Показники соціального розвитку національної економіки та його інституціональне забезпечення

Соціальний розвиток національної економіки може кількісно оціню­ватись за допомогою певних показників. Це дозволяє отримати адекватну якісну характеристику соціального розвитку і на її основі сформулювати пріоритети та необхідні заходи соціальної політики.

Система показників соціального розвитку національної економіки включає такі основні групи:

1. Тривалість життя та природний рух населення.

2. Охорона здоров 'я.

3. Соціальна допомога.

4. Житлові умови населення.

5. Зайнятість населення.

6. Освіта.

7. Доходи і видатки населення.

8. Культура, відпочинок, туризм.

9. Правопорушення.

10.. Охорона навколишнього середовища.

Глава 9. СОЦІАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Кожна з цих груп містить від одного до чотирьох десятків конкрет­них показників. Серед них можна вибрати найбільш репрезентативні інди­катори, а саме:

1. Природний приріст (скорочення) населення разом з відповідним від­носним показником у розрахунку на 1000 осіб.

2. Очікувана тривалість життя при народженні.

3. Міграційний приріст (скорочення) населення або сальдо міграції.

4. Рівень захворюваності.

5. Надання грошової допомоги малозабезпеченим верствам населення.

6. Квартирна черга та поліпшення житлових умов.

7. Рівень безробіття за методологією МОП та рівень зареєстрованого безробіття.

8. Обсяги вивільнення працівників з економічних причин.

9. Навантаження не зайнятих трудовою діяльністю громадян на одне робоче місце — вакансію.

10.Кількість працівників, які перебувають в умовах вимушеної неповної зайнятості.

11.Підготовка та підвищення кваліфікації кадрів.

12.Підготовка до нових професій.

13.Кількість осіб, які навчалися у навчальних закладах.

14.Реальний наявний доход.

15.Грошові видатки населення.

16. Індекс реальної заробітної плати.

17.Грошові доходи домогосподарств.

18. Прожитковий мінімум.

19. Розподіл населення за рівнем середньодушових сукупних видатків. 20.Відвідування населенням закладів культури та мистецтва.

21. Кількість зареєстрованих злочинів.

22. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря. Інституціональне забезпечення соціального розвитку національної еко­номіки України представлене, передусім, низкою законів, у тому числі:

/. Закон України «Про пенсійне забезпечення».

2. Закон України «Про загальнообов 'язкове державне соціальне стра­хування на випадок безробіття».

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

3. Основи законодавства України «Про загальнообов 'язкове державне соціальне страхування».

4. Закон України «Про зайнятість населення».

Згідно з основами законодавства України, загальнообов'язкове держа­вне соціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпе­чення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з не залежних від них об­ставин, а також у старості. Джерела такої допомоги формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями, громадянами, а також з бюджет­них та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України.
Визначальними принципами загальнообов'язкового державного соці­
ального страхування є: принцип солідарності та субсидування; державних
гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; забезпечення
рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, цільового використання
коштів і т.ін. [13].

Закон України «Про пенсійне забезпечення» гарантує всім непраце­здатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за раху­нок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Передбачені такі види державних пенсій:

а) трудові пенсії:

- за віком;

- по інвалідності;

- у разі втрати годувальника;

- за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Глава 9. СОЦІАЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд є самостійною фінансово-банківською системою і не входить до складу Державного бюджету України. Пенсії не підлягають оподаткуван­ню. Пенсійне забезпечення здійснюється органами соціального забезпе­чення. Поряд з державним пенсійним забезпеченням можливо укладати договори добровільного страхування додаткової пенсії. Джерелом для ви­плати додаткової пенсії в системі Української державної страхової комер­ційної організації (Укрдержстрах) є страховий фонд, який складається з особистих внесків громадян і коштів державного бюджету [2].

Одним із найважливіших інституціональних засад функціонування рин­ку праці в Україні є Закон «Про зайнятість населення». В умовах ринкової економіки і рівноправності різних форм власності цей Закон визначає право­ві, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю. У Законі сформульовано основні принципи державної політики зайнятості населення: забезпечення рівних можливостей усім громадянам; сприяння запобіганню безробіття; координація діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості; співробітництво про­фесійних спілок, спілок підприємців з органами державного управління в розробці та виконанні заходів щодо забезпечення зайнятості населення; між­народне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості населення.

Проблема безробіття є однією із найболючіших у ринковій економіці. Згідно із Законом України «Про зайнятість населення», безробітними ви­знаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (або інших передбачених чинним законо­давством доходів) через відсутність підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному мо­же бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію [3].

Закон України «Про загальнообов 'язкове державне соціальне страху­вання на випадок безробіття» визначає правові, фінансові та організаційні

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

засади такого страхування. Страхування на випадок безробіття здійсню­ється за принципами: надання державних гарантій; обов'язковість страху­вання всіх працюючих на умовах трудового договору, а також добровіль­ного для самозайнятих і суб'єктів підприємницької діяльності; цільового використання коштів; солідарності та субсидування та ін.

Управління страхуванням на випадок безробіття реалізується через Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Фонд є цільовою централізованою страховою орга­нізацією. Розмір виплати допомоги по безробіттю диференціюється залеж­но від страхового стажу та тривалості безробіття. Загальна тривалість ви­плати допомоги по безробіттю не повинна перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб передпенсійного віку (за два роки до настання права на пенсію) тривалість виплати по безробіттю не може пе­ревищувати 720 календарних днів. Допомога по безробіттю може виплачу­ватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробіт­ним, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким випов­нилося 18 років, за їхнім бажанням [4].