V. cholerae

Патогенез захворювання у людини. Заражения тулярем! ею в! дбу-'" ' ваеться алшентарним i повггряно-пиловим способами. Збудник може ткшикати через шк! ру i слизов! оболонки, а також при укус! члени­стоногих i комах (клпц!, гедз!, комар! га! н.).

Бактер! У туляремп локал! зуюгься в шк! р!, на слизових оболонках, у л! мфатичних вузлах, дихалышх шляхах, шлунку, кишках та! н-ших органах, спричиняючи в! дпов! дн! кл! н! чн! форми захворюван­ня — бубонну, виразково-бубонну, очну, анпнозно-бубонну, абдом! -нальну, або кишкову, легеневу и генерал! зовану, або первинно-сеп-тичну. При кожн! й форм! спостер! гаеться ураження л! мфатичних вузл! в.

Летальность в! д тулярем!! останн! м часом невисока. У зв'язку з широким застосуванням антиб! отик! в у б! льшост! випадк! в захво­рювання зак! нчуеться видужанням.

1мун! тет гпсля перенесеного захворювання ст! йкий i тривалий, за характером — кл! тинний i гуморальний.

Лабораторна д! агностика. Внасл! док сшльност! симптом! в з чу­мою, сиб! ркою, черевним i висипним тифом, грипом, маляр! ею, 6pv-цельозом основна роль у диференщацп тулярем! У з шшими захворю-ваннями належить лабораторним методам дослщження,

На 3—5-ту добу захворювання роблять внутр! шньошк! рну або нашк! рну пробу з тулярином. Алерпчн! проби бувають позитивними у реконвалесцент! в i прищеплених, що треба мати на уваз! при дифе-ренц! ац! '1 тулярем! Т з! ншими захворюваннями.

На другому тижн! захворювання у кров! хворих накопичуються аглютин! ни, для виявлення яких ставлять РА кров'яно-краплинним i об'емним способами. У ряд! випадк! в РА може бути позитивною

V _—-, 239 з д! агностикумом h бруцел внаслщж сшльносгп Ух антиген ib з бакте-р! ями туляремп. Використовують також РНГА, 1ФА, як! чутливнш, шж РА.

Для видьлення збудника дослщжуваний матер! ал висмвають у спе-щальш жнвильш середовшца, однак результатившсть такого методу невелика. Звичайно матер! алом в]д хворих (пунктат is бубону, з! скоб is внразки, видшення кон'юнктиви, нал! т si з! ва, мокротиння, кров) заражаюгь б! лих мишей або морських свинок.

Бюлопчну пробу ставлять у спеш'альних лабораториях з додер-жанням усгановленого режиму. Коли в досл! джуваному матер! ал! е бактерл тулярем!!, експериментальн! твариии гинуть на 4 — 12-ту добу. 1х розтинають i з BHyTpinmix оргашв роблять мазкп-в! дбнтки i ви-о'вають на зс! ле яечне середовище. Добуту культуру п! ддають бакте-р! оскоп1чному, бактерюлопчному i б! олог! чному дослиженню. Якщо при першому зараженн! морськоТ свинки виддлити культуру не вда­лось, емульсмею з органов uie'i тварини заражують iumy морську свин­ку i т. д.

Лабораторна Д1агностика туляремп у rpusyniB включав бактер! о-скоп1ю мазк! в-В1дбитк1" в з opranie, РП (термопрециштацп), Р1Ф, б! олог! чн! проби. Досл! джують також воду, харчов! продукти, члени­стоногих кровосос! в за допомогою б1олог1чннх проб.

Лжування. Призначають антпб1огики (гентам1'цин, стрептомщин, левом! 'цин), вакцину з убитих бактерш тулярем! Т.

Проф! лактика полягае у здшснешп загальних протиегпдем! чннх заход! в у вогнищах (боротьба з гризунами, перенощиками) та iMyin'sa-цГ/ людей за ешдемюлопчними показаниями.

Специф1чна проф! лактика проводиться живою вакциною, а також -! нактиж)ваяо»г" виготовленою з протективного антигену. Вакцину випускають у сухому вмгляд!. Застосовують нашк1рпо одноразово. Тривал1сть поствакциналыгаго 1мун1тету 3—б рок! в. Завдяки широ­ким комплексним заходам, iMynisani'i людей, як! живуть у зон! нри-родних вогнищ, saxBopiOBanicTb на туляремпо знизилась до пооднно-кнх випадк! В.

