Регулювання в Україні

У цілому протягом 1993-1996 pp. були створені правові та організа­ційні основи національної грошово-кредитної системи ринкового типу, яка дозволяла відпрацьовувати механізм регулювання грошового обороту в країні відповідно до потреб економіки.

Одночасно з розвитком грошово-кредитної системи відбувається ста­новлення, розвиток і трансформація фінансових відносин.

Головними складовими трансформаційних перетворень фінансових відносин незалежної України є:

- на І етапі (1991-1994 pp.) — руйнування існуючої централізованої фінансової системи колишнього СРСР, представленої, перш за все, Держ­банком СРСР, який акумулював, контролював і розподіляв майже всі фі­нансові ресурси країни; децентралізація фінансової системи, закладення правових і організаційних основ фінансової системи нового типу, орієнто­ваної на ринкові перетворення в економіці;

- на II етапі (1995-2000 pp.) відбуваються такі трансформації:

а) створення нових умов функціонування фінансової системи на осно­
ві суттєвих зрушень, пов'язаних з лібералізацією економіки, приватизацій­
ними процесами, зміною форм власності;

б) формування нової фінансової ідеології, обумовленої ринковими пе­
ретвореннями: появою недержавного сектора економіки, розвитком під-

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

приємництва і конкуренції, обмеженням державного втручання в діяль­ність господарюючих суб'єктів, становленням дворівневої банківської сис­теми, закладенням основ функціонування фінансового ринку.

Разом з тим, формування фінансової системи і нової фінансової ідео­логії в Україні мало дуже складний, тривалий і суперечливий характер.

11.2. Вплив грошово-кредитної та фінансової політики на економічну стабілізацію і зростання

Одним із пріоритетних завдань ринкових трансформацій є формуван­ня ефективної системи грошово-кредитного регулювання. Вона дає мож­ливість прискорити вирішення проблем фінансової стабілізації, стимулю­вання інвестиційної активності, підвищення конкурентоспроможності віт­чизняних виробників, підвищення рівня життя.

Разом з тим, початковий етап формування самостійної грошово-кредитної і фінансової системи України поєднувався з руйнуванням існу­ючої адміністративно-командної системи і співпав з обвальною економіч­ною кризою.

Грошово-кредитна і фінансова політика в Україні здійснювалася на цьому етапі спонтанно, без належного теоретичного обгрунтування. Ні НБУ, ні уряд, ні економічна наука не мали досвіду здійснення монетарної і фінан­сової політики в кризових умовах. Тому в підходах до вирішення завдань економічної політики в Україні вирішальну роль відігравали поточні, коро­ткострокові цілі. В цей період явно перебільшувалася роль держави в регу­люванні економіки, переоцінювалися можливості фіскально-бюджетного механізму у вирішенні соціально-економічних завдань, доводилась доціль­ність прямого втручання державних органів в економічні процеси. Але осо­бливістю ринкових перетворень в економіці України на початковому етапі стала втрата державою реальної можливості ефективного впливу на розви­ток економіки, а з боку урядових структур спостерігалося явне гальмування трансформаційних процесів, приватизації державного сектора, реструктури­зації державних підприємств. Внаслідок цього зберігався монопольний дер-

Тема 11. особливості грошовакрдцитної та фінансової системи національної економіки

жавний сектор з монопольним ціноутворенням, централізованим розподі­лом кредитних ресурсів. Такий підхід зумовлював надто важкий перебіг ри­нкових перетворень і сприяв поглибленню економічної кризи. На потреби економіки грошова політика реагувала невпинною грошовою емісією. Здій­снюване пряме емісійне фінансування бюджетного дефіциту передбачалося на той час чинним законодавством. Економіка переповнювалася грошовою масою, найбільші темпи приросту якої спостерігалися в 1993 р. і 1994 р. У 1994 р. спостерігалося і максимальне (починаючи з 1991 р.) падіння реаль­ного ВВП (-22, 9%). Це призвело до різкого зниження життєвого рівня насе­лення, втрати інтересу до заробляння і заощадження грошей.

Пріоритетним завданням цього періоду було подолання гіперінфляції, що зумовило застосування боргової моделі антиінфляційної політики. Най­доцільнішим засобом розв'язання інфляційних проблем уряд (під тиском зарубіжних радників) вважав зовнішні запозичення. Проте якщо неконтро-льована грошова емісія призвела до розгулу інфляції, то неконтрольоване зростання іноземних позик — до стагнації виробництва і зростання зовні­шньої заборгованості.

Настирливо рекомендоване західними порадниками скорочення бю­джетних видатків мало наслідком неминуче скорочення купівельної спро­можності населення. У свою чергу, звуження споживчого ринку неодмінно викликало збитковість і стагнацію виробництва, падіння обсягів спожи­вання товарів. Це обумовило скорочення зайнятості, демонетизацію еко­номіки з її негативними наслідками — доларизацією, бартеризацією, тіні-зацією, що власне й характеризує / етап (1991-1994pp.) формування фі­нансової і грошово-кредитної політики України, основні риси якого відо­бражені в табл. 11.4.

Протягом 1995-2000 pp. розгортався наступний етап, який характе­ризується рішучою протидією кризовим процесам, проведенням активних антиінфляційних заходів, здійсненням грошової реформи. В основу його було покладено завдання досягнення фінансової та валютної стабілізації. Протягом цього періоду здійснено низку важливих організаційно-економічних заходів щодо активного розвитку грошово-кредитної і фінан­сової системи держави:

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Таблиця 11.4