Стан соціальної сфери, пріоритети та інструменти соціальної політики в Україні

Середня очікувана тривалість життя є одним із трьох провідних пара­метрів, які визначають індекс розвитку людського потенціалу, що розрахо­вується ООН з 1990 р. і дає порівняльну характеристику якості життя. По­казник очікуваної тривалості життя в Україні знижувався у період з 1991 по 1999 рік. З 2000 по 2003 рік цей показник зростає з 66 до 67 років, а піс­ля 2004-го року знову спадає до межі 66 років. Слід відзначити негативний вплив на цей показник ринкових реформ (в період з 1991 по 2000 рік) і по­літичної нестабільності (в період після 2004 року). Певну кореляцію з цим показником має і показник природного приросту населення (на 1000 осіб наявного населення). Після 1990 року падіння приросту населення перехо-

Глава 9. СОЦІАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

дить у пряме скорочення, а після 2000-го спостерігається певне сповіль­нення скорочення населення, а з 2004 року знов зростає та має місце і до сьогодні.

Заради справедливості варто підкреслити, що атмосфера соціального оптимізму позитивно впливає на показник народжуваності. Так, у тренді з 1959 по 2005 рік спостерігаються три локальних максимуми народжувано­сті: у 1960 році (певно, у зв'язку з перспективою прийняття програми бу­дівництва комунізму, яка широко тоді обговорювалася), у 1985 році, що пов'язано зі сподіваннями на перебудову (у наступні роки народжуваність зменшувалася) та у 2004 році (що, певно, пов'язано з попереднім періодом відносної політичної та економічної стабільності, а також з позитивними очікуваннями від «помаранчевої» революції, які не виправдалися, що й призвело до падіння народжуваності). Спад рівня захворюваності населен­ня у період з 2000 до 2004 рік змінилося його зростанням уже в 2005 році.

Рівень безробіття має тенденцію до зниження у зв'язку з певним еко­номічним пожвавленням в Україні. Але неухильно зростає частка безробі­тної молоді — не працевлаштованої після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І—IV рівнів акредитації. Однак загальне наван­таження на одне вільне робоче місце має тенденцію до зниження, тобто розрив попиту і пропозиції на ринку праці зменшується. Найбільш про­блематичним є працевлаштування в галузях сільського та лісового госпо­дарств, риборозведення та рибальства. Знижується рівень застійного без­робіття, а також частка зайнятих в режимі неповного робочого дня (тиж­ня). Однак у промисловості цей показник зростає.

За останні 20 років знижується кількість осіб, які навчаються у навча­льних закладах у розрахунку на 10 тис. населення. Виняток складають ви­щі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації.

Реальний наявний дохід має тенденцію до зростання, у тому числі, зростає індекс реальної заробітної плати. Разом з тим, частка населення із середньодушовими видатками у місяць, нижчими прожиткового мінімуму, складає більше 60 %, зростає децильний коефіцієнт диференціації видатків населення. Відвідування населенням музеїв, театрів значно нижче, ніж у 1990 році, але поступово збільшується.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Кількість зареєстрованих злочинів зменшується з 2000 року, але ли­шається більшою порівняно з 1990-го. Зростають викиди шкідливих речо­вин у повітря на 50-70 тис. т на рік.

Такий стан соціальної сфери потребує удосконалення соціальної полі­тики держави практично за усіма напрямами та кропіткої повсякденної ро­боти органів державної влади з моніторингу та необхідного регулювання параметрів соціальної сфери.