19.БРУЦЕЛИ

Морфологія. Бруцели — дрібні мік­роорганізми 0, 6—1, 5 мкм завдовжки й 0, 5—0, 7 мкм завширшки (рис. 71). Розташовуються окремими особинами, парами або невеликими групами. Бру­цели дрібної і великої рогатої худоби мають форму коків і кокобактерій, бруцели свиней — форму паличок. Вони грамнегативні, нерухомі, не утворюють спор і капсул (деякі штами іноді проду­кують капсули). —^_„—

Культивування. Бруцели —.строп Рис. 71. Чиста культура (а) _аегюби^ при висіванні матеріалу від * колонії (б) в. тсіііепзіз. Хворого розвиваються повільно — протягом 3—10 діб, іноді ріст починається на 15-ту і навіть на 30-ту добу. Культивують бруцели при рН середовища 6, 6—7, 4. Оптимальна температура росту 37*°С, крайні границі 20-40 °С.

Бруцелн добре ростуть у присутності тіаміну, ніацину і біотину (фактори росту), можуть рости у звичайних середовищах, печінковому агарі і печінковому бульйоні, але найбільш підходящими є єироват-ково-декстрозний кров'яний і триптозно-сироватковий агар, а також агар із картопляного настою з сироваткою; рідкі середовища скла­даються з тих самих компонентів, але без агару. На печінковому агарі колонії бруцел круглі, гладенькі (див. рис. 71, б), з білуватим або перламутровим відтінком, на печінковому бульйоні вони дають помут­ніння в результаті випадання слизистого осаду. Бруцелн добре куль­тивуються в жирових (ІІе; '.аІІлідІІеІІпх) яі'Іця.ч, жовтковому мішку 10— 12-денних курячих зародків.

Патогенез захворювання у людини. Люди заражуються бруцельо­зом від тварин (кози, вівці, корови, свині, олені), причому основна роль в епідеміології цього захворювання належить дрібній рогатій худобі (кози і вівці).

Інфікування відбувається найчастіше аліментарним шляхом через молоко і молочні продукти від заражених тварин, а також через шкіру і слизові оболонки. Заражуються головним чином ветеринарний і зоо­технічний персонал, чабани, працівники молочно-товарних ферм, брннзоварень, м'ясокомбінатів та ін. В умовах сільського господар­ства захворювання на бруцельоз мають сезонний характер — їх буває більше в період отелення овець і кіз (березень — травень).

Інкубаційний період триває 1—3 тижні, іноді—кілька місяців. Із місць первинної локалізації бруцели проникають у клітини моно-нукл^арних фагоцитів, в яких вони розмножуються, а потім надхо­дять у течію крові, спричиняючи стан тривалої бактеріемії. Далі збуд­ники гематогенним шляхом розносяться по всьому організму, зумов­люючи поліморфну симптоматику (періостит, артрит, орхіт і т. д.).

Для бруцельозу людей і тварин характерний розвиток у перші дні захворювання стану, гінерчутливості сповільненого типу, що збері­гається протягом усього періоду хвороби й залишається тривалий час після видужання.

Імунітет. У тих, що перехворіли, виникає підвищена неспецифіч­на стійкість проти повторного зараження. В основі інфекційного і постіпфекнійного імунітету при бруцельозі лежить активність макро­фагів і Т-лімфоцитів (клітинний імунітет); особливо важливу роль відіграють фагоцитоз і 'стан алергії, які перешкоджають розповсюд­женню бруцел в організмі.

У знешкоджуванні бруцел беруть участь і гуморальні фактори (аглютиніни, комплементзв'язуючі речовини і неповні антитіла), що мають властивість блокувати збудників бруцельозу, а також фаг, який з'являється в період видужання.

Лабораторна діагностика..Матеріалом для бактеріологічного до­слідження є кров, спинномозкова і синовіальна рідини, випорожнення, сеча хворих людей (для виділення збудника), молоко і молочні про­дукти, сироватка крові хворого (для виявлення аглютинінів). Виді­лення культур роблять у спеціальних лабораторіях. Вирощування триває до 3—4 тижнів і більше. Для культивування В. яЬогІпя вико­ристовують живильне середовище, що містить 2—10 % діоксиду вугле­цю. Для виділення чистої культури та її ідентифікації через кожні 4—5 діб роблять висівання на скошений агар.

