміння і навички їх використання у практичному житті.
8. Основними формальними ознаками правової держави є:
а) чіткий розподіл функціональних повноважень держави між певними спеціалізованими системами її органів - законодавчими, виконавчими, судовими; юридична захищеність особи;
б) закріплення в конституційному та інших законах основних прав людини; панування в суспільному і державному житті законів, які виражають волю більшості або всього населення країни, втілюючи при цьому, основні загальнолюдські цінності та ідеали;
в) високозначуще становище у суспільному та державному житті судових органів, як вирішальної, найбільш надійної юридичної гарантії прав людини;
г) врегулювання відносин між особою і державою на основі загальнодозволеного принципу «особі дозволено чинити все, що прямо не заборонено законом»; взаємовідповідальність особи і держави; притаманність усім громадянам високої культури права, зокрема їх обізнаність із життєво необхідними юридичними законами, а також уміння і навички їх використання у практичному житті.
9. Основними принципами правової держави є:
а) надання державою соціальної допомоги громадянам; проведення соціальної політики держави, спрямованої на зміцнення соціальної справедливості і соціальної злагоди в суспільстві;
б) верховенство права; зв'язаність держави правами і свободами людини і громадянина;
обмеження можливостей виконавчої влади в контексті свободи прийняття нормативно-правових рішень і діяльності щодо відповідного кола осіб;
в) рівність всіх перед законом; юридична форма діяльності органів державної влади, їхніх посадових та службових осіб; судовий захист фізичних і юридичних осіб, права яких певною мірою обмежені;
г) політична свобода; гласність; плюралізм.
10. Термін «соціальна держава» виник і набув поширення у працях:
а) Сократа, Платона, Аристотеля;
б) Т.Гоббса, Дж.Локка, І.Канта;
в) Ад. Пренса, Г.Ф.Шершеневича, Х.Хелера.
11. Держава, розвинутого громадянського суспільства із соціально орієнтованим ринковим господарством, яка здатна створити умови для реалізації економічних, соціальних і культурних прав людини, гарантувати соціальну справедливість і соціальну безпеку
особи, встановити соціальну згоду в суспільстві - це:
а) правова держава;
б) демократична держава;
в) соціальна держава.
12. До основних ознак соціальної держави не належать наступні:
а) верховенство права; зв'язаність держави правами і свободами людини і громадянина;
обмеження можливостей виконавчої влади в контексті свободи прийняття нормативно-правових рішень і діяльності щодо відповідного кола осіб;
б) людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнається найвищою соціальною цінністю; соціальна політика, що визначається правовими рішеннями, базується на розвинутому соціальному законодавстві;
в) забезпечується громадянський мир і соціальна злагода в суспільстві; діє соціально-ринкова економіка, яка враховує інтереси як власника, так і суспільства; наявна гарантована система соціального захисту вразливих верств населення.
13. Англійські вчені Н.Фруніс, Т.Тілтон та ін. виділяють три моделі сучасної соціальної держави. Держава, у якій забезпечується гарантований мінімальний рівень життя і рівність стартових можливостей (соціальна політика держави виступає як засіб
забезпечення повної зайнятості) - це:
а) «позитивна держава» (США);
б) власне «соціальна держава» («держава соціальної безпеки) (Великобританія);
в) «держава добробуту» (Нідерланди).
14. Держава, у якій найменший ступінь втручання держави в економіку і соціальне забезпечення орієнтовано на додержання індивідуалізму і захист корпоративних інтересів (соціальна політика держави виступає як засіб контролю) - це:
а) «позитивна держава» (США);
б) власне «соціальна держава» («держава соціальної безпеки) (Великобританія);
в) «держава добробуту» (Нідерланди).
15. Держава, у якій забезпечується мінімальний рівень життя і встановлюється максимальний рівень доходів. Зменшується різниця в зарплаті, гарантується повна зайнятість (соціальна політика держави виступає як засіб забезпечення «рівності, кооперації і солідарності» - це:
а) «позитивна держава» (США);
б) власне «соціальна держава» («держава соціальної безпеки) (Великобританія);
в)«держава добробуту» (Нідерланди).
16. В правовій державі закони приймаються:
а) Президентом;
б) Конституційним судом;
в) парламентом;
г) засіданням голів основних гілок влади
17. Як називається розділ Конституції України, у якому закріплено конституційні права та свободи?
а) правовий статус свободи;
б) права, свободи та обов’язки людини і громадянина;
в) права та обов’язки особи;
г) правовий статус людини і громадянина.
18. Громадянин може звернутись до Європейського Суду з прав людини:
а) з дозволу Верховної Ради України;
б) якщо використано усі національні способи захисту своїх прав і свобод;
в) якщо суди України не мають повноважень розглядати такі справи;
г) якщо Конституційний Суд України розгляне цю справу, однак громадянин продовжуватиме вважати, що його права чи свободи порушено.
19. Які зобов’язання держави в громадянському суспільстві:
а) охорона правопорядку, боротьба з злочинністю, утворення нормальних умов з діяльності індивідуальних і колективних власників, реалізація ними своїх прав і свобод, активності;
б) підвищений контроль за діяльністю всіх елементів громадського суспільства;
в) забезпечення екологічної безпеки населення.
20. Вкажіть, яке з нижченаведених суджень не відповідає теорії правової держави:
а) держава повинна бути обмежена законом;
б) законодавчі виконавчі і судові органи повинні бути рівноправні;
в) заборонено все, що не дозволено законом;
г)тільки суд може винести рішення про те, чи є людина злочинцем чи ні.
21. Організація політичної влади, що створює умови для найбільш повного забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина, а також для найбільш послідовного обмеження можливостей утиску (державною владою) громадян, це:
а) соціальна держава;
б) правова держава;
в) демократична держава;
г) громадянське суспільство.