Чин ізобразительних

Чин ізобразительних, у порівнянні з видом, який він отримав на IX ст. за Палестино-Савинським часословом Синайської бібліотеки № 863 VIII-IX ст., піддався незначному розвитку. До нинішнього вигляду йому в цій пам'ятці бракує псалмів 103 і 145, Єдинородний Сине, Ослаби остави і майже всього наступного послідованія (крім Господи помилуй тричі, початкових слів 133-го псалма і Буди імя Господнє).

Замість нинішнього кінця цей чин мав молитвословія, пристосовані до прийняття св. Таїн, оскільки й сам чин призначався для цієї мети, як видно з його надпису ε ι ς τ η ν μ ε τ ά λ η ψ ι ν. А саме: Єдин свят, Вкусіте і видіте, яко Христос Господь і молитви причащенія.

Тепер чин ізобразительних насамперед поступово втрачає цей елемент пристосування до причащенія, оскільки колишній звичай самоприобщенія іноків анахоретів зникає. Так часослови з IX ст. уже не надписують чин ізобразительних на причащеніє і не мають у нім молитв причащенія і стиха Вкусіте і видіте. Стих Єдин Свят без передуючої йому молитви Всесвятая Тройце зустрічаються ще в часословах XIII-XIV ст. і навіть у нинішньому великодньому чині ізобразительних. Псалми на початку і Єдинородний Сине мають уже часослови XIII ст. і всі пізніші. Молитва Ослаби, остави після Отче наш з'являється приблизно з того ж часу, однак на неї не вказує Студійсько-Олексіївський устав, а деякі мають замість неї іншу молитву: Господи Боже наш, іже преславную Матер Свою яви честнійшю небесних сил. Інші часослови мають Господи помилуй 12, 30 або 50 разів.

Пізніше від інших складових частин чин ізобразительних отримує кондаки. Їх ще немає в Студійському уставі і в деяких інших часословах.

Якщо ізобразительні заміняють на той день літургію (наприклад, за Типіконом імператриці Ірини – в понеділок, вівторок і четвер), то за Єрусалимським уставом на них читалися денні апостол і євангеліє із прокіменом і Алилуя. Деякі часослови постійно на ізобразительних вказують апостол і євангеліє сталі: ІІ Кор. 6, 16 – 7, 1 і Мт. 25, 31-46, а в суботи – заупокійні.

Найдревніші часослови ставлять ізобразительні після 9-го часа. Іпотипос вказує звершувати їх після літургії. Найдавніші записи Студійсько-Олексіївського уставу так само і зразу після ізобразительних – 9-ий час. Пізніші його записи – після 9-го часу. Так само подають і Єрусалимські устави в пости, а в непосні дні замість літургії після 6-го часу.

13. Скитські устави [cxxxiii] [133]

Поряд із різними уставами церковних богослужінь у монашій практиці завжди існував особливий анахоретський скитський вид богослужіння. Маючи свою історію розвитку, у IX ст. він набуває складного виду і впливає на загально-церковний чин.

Скитський тип богослужіння походить від „Правила даного ангелом” преп. Пахомію та від уставу Пахомієвих монастирів.

Про нього пише Никон Чорногорець (XI ст.), грецькі та слов'янські устави і часослови.

Устав Пахомієвих монастирів пізніші подвижники трохи видозмінили та ускладнили. Так авва Ісая (відшельник Скитський V ст.) передає його так: „удень – 12 молитов і о 9 годині – 3 молитви, перед кожною молитвою псалом”; решта часу: „уночі 4 години сплю, 4 стою на співі і 4 працюю; удень працюю до 6-ої години, читаю до 9-ї, від 9-ї піклуюся про їжу і про все потрібне для келії”.

Інша редакція Пахомієвого „правила”, яку подають пізніші псалтирі: початок звичайний псалом 50, „Вірую”, 100 молитов Ісусових, „Достойно єсть” і відпуст.

За правилом преп. Варсонофія (спочатку єпископа Дамаського, а потім відшельника Нітрійського V ст.): „скитяне ні часов імут, ні пісней глаголют”, але проводять час за рукоділлям, повчанням та молитвою; за рукоділлям треба повчатися або промовляти псалми, але вкінці кожного псалма слід проказувати „Боже помилуй мя окаяннаго” або іншу молитву „про звільнення від старої людини”. Якщо напастують помисли, мовимо: „Господи, ти бачиш мою скорботу, поможи мені”. Зробивши три ряди на плетиві, можна переплітати з читанням житій святих по 5-8 аркушів.

За Варсонофієм, на вечірньому співі скитяни промовляють 12 псалмів і вночі 12 і вкінці кожного псалма замість славословія мовлять Алилуя і одну молитву Отче наш або Господи Ісусе Христе помилуй мя.

Як одне зі скитських правил Никон Чорногорець наводить і відому розповідь про богослужіння Ніла Синайського.