Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Препарати. До М-холіноблокаторів відносять: атропіну сульфат, препарати беладони, платифіліну гідротартрат, метацин
|
|
До М-холіноблокаторів відносять: атропіну сульфат, препарати беладони, платифіліну гідротартрат, метацин, гастроцепін. Усі вони є спазмолітиками.
25. Н-холіноблокатори. Фармакодинаміка. Механізм дії. Покази до застосування. Побічні ефекти.
Н-холіноблокатори неоднорідні і знаходяться у гангліях вегетативної нервової системи, скелетних м’язах, надниркових залозах, каротидних клубочках. Тому одні блокують ХР в гангліях, інші – у скелетних м’язах. Перші називаються гангліоблокаторами та застосовуються для припинення проведення імпульсів крізь вегетативні ганглії, інші -міорелаксантами або курареподібними засобами та використовуються для розслаблення скелетних м’язів.
Гангліоблокатори Механізм дії Гангліоблокатори блокують Н-холінорецептори вегетативних гангліїв і никликають «фармакологічну денервацію» органів.
Фармакодинаміка. В результаті блокади гангліїв судинозвужувальних симпатичних нервів виникає розширення судин та зниження АТ. Зниженню АТ сприяє і те, що препарати блокують Н-ХР мозкового шару надниркових залоз, у результаті зменшується вміст адреналіну в крові. Розширюючи периферійні судини, гангліоблокатори поліпшують кровопостачання та мікроциркуляцію в судинах кінцівок. Кров депонується на периферії, її зворот до камер серця знижується, розвантажується мале коло кровообігу, зменшується тиск у судинах легенів і мозку, поліпшується робота серця за рахунок зниження перенавантаження на міокард, особливо при гострій серцевій недостатності. Гангліоблокатори полегшують викид крові з серця в артеріальне русло, зменшують постнавантаження на міокард.Гангліо-блокатори припиняють проведення збудження і через парасимпатичні ганглії. Тому вони викликають в організмі фармакологічні ефекти, аналогічні ефектам М-холінолітиків. Блокуючи ганглії блукаючого нерва, препарати зменшують секрецію шлункового соку, послабляють моторику та тонус органів ШКТ, виявляють бронхорозширювальну і спазмолітину дію, нормалізують порушену трофіку тканин. На М-ХРгангліоблокатори не виявляють блокуючої дії. Навпаки, після їх дії збудливість М-холінорецепторів органів підвищується.
Показання: Гіпертонія, ГКриз, штучна (керована гіпотонія), ендартерііт (спазм артерій нижніх кінцівок), хвороба Рейно(спазм артерій пальців, стоп зі зблідненням і парестезією), набряк легенів, мозгу.У хірургії для зменшення небезпеки розвитку шоку.Виразкова хвороба, спастичні коліти.БА, коліки, стимуляція пологової діяльності(пахікарпін) Побічна дія: Тахікардія, ортостатичний колапс (різке падіння АТ при зміні положення), атонія кишковику, сечового міхура, підвищення ВОТ, запаморочення, загальна слабкість, сухість у роті.
Міорелаксанти Механізм дії. Міорелаксанти, або курареподібні засоби, блокують Н-холінорецептори, які розміщені в ділянці закінчень соматичних нервів, на мембрані клітин скелетних м’язів. Препарати цієї групи за типом конкурентного антагонізму з ацетилхоліном блокують Н-ХР в постсинаптичній мембрані нервово-м’язового синапсу та не допускають виникнення стану деполяризації і збудження м’язового волокна
Фармакодинаміка. Міорелаксантам властива тотальна релаксація скелетних м’язів. Препарати виявляють дію на різні групи скелетних м’язів у певній послідовності. Спочатку виникає м’язова слабкість з наступним розвитком в’ялого паралічу дрібних м’язів обличчя, шиї, пальців рук і ніг. У хворих з’являється ністагм, диплопія (двоєння зображення), змазаність мови. Потім послідовно виключаються м’язи кінцівок, тулуба, міжреберні м’язи і останніми - м’язи діафрагми. Смерть настає від гіпоксії (механічної асфіксії). Свідомість і чутливість не порушуються. Відновлення тонусу м’язів відбу-вається у зворотному порядку: першою «включається» діафрагма, а остан-німи дрібні м’язи. Збудливість та скоротливість м’язів зберігається. У тера-певтичних дозах ЛП не виявляють вираженої дії на ЦНС, ССС та обмін речовин
Показання до застосування: Кероване дихання та релаксація при наркозі, полегшення репозиції кісткових уламків, вправлення вивихів (усі міорелак-санти); гіперкінезії (меліктин); інтубація трахеї (суксаметонію йодид, диплацин, меліктин); паркінсонізм (меліктин).
Побічна дія: Псевдоалергічні реакції, бронхоспазм, зниження АТ, аритмія, апное ( дітілін), гіперкаліємія, зупинка серця.
26. Адреноміметики. Класифікація. Механізм дії. Препарати, їх синоніми. Покази до застосування. Побічні ефекти.
Адреноміметичні засоби — це лікарські засоби, що безпосередньо стимулюють адренорецептори.
Класифікація
1. Прямі адреноміметики
А. α - β -адреноміметик норепінефрин (Норадреналіну гідротартрат), епінефрин (Адреналіну гідрохлорид, Адреналіну гідротартрат).
Б. α -адреноміметики
α 1-адреноміметики: фенілефрин (Мезатон), оксиметазолін (Назол), тетризолін (Візин, Тизин); ксилометазолін (Галазолін, Фармазолін), нафазолін (Нафтизин);
центральні α 2-адреноміметики: клонідин (Клофелін, Гемітон), гуанфацин (Естулік), метилдофа (Допегіт).
В. β -адреноміметики
β 1-адреноміметики: добутамін (Добутрекс);
β 2-адреноміметики: фенотерол (Беротек, Партусистен), сальбутамол (Вентолін), сальметерол (Серевент), тербуталін (Бриканіл), гексопреналін (Гініпрал);
β 1-β 2-адреноміметики: ізопреналін (Ізадрин), орципреналіну сульфат(Астмопент).
2. Непрямі адреноміметики (симпатоміметики) ефедрину гідрохлорид (Ефедросан)
3. Стимулятори дофамінових рецепторів допамін (Дофамін)
Механізм
Усі препарати цієї групи подразнюють різні типи адренорецеггторів. Так, α 1-адреноміметики стимулюють α 1- адренорецептори судин;
α 2 -адрепоміметики - а2-адренорецептори судинорухового центру та симпатичних волокон; α 1, β 1 -адреноміметики - β 1-адренорецеіжгори міокарда;
β 2 -адреноміметики діють на β 2 -адренорецептори бронхів та матки; β 1 + β 2 а-дреноміметики - на β 1 + β 2 -адренорецептори бронхів, матки та міокарда; α 1, α 2, β 1, β 2 -адреноміметики активізують α 1, α 2, β 1, β 2- адренорецептори, а стимулятор дофамінових рецепторів збуджує: дофамінові рецептори.