Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Книжкова справа як система






4.1 Об 'єктивні передумови формування книжкової справи

4.2 Формування книжкової справи як системи та визначення її структури

4.3 Основні складові частини книжкової справи та їх взаємозв'язки

4.1 Об'єктивні передумови формування книжкової справи

У визначенні книгознавства „книжкова справа" розглядаєть­ся як друга (разом з „книгою") складова частина об'єкта книго­знавства. Тому є необхідність „розшифрувати" це поняття, тобто з'ясувати витоки його формування, основні етапи розвитку, су­часну сутність, структуру і значення.

Сьогодні „книжкова справа" визначається як сукупність га­лузей культури і народного господарства, пов 'язаних з підготовкою і випуском книги, її розповсюдженням та використанням. Інакше кажучи, мова йде, перш за все, про систему видавництв та видав­ничих організацій, друкарень, інформаційно-бібліографічних і книготорговельних установ та головних закладів книгокористу-вання - бібліотек.

Книжкова справа існувала у світі задовго до появи книгодру­кування. Рукописна книга як засіб відбиття суспільної свідомості впливала на розвиток ідей і знань тогочасних народів і країн. Од­нак коло її впливу було вкрай обмеженим, перш за все через інди­відуальне (поштучне) виготовлення кожної книги.

Вирішальним поштовхом до створення книжкової справи як системи стало винайдення книгодрукування, яке швидко зроби-74


л< > книгу набагато доступнішою, а потім і масовою. Якщо в епоху рукописної книги усі процеси її створення фактично брав на себе и творець, то в умовах друкарського тиражування книги відбу-ішсться диференціація основних етапів її створення: підготовка, шшуск, розповсюдження та використання.

Цей процес особливо прискорився з кінця XIX - на початку XX ст. у зв'язку з розвитком машинного книгодрукування та впро-ипдженням прогресивних форм капіталістичного підприємницт-на. В Росії він, в основному, завершився в кінці XIX ст. Це, зокре­ма, підтвердив Перший з'їзд російських діячів друкарської спра-ни (1895 p.), зафіксувавши становлення видавничої справи як самостійної галузі народного господарства і культури.

У нових умовах поступово формуються, кажучи сучасною про­фесійною мовою, три основних цикли (етапи) виготовлення кни­ги: додрукарський, друкарський та післядрукарський з внутріш­ньою диференціацією кожного з них.

Наприклад, додрукарський етап включає в себе: формування іадуму майбутнього твору, пошук автора, створення рукопису, розробку та втілення в життя концепції видання, редагування рукопису, художнє оформлення видання, забезпечення полігра­фічного виконання і, нарешті, прогнозування майбутньої долі кидання (книжковий маркетинг).

Такими ж складними і диференційованими є і два наступні ета­пи виготовлення книги. Тому варто більш детально розглянути еволюцію формування основних складових книжкової справи.

4.2 Формування книжкової справи як системи та визначення її структур и

Увага до визначення книжкової справи та її складових частин значно посилилася в період формування книгознавства як само­стійної науки про книгу і пошуку його головних об'єктів дослі­дження. Саме тоді була сформульована відома „тріада" Лісовсь-кого, який об'єктом книгознавства визначив книговиробницт-во, книгорозповсюдження, книгоопис [бібліографія].

Незважаючи на гостру критику цього визначення в радянські часи як формального і буржуазно-об'єктивістського, воно зали­шалося до кінця 50-х років XX ст. основним орієнтиром шодо


Низовий М.А. Вступ до книгознавства

складових частин книжкової справи. Навіть під час другого „ні родження" вже „радянського" книгознавства знаходилис фахівці, які підкреслювали, що „ зміст поняття „книгознавство1 у широкому розумінні вельми правильно і без зайвих схоластич них тонкощів розкрив ще М.М. Лісовський трьома словами „книговиробництво - книгорозповсюдження - книгоопис (проф. М.П. Кисельов).

У роки другого „народження" книгознавства проблема визна чення основних об'єктів дослідження книгознавства дискутува лась особливо, бо на той час вже стало очевидним, що книгознав ство не може обмежитися дослідженням лише власне книги у всьо му її різноманітті. Вже на дискусії 1964 року було сформульовано, а на Першій Всесоюзній науковій конференції з проблем книго знавства (1971 р.) закріплено визначення: Книгознавство є ком­плексна суспільна наука про книгу і книжкову справу". Тобт було підкреслено, що відтепер книгознавство займається вивчен­ням не лише книги, а й всього комплексу галузей культури і на­родного господарства, пов'язаних з її підготовкою, випуском, розповсюдженням та використанням.

