III. Опрацювання нового матеріалу

Епіграф

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Т.Шевченко

Хід уроку

I. Мотивація навчальної діяльності учнів

Вступне слово вчителя:

Нічого кращого немає,

Як тоя мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Ці слова промовляв Т.Шевченко з особливою святістю, великим трепетом душі, бо жінка – мати дає життя, плекає и підтримує його своєю турботою.

Жінка, мати, дружина, годувальниця! Вона – берегиня сімейного вогнища, хранителька нації, ії духовності. Адже від матері дитина переймає рідну мову, пісню, віру, звичаї і традиції свого роду, його святині.Саме тому у Т.Шевченка маємо таке поклоніння жінці - матері.

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим

Тієї матері святої.

“Такого полум’яного культу материнства, - писав М.Рильський, - такого апофеозу жіночого кохання і жіночоі муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Шевченко найвищу і найчистішу красу бачив у жінці, у матері “. І коли цю кохану чи матір, цю святиню топчуть, знущаються над нею пани и підпанки, чесна людина мовчати не може.Тому Шевченко, який сам пережив драму самотності, відчай сироти, як ніхто інший крізь усе життя проніс трепетне почуття любові та ніжності до жінки, матері, і заговорив про неі. Тому так часто жінки, дівчата виступають головними героїнями його творів.

Це Катерина з поеми “Катерина” та Ганна з поеми – “ Наймичка ”. Поет остерігає дівчат, закликає їх бути обачними, берегти свою честь змолоду.Ось такі проблеми й будуть на сьогоднішньому уроці в полі нашого зору.

II. Оголошення теми і мети уроку

III. Опрацювання нового матеріалу

1. Учень

Жіноча доля в Шевченкових творах завжди трагічна, бо такою вона була у жінок, яких здебільшого зустрічав у житті. Це і рідна ненька, яку передчасно “у могилу нужда та праця положила”, це його сестри Катря, Ярина та Марія, оті “голубки молодії”, в яких “у наймах коси побіліли”,

це його юнача любов Оксана Коваленко.

2. Скласти асоціативну схему “Жінка у творах Шевченка”

Кохана Мати

Сирота жінка Покритка

Вдова Черниця Наймичка

3. Повідомлення учня про поеми “Катерина”, “Наймичка”

Поема “Катерина” має посвяту: “На память 22 апреля 1938 года

Василию Андреевичу Жуковському ”. На згадку про день викупу – 22 квітня 1838 року – поет пртсвятив йому поему.

У поемі “Наймичка (1845 р.)” розповідається про долю Ганни – матері, яка, не маючи змоги сама виростити дитя, підкидає сина багатим бездітнім людям. Сама ж іде до них наймичкою.

На сюжет поеми “Наймичка” композитор М.Вериківський створив оперу під цією ж назвою (1941 р.), що була екранізована режисером І.Молостовою (1946 р.).

У “Катерині” переважає романтична піднесеність, у “Наймичці” – життєво-побутова конкретика.

4. Работа с текстом поем Т.Шевченка

а). Коментоване читання 1 р. “Кохання Катерини” (уривки)

Послідовний розвиток подій

Учень:

Отже, із цього уривка розуміємо, що батьки попереджали Катрю, життєвий досвід підказував, що до добра не приведе ї захоплення офіцером, та вона не слухала.Вона полюбила щиро і глибоко.

...Поки себе, свою долю

Там занапастила

У кінці першого розділу поет дає зрозуміти, що довірлива дівчина ошукана москалем, який уже ніколи не вернеться до неї, як обіцявся:

Умивай же біле личко

Дрібними сльозами,

Бо вернулись москалики

Іншими шляхами.

5. Работа над 2 р.”Вигнання Катерини батьками” (уривки)

“Катерина”

Автор

Сидить батько кінець столу...

Коло його стара мати сидить на ослоні,

За сльозами ледве-ледве вимовляє доні:

“Що весілля, доню моя?

А де ж твоя пара?

Де світилки з друженьками,

Старости, бояре?

В Московщині, доню моя!

Іди ж їх шукати,

Та не кажи добрим людям,

Що є в тебе мати...

Доню моя, доню моя,

Цвіте мій рожевий!

Як ягодочку, як пташечку,

Кохала, ростила

На лишенько...Доню моя,

Що ти наробила?

Мати

Оддячила!...Іди ж шукай

У Москві свекрухи.

Іди, доню, найди її,

Найди, привітайся,

Будь щаслива в чужих людях,

До нас не вертайся!

Не вертайся, дитя моє,

З далекого краю...

А хто ж мою головоньку

Без тебе сховає?

Хто заплаче надо мною,

Як рідна дитина,

Хто посадить на могилі червону калину?

Хто без тебе грішну душу

Поминати буде?

Доню моя, доню моя,

Дитя моє любе! ”

Поблагословила: “Бог з тобою! ” –

Та, як мертва, на піл повалилась.

Обізвався старий батько:

“Чого ждеш, небого? ”

Заридала Катерина

Та бух йому в ноги:

“Прости мені, мій батечку,

Що я наробила!

Прости мені, мій голубе,

Мій соколе милий! ”.

Батько

Нехай тебе бог прощає

Та добрії люди.

Молись богу та йди собі –

Мені легше буде.

Катерина (встала, поклонилася, помолилася)

Не вернуся! В далекому краю,

В чужу землю, чужі люди

Мене заховають;

А своєї ся крихотка

Надо мною ляже.

Та про долю, моє горе

Мати

Чужим людям скаже...

Не розказуй голубонько!

Де б не заховали.

Щоб грішної на сім світі

Люде не займали,

Ти не скажеш... ось хто скаже,

Що я його мати!

Боже ти мій!...лихо моє!

Де мені сховатись?

Заховаюсь, дитя моє,

Сама під водою,

А ти гріх мій спокутуєш

В людях сиротою, безбатченком!

Автор

Кричать сови, спить діброва,

Зіроньки сіяють...

Спочивають добрі люде...

Все нічка покрила.

Де ж Катрусю пригорнула:

Чи в лісі, чи в хаті?

Чи в полі під копою

Сина забавляє?

Де то моя Катерина

З Івасем мандрує.