Вихідним пунктом визначення національної економічної політики є національні економічні інтереси.

Кейнсіанська політика держави ставить ціллю контроль і регулювання сукупного попиту для того щоб він відповідав сукупній пропозиції при забезпеченні високого рівня зайнятості. Регулювання зростання економіки досягається формуванням збалансованого держбюджету та кредитно-грошовою політикою.

Неоліберальна концепція зменшує роль держави у регулюванні економіки і пропонує їй зменшити державні доходи та податки.

Методи регулювання економіки державою:

- правові;

- адміністративні;

- економічні.

Адміністративне регулювання ринкової економіки - пряме управління з боку держави, яке передбачає використання системи державних замовлень і контрактів; вживання державою санкцій і штрафів, ліцензій, дозволів, квот; впровадження норм і стандартів, які регламентують вимоги до якості робіт, послуг, продукції, до організації виробничих процесів, операцій на внутрішньому і зовнішньому ринку і тому подібне

Економічне регулювання ринкової економіки полягає у регулювання за допомогою економічних інструментів:

- кредитно-грошова політика – інструмент макроекономічної політики, що включає регулювання пропозиції грошей, кредиту і процентних ставок.

- бюджетна (фіскальна) політика – інструмент макроекономічної політики, що включає регулювання оподаткування і державних витрат.

Правове регулювання ринкової економіки здійснюється за допомогою системи законодавчо-нормативних актів держави.

Можливі два типи державного втручання у процес ціноутворення:

1) політика верхньої ціни (стеля);

2) політика підтримки цін (субсидовані ціни).

У першому випадку обмежує верхню ціну на товар (послугу). Якщо верхня ціна (стеля) вища за ринкову, то ціна визначається за допомогою ринкового механізму. Якщо стеля нижча за ринкову ціну, то виникає «чорний ринок» товару на якому товари продаються за ціною, щ склалася у результаті взаємодії попиту та пропозиції.

У другому випадку держава обмежує нижню ціну на товар (послугу). Це буває необхідно для захисту певних груп товаровиробників (як правило, виробників с/г продукції). Якщо нижня ціна нижча за ринкову, то ціна визначається за допомогою ринкового механізму. Якщо встановлена ціна вища за ринкову ціну, то виробникам частину товару прийдеться продавати за ринковою ціною і тоді мета політики субсидованих цін не буде досягнута. В такому випадку держав викупає весь обсяг продукції за субсидованими цінами, а ту частину товару, що не потрібна знищує.