ВИСНОВКИ. 1.У сучасній екранній культурі є два види продукції

1.У сучасній екранній культурі є два види продукції. У першому випадку ми маємо справу з вигаданою реальністю, існуючою спочатку в уяві авторів, а потім відтвореною на екрані. У другому - матеріалом служить навколишня дійсність. Але в обох випадках автори осмислюють матеріал в образній формі, розкривають свої світогляд, світовідчуття, філософію.Кінематограф поряд з відтворенням образів життя, також і трансформує їх. Своєрідність авторського погляду на світ обумовлює вибір виразних засобів.

2. Для вірного і глибокого уміння відтворити задум автора величезне значення мають запропоновані обставини. Найважливіший етап народження режисерського задуму – визначення вихідної запропонованої обставини, того середовища, незмінного протягом усього розвитку п'єси, яка «вагітна» проблемою твору.

Творчість починається з припущення " якби" і отримує свій подальший розвиток і конкретизацію в запропонованих обставинах. Система К.С. Станіславського будується не на вивченні кінцевих результатів творчості, а на з'ясуванні причин, що породжують той чи інший результат.

3. Автор утілює свій задум за допомогою героїв, персонажів, дійових осіб. Категорії персонажів: головний, другорядний або епізодичний.Для характеристики образу персонажу треба зібрати весь розрізнений матеріал, систематизувати його, згрупувати в єдине ціле.

Наполегливе, активне, проникнення в надра драматургічного твору має відбуватися одночасно з пошуками режисерського вирішення, тобто того шляху, способу або прийому, який режисер обере для втілення сюжету і донесення його ідеї.

4.Подія – основа будь-якого сюжету. Режисер повинен глибоко вивчити весь ланцюг діючих фактів сценарію. Оцінити факти – означає знайти ключ для розгадки багатьох таємниць «життя людського духу» ролі, схованих під фактами. Основна задача первісного періоду – зрозуміти основні події, не відволікаючись на дріб'язки, що можуть повести убік, зрозуміти, у чому дія і контрдія, тобто визначити на основі глибокого аналізу драматургічний конфлікт.У сюжеті дуже важлива мотивування подій, тобто обумовленість кожної наступної події попередньою.

5. Конфлікт – основна рушійна сила твору. У конфлікті розкривається характер, сутність персонажів.Наскрізна дія у драматургічному творі проявляється як процес розвитку конфлікту в його становленні.Інтрига – складне і напружене сплетення активних вчинків персонажів як спосіб організації сюжетної дії або фабули.Розвиток інтриги визначає характер дії, рух твору, що закінчується перемогою однієї з протилежних сторін

6. Показ характерів, обставин неможливий без деталей. Деталі властива потенційна здатність до образно-смислового розширення змісту екранного твору.Деталі надають екранному твору бажану рельєфність, закінченість, граничну виразність.

7. Наполегливе проникнення в надра драматургічного твору має відбуватися одночасно з пошуками точного режисерського вирішення.Подію на екрані необхідно акцентувати різними виразними засобами.Ретельна режисерська розробка є певною передумовою органічності та цілісності створюваного екранного твору.

8.Почуття, емоційна реакція – результат зіткнення дій людини з навколишнім середовищем. Якщо актор добре зрозуміє і відчує ту мету, до якої прагне в даний момент його герой, і почне цілком серйозно, з вірою в правду вимислу, виконувати певні дії, щоб досягти цієї мети, – потрібні почуття самі собою почнуть до нього приходити і всі його реакції будуть вільними і природними.Режисер повинен вміти підказати акторові не почуття, а вірну дію. Виконуючи вірно знайдені дії в запропонованих обставинах, актор знаходить вірне самопочуття, необхідне до творчого перевтілення в образ. Підказуючи акторові потрібні дії, режисер спрямовує його на єдино правильний шлях органічної творчості.