З 10—12-го дня захворювання у крові хворих накопичується до-

/ стати я кількіст^аглютинінів, які виявляють у РА — розгорнутій

'.'/>.'в пробірках (Ранта) і пластинчастій — на склі (Хаддлсона). Такі

реакції з нерозведепою кров'ю на склі використовують головним чином

при масових обстеженнях на бруцельоз.

Для виявлення стану алергії з 15—20-го дня захворювання і пізні­ше застосовують алергічну пробу Бюрне з фільтратом 3—4-тижневої бульйонної культури (бруцелін). Використовують також РЗК, РИГА, РІФ; для виявлення неповних антитіл — реакцію Кумбса.

Лікування. Хворим на бруцельоз призначають напівсинтетичні тетрацикліни, рнфампіцин. При хронічних формах захворювання ефективні вакцинотерапія і введення.-бруцаліну. Для запобігання рецидивам рекомендується застосовувати протибруцельозний гамма-,, глобулін.

Профілактика забезпечується здійсненням разом з ветеринарними організаціями комплексу загальних і спеціальних заходів.

Специфічним методом профілактики в населених пунктах, неспри­ятливих щодо бруцельозу, є імунізація населення живою вакциною. У зв'язку з тим що така вакцина має побічні дії, розроблена і випро­бовується хімічна вакцина, що складається з білково-полісахарид-ного комплексу клітинних стінок бруцел.

20.СИБІРКА

Морфологія. Бацили сибірки грампозитивні, крупні, 3—10 мкм зав­довжки й 1—1, 5 мкм завширшки. Розташовуються в організмі парами або короткими ланцюжками, на живильних середовищах утворюють довгі ланцюжки (рис. 76, а). Кінці бацил у забарвлених препаратах мають вигляд обрубаних або злегка увігнутих, нагадуючи бамбукову палицю з колінчастими зчленуваннями.

Бацили сибірки нерухомі, поза організмом утворюють спори оваль­ної форми, розташовані центральне, не перевищуючи поперечник клі­тини. Спороутворення найбільш інтенсивне в присутності кисню і при температурі ЗО—40 °С. Воно втрачається в організмі тварин і людини і не відбувається при температурі понад 43 °С і нижче 15 °С.

Культивування. Збудник сибірки — аероб і факультативний ана­ероб, оптимальна температура росту 37—38 °С, крайні границі 12 і 45 °С, добре розвивається на звичайних середовищах при рН 7, 2—

7, 6.

На МПА утворює шорсткі (К) колонії з нерівними краями (рис. 76, б), що нагадують кучері або.левову гр^иву. Гладенькі 5-фор-

ми слабковірулентні або невірулентні, не утворю­ють капсул в організмі. Втрата капсули також супроводиться втратою вірулентності.

Патогенез захворювання к людини. Сибірка — типове зоонозие захворювання. Люди заражуються від хворих тварин, а також через предмети і вироби з інфікованої сировини (кожушки, хутряні рука­виці, комірії, шапки, пензлі для гоління та ін.); у літню пору зара­ження можливе при укусі кровососних комах. Сибірка проявляться втрьох основних кліні'и-шх формах: шкірній, легеневій і кишковій.

При шкірній формі місцем проникнення збудника < -' ушкоджена шкіра, головним чином відкритих частин тіла (обличчя, шия, кисті рук, передпліччя). У місці локалізації збудника утворюється сибір-

ковий карбункул. Хворіють переважно люди, які контактують з хво­рими тваринами і тваринною сировиною, зараженою бацилами сибір­ки, а також ті, хто користується виробами з шкур і шерсті тварин, уражених сибіркою.

При легеневій формі зараження настає аерогенним шляхом під час роботи з матеріалом, інфікованим спорами сибірки. Захворювання має перебіг за типом тяжкої бронхопневмонії. Бацили виділяються з мокротинням.

Кишкова форма сибірки виникає в результаті вживання в їжу м'яса хворих тварин, при цьому спостерігається дуже тяжке ураження слизової оболонки кишок з крововиливами і вогнищами некрозу. Ба­цили виділяються з випорожненнями.