На Третій Всесоюзній науковій конференції з проблем книго­знавства (1977 р.) книжкова справа розглядалася не лише як си­стема взаємопов'язаних галузей культури і народного господарства, а й стверджувалось, вона (книжкова справа) як система вперше сфор­мувалась в роки радянської влади й функціонує лише в умовах со­ціалістичної системи народного господарства. Мине небагато років, щоб переконатись у помилковості такого твердження.

Найближче до визначення структури книжкової справи та на­укових дисциплін, що її обслуговують', підійшов А. Барсук у своїй статті „До побудови принципової схеми книгознавства" (1). У запропонованій автором схемі (див. наступ, стор.) системоутво­рюючими елементами були визначені „твір" і „читач", розміще­них по краях прямокутника, а решта його площі поділена гори­зонтально на дві рівні частини. У верхній з них розміщено шість галузей практичної діяльності (редакційно-видавнича справа, оформлення книги, бібліографічна справа, статистика друку, бібліотечна справа, книжкова торгівля), а в нижній - відповідні цим галузям наукові дисципліни (теорія редагування, мистецтво книги, бібліографознавство, статистика друку, бібліотекознав­ство, бібліополістика [книжкова торгівля]).


Тема 4. Книжкова справа як система

Як бачимо, схема відображає функціональний підхід її автора Ю книги і книжкової справи (у верхній частині фактично перера-Ковані виробничі цикли, які проходить твір на шляху до читача), її також ідею комплексності книгознавства (в нижній частині — перелік наукових дисциплін, що складають книгознавство).

Запропонована А. Барсуком схема критикувалася за методо-погічну невитриманість, однобокий підхід до книги і книжкової справи, надмірний (чи, навпаки, недостатній) перелік галузей практичної діяльності і відповідних їм наукових дисциплін та ін. Однак, незважаючи на це, схема мала незаперечні переваги. Л саме: 1. В ній вперше книжкова справа поділена на практичну і наукову її складові (чого не було у Лісовського); 2. Зроблено ди­ференційований (поіменний) перелік складових (хай для когось недостатній чи надмірний) практичної і наукової частин книж­кової справи. 3. Можливо, найголовніше — вона (схема і комен­тар до неї) стала стимулом і підґрунтям для подальшої розробки фахівцями методологічних основ книгознавства.

Це, зокрема, підтвердила ґрунтовна стаття І. Моргенштерна „Книжкова справа у єдності — головний об'єкт книгознавства" (2). В ній автор дає розлогу характеристику складових частин книжкової справи і продовжує пошук її наочного (схематичного) відтворення. Зокрема, він пропонує схему „Шлях книги", де по­казує рух книги від автора до установ її розповсюдження та вико­ристання.

В цій схемі відчутна динаміка видавничого процесу, показані основні його учасники, однак вона не відтворює повного циклу книговидання, зупиняючись на установах книгорозповсюджен­ня. Насправді ж цей цикл, як відомо, безперервний, якщо, зви­чайно, не рахуватись з формальними хронологічними обмежен­нями (квартал, рік і т. д.).

Після функціональної концепції книгознавства була запро­понована (на Другій Всесоюзній конференції з проблем книго­знавства, 1974 р.) концепція „наук, що перетинаються". її автор проф. Є. Л. Немировський обґрунтовував її необхідність тими обставинами, що поруч з загальною комплексною наукою про книгу і книжкову справу мають розвиватися окремо наукові дис­ципліни книгознавчого циклу. їх взаємовідношення з наукою варто визначати не як „включення" або „приєднання", а як „пе­ретинання". Наочно це видно, якщо уявити кожну наукову дис-


К


1.1


1, 2


1, КНИЖКОВА СПРАВА

1.3 1.4


1.5



 


ТВІР


 

Редакційно- Оформлення Бібліогра- Статистика
видавнича книги фічна друку
справа (" Мистецтво книш") справа  

Бібліотечна справа


Книготоргі-

вельна

справа


ЧИТАЧ


2.КНИГОЗНАВСТВО

 

 

  2.1 2, 2 2.3 2.4 2, 5 2.6 k
  Історія, Історія, Бібліогра- Історія, Бібліоте- Бібліо- | ^V
  теорія. теорія, фознавство теорія. кознавство полістика { \
Історія методика та методика та   методика та     11сторія
організація організація   організація     і І СОЦІОЛОГІЯ
книги редакційко-видаеничо) справи мистецтва КНИГИ   статистики друку     " і читача < і <
ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ КНИГОЗНАВСТВА

Принципова схема книгознавства (за А. І. Барсуком)



Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал