Основні показники інноваційної діяльності

Слід зазначити, що набір механізмів та інструментів інноваційної по­літики значною мірою співпадає з відповідним арсеналом інвестиційної політики. Основні відмінності полягають у більшій увазі, яка приділяється:

• дієвій системі захисту прав інтелектуальної власності;

• посиленню конкуренції — механізму природного відбору між еко­номічними суб'єктами, що змушує останніх впроваджувати інновації заради самозбереження і саморозвитку;

• зменшенню ризиків та невизначеності, які супроводжують прийняття рішень приватного сектора щодо реалізації інноваційного проекту;

• цільовому прямому фінансуванню НДДКР та певних інноваційних проектів, яке вважається ефективнішим порівняно з альтернати­вою — системою кредитних і податкових пільг.

• Окрім реалізації заходів яскраво вираженого стимулюючого харак­теру, до компетенції держави належить:

• формулювання проблем й обґрунтування стратегічних пріоритетів й перспектив розвитку (горизонту довгострокового планування для приватного сектора), зокрема, визначення напрямів спеціалізації на­ціональної економіки та її регіонів в міжнародному поділі праці;

• прямий та опосередкований стимулюючий вплив на систему факто­рів розвитку (насамперед на професійно-кваліфікаційний та інтеле­ктуально-освітній рівень людського капіталу) й функціонування НІС у цілому згідно з обраними національно-регіональними пріори­тетами;

Житепко Е. Эффективность стимулирования инноваций // Электронный журнал «Инновации». — 2004. — № 3.

15*

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

• сприяння виробництву фундаментального знання (в університетах та інших спеціалізованих наукових закладах) і комплексу технологій стратегічного характеру;

• формування інноваційної індустрії нового типу й інноваційної ін­фраструктури (інноваційні банки, інжинірингові центри, технополі-си, інноваційні біржі, страхування інноваційного ризику тощо);

• створення сприятливих інституційних та макроекономічних умов для інноваційної діяльності приватних компаній;

• розробка і підтримка спеціальних інноваційний проектів, у тому чи­слі надання інформації щодо потенційних партнерів та перспектив інноваційного співробітництва;

• брокерство — посередництво між ланками «наука, освіта < -> вироб­ництво < -> збут < -> споживання», у тому числі через політику вибаг­ливого державного споживання (тендери, система сертифікації та стандартизації продукції, контрактна система тощо);

• формування інноваційної ідеології та інноваційної культури, що за­безпечують сприйнятливість людей до нових ідей, їх готовність і здатність підтримувати й реалізовувати нововведення у всіх сферах життя;

• надання широкого спектра інформаційно-телекомунікаційних, ін-фраструктурних, транспортних, консультаційних, страхових та ін­ших послуг;

• регулювання міжнародних аспектів інноваційних процесів, зокрема розумний протекціонізм по відношенню до вітчизняних товаровиро­бників високотехнологічної продукції;

• пом'якшення чи нейтралізація негативних зовнішніх ефектів іннова­ційної діяльності, як-то: вихід засобів масового знищення з-під сус­пільного контролю, структурне безробіття, техногенні аварії та ката­строфи, розповсюдження нових небезпечних наркотичних речовин, певне зниження навичок аналітичного мислення у школярів і студен­тів внаслідок все більшої доступності відповідного інформаційного ресурсу тощо.

Глава 10. СТРУКТУРНА ТА ШВЕСТИЩИНаШНОВАЦШНА ПОЛІТИКА

Основні терміни та поняття

Діяльнісно-видова і галузева структура економіки, структурні зрушення, фактори структурних зрушень, високотехнологічні галузі промисловості, структурна політика, таргетування, галузі — національні пріоритети, чинники відбору пріоритетних галузей, інвестиційна політика, показники інвестиційної діяльності, національна інноваційна система, інноваційна політика, національна модель інноваційного розвитку.

Контрольні та дискусійні питання

І.Назвіть та охарактеризуйте основні макроструктурні типи еконо­міки України.

2.Розкрийте роль держави в регулюванні структурних зрушень в еко­номіці України.

3.Назвіть основні чинники вибору галузей — національних пріоритетів. Які галузі, на Вашу думку, мають бути визнані пріоритетними в Україні?

4.Як можуть бути охарактеризовані структурні зміни, що відбува­ються в економіці України, з огляду на провідні тенденції розвитку структури глобальної економіки?

5.Яка система зв 'язків існує між: структурною, інвестиційною та інно­ваційною політикою?

6.Поясніть, дія яких факторів зумовлює динаміку інвестиційних проце­сів в економіці України.

7.Які основні завдання повинна вирішувати держава — суб 'єкт регулю­вання інвестиційних процесів в економіці України?

8. У чому, на Вашу думку, полягає специфіка національної інноваційної системи України?

9.Назвіть чинники, які перешкоджають чи, навпаки, активізують інве­стиційно-інноваційну діяльність в Україні.

10.Запропонуйте власний варіант стимулюючої інвестиційно-інно­ваційної політики в Україні.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Глава 11. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ

ТА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