Шкірна форма сибірки реєструється спорадично, кишкова — дуже рідко, легенева форма у зв'язку із здійсненням заходів щодо охорони прані майже не трапляється.

В ослаблених і виснажених людей, а також у хворих з будь-якою клінічною формою захворювання може розвинутись сибіркова септи­цемія.

Імунітет. При сибірці імунітет антиінфекційний і залежить від наявності протективних антитіл, що продукуються організмом у від­повідь на комплекс екзотоксину. Під впливом захисних антитіл віру­лентні сибіркові бацили знешкоджуються фагоцитарною реакцією.

У сироватці крові осіб, які перехворіли на сибірку, виявляють ре­човини, здатні руйнувати капсульну субстанцію сибіркових бацил, нейтралізувати апресини і токсини (летальний фактор).

Лабораторна діагностика. При шкірній формі сибірки досліджу­ють ексудат карбункула, який беруть із товщі набряку на границі із здоровою тканиною, при легеневій —• мокротиння, при кишковій — випорожнення і сечу, при септицемії — кров.

Патологічний матеріал мікроскопіюють, мазки забарвлюють за Грамом і Ромаповським — Гімзою. Виявлення характерних щодо мор­фології капсульних бацил, розташованих ланцюжками, дає змогу по-ставлгн попередній діагноз сибірки.

Для виділення чистої культури досліджувані об'єкти висівають на чашки з МПА і в пробіокп з МПБ. Потім за характером росту, морфологією та біохімічними властивостями ідентифікують виділену культуру з іншими подібними за морфологією мікроорганізмами (табл 25). Для виявлення капсулоутворєння застосовують сироват­кові т-кров'яні середовища. Додатково рекомендується застосовувати люмінссцентно-серологічну пробу і тест «перлинного намиста» (виро­щування культури на середовищі з пеніциліном).

Експериментальнпх тварин (білих мишей, морських сшнюк, кро­лів) заражають патологічним матеріалом, а також виділеною з нього чистою культурою. Збудник сибірки спричиняє загибель білих мишей через 24—48 год, морських свинок — на 2—3-тю добу. У крові і у внут­рішніх органах при бактеріоскопії мазків виявляють бацил сибірки, оточених капсулою.

ставлять алергічну пробу.

Трупний матеріал, шкіряну і хутрову сировину, з якої важко виділити бацили сибірки, піддають серологічному дослідженню за до­помогою реакції термопреципітації (реакції Асколі) (рис. 78).

Прн лабор.ч гор.ній діагностиці сибірки слід пам'ятати про мікро­організми, біологічно близькі до В. апіпгасіз (див. табл. 25), спорові аероби, дуже поширені в природі, В. сегеїіз (рис. 79), В. те^аієгіит та ін.

Для диференціації бацил сибірки з аптракоїдами та іншими подіб­ними споротворннми аеробами застосовують фагодіагностику. Специ­фічний фаг лізнрує тільки культури сибірки.

.Лікування. Комплексна терапія хворих на сибірку спрямована як проти токсину, так і проти бацил і полягає в своєчасному внутріш-ньом'язовому введенні протиснбірковогз глобуліну (ЗО—50 мл) та антибіотиків (пеніциліну, еритроміцину, напівсинтетичних тетрацик­лінів).

Профілактика. Загальні заходи для запобігання сибірці здійс­нюють ра іом з ветеринарною службою; до них входять своєчасне виявлення, ізоляція і лікування хворих тварин, старанна дезшкрек-ція приміщень, території, на якій попи були, і всіх предметів, з якими вони контактували, а також переорювання випасів.

Трупи тварин, що загинули від сибірки, спалюють або закопують у спеціально відведеному місці (скотомогильнику) на глибину не менш як 2 м і засипають хлорним вапном. Крім того, ветеринарна служба за­безпечує запобіжні заходи: недопущення в їжу м'яса тварин, >:? юрих на сибірку, а також старанний контроль за випуском та реалізацією шкіряних і хутряних виробів із тваринної сировини.

Для специфічної профілактики п нашій країні використовують добуту із безкапсульних бацил сибірки вакцину СТІ, що є зависсю авірулентних живих спор вакцинних штамів

21.ПРАВЕЦЬ