При формуванні пріоритетів соціальної політики важливим є ро­зуміння, що соціальні проблеми неможливо вирішити тільки засобами со­ціальної політики у вузькому значенні цього слова. Так, наприклад, немо­жливо вирішити проблему безробіття тільки за рахунок державного регу­лювання ринку праці. Безробіття зумовлене самим характером дії ринково­го механізму взагалі і є однією із суттєвих рис ринкової економіки. Тому потрібна її загальна «соціальна модернізація» для подолання внутрішніх протиріч і переходу на нову, вищу траєкторію розвитку. Внаслідок неви­значеності перспектив подальшої реалізації продукції на ринку підприємс­тво завжди ризикує виробити надлишок товарів і отримати збитки. Засо­бами реклами споживачам можуть нав'язуватися і непотрібні їм товари, щоб зменшити цей ризик, а часом і такі, що здатні завдати шкоди. Таким чином, споживання підпорядковується виробництву. В. Зомбарт вважав, що причинно-наслідкові зв'язки тут мають бути зворотними. «Скільки благ вона (людина — В. Л.) споживає, стільки і мас бути вироблено... спочатку дані видатки, а по ним визначаються доходи» [19, с 12]. Таким чином, не­явно вказується на те, що ринкова економіка повинна розвиватися у на­прямі зростаючої планомірності, виробництва на відомого споживача.

Якщо стають відомі необхідні обсяги виробництва і робочого часу, то можна рівномірно розподілити їх на усіх працездатних, звичайно, з ураху­ванням структури виробництва та переваг людей. При високому рівні нау­ково-технічного прогресу, коли собівартість одиниці продукції знижується (відповідно знижуватись повинна і ціна), пріоритетом соціальної політики має стати нормативне скорочення робочого дня із зберженням величини за­робітної плати при досягненні повної зайнятості, а також збільшення віль­ного часу як багатства суспільства, що витрачається на вільний культур-

Глава 9. СОЦІАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

ний, інтелектуальний і духовний розвиток його членів. Якщо ж тривалість робочого часу в деяких випадках становить 12 і більше годин на добу, не­обхідні енергійні дії держави для виправлення ситуації.

В сучасних умовах спостерігаються тенденції зростання вторинної за­йнятості, отримання другої вищої та середньої спеціальної освіти. Держава повинна сприяти цим тенденціям через розширення бюджетного фінансу­вання освіти та інформаційну підтримку структурної відповідності освітніх послуг потребам національної економіки. Це забезпечить секторальну, га­лузеву, професійно-кваліфікаційну, територіальну, а також внутрішньофі-рмену мобільність працівників.

Важливим напрямком соціальної політики держави на сучасному ета­пі має стати міграційна політика, спрямована на збереження і зростання трудового потенціалу країни. Запобіганню еміграції покликана служити активна політика зайнятості, яка б передбачала безкоштовне отримання послуг з професійної орієнтації і професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, розробку і реалізацію спеціальних програм спри­яння зайнятості та створення нових робочих місць.

Актуальною залишається складова соціальної політики, спрямована на зменшення рівня диференціації доходів. З одного боку, необхідно під­вищувати офіційні показники прожиткового мінімуму і мінімальної заро­бітної плати, пенсій і стипендій з урахуванням вимог сучасного стандарту життя та соціальної орієнтації економіки. З іншого боку, необхідно вдос­коналювати антимонопольне законодавство для ефективного запобігання надмірних монопольних доходів за рахунок монопольних цін, які знеці­нюють національну валюту і загрожують економічній безпеці країни.

Альтернативою підвищенню пенсійного віку повинні стати заходи щодо ліквідації безробіття серед молоді, зростання заробітної плати моло­дих спеціалістів (з відповідними соціальними відрахуваннями), а також удосконалення системи охорони здоров'я, яка б сприяла збереженню здо­ров'я населення, у тому числі пенсіонерів, та їх заохоченню до добровіль­ної трудової діяльності. У соціальній політиці України, як і в державній політиці загалом, важливо відмовитись від принципу «наздоганяючого розвитку» і діяти «випереджаючим чином», впроваджуючи найбільш про-

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

гресивні форми і засоби. Важливим інституціональним елементом забезпе­чення такого підходу став Закон України «Про основні принципи розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-20015 роки». Згідно із зако­ном, «одним із головних пріоритетів України є прагнення побудувати орі­єнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожний міг би створювати та накопи­чувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користувати­ся та обмінюватися ними, щоб дати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному та особистому розвитку, і підвищувати якість життя» [13, с 8]. На реалізацію цієї стра­тегії мають бути спрямовані засоби та інструменти соціальної політики в Україні.