Її .її j

1 1 ім\ дискусія про подальшу долю традиційної та електронної і ти nit і кидає дещо штучною і перебільшеною, що, до речі, ха-1 і'.и гермо для недостатньо розвинених у книговидавничому сенсі Країн, У високорозвинених книговидавничих державах цим, як КАЖУТЬ, не переймаються. Тому можна цілком погодитися з тими фахівцями, які передбачають подальше мирне співіснування цих двох видів книг, а не їх непримиренну, як дехто пророкує, бо­ротьбу за виживання (13).

На жаль, у більшості випадків ми говоримо про значення інформації і, у зв'язку з цим, про провідну роль книги в політиці, освіті, культурі та вихованні, підкреслюємо її особливу роль в економічному, соціальному і духовному житті суспільства. Все, в цілому, вірно.

Однак, аж ніяк не применшуючи значення інформації в житті людини, суспільства і всього людства, слід сказати, що нині відбу­вається явна (свідома?) гіперболізація значення інформації. Дійшло до сумнозвісного афоризму: „Хто володіє інформацією, той володіє світом" (!?).

По-перше, невже всім і кожному обов'язково потрібно „воло­діти світом"? Може більшість людей влаштує менша територія? Сталін, наприклад, задовго до 22 червня 1941 року мав достатньо інформації про підготовку Гітлером нападу на СРСР. Як же він скористався тією інформацією? І де те „володіння світом"? Або інший приклад: американці першими здобули інформацію про атомну зброю. І що ж від цього отримали американці й увесь світ? Невже Хіросіма і Нагасакі - це „володіння світом"?

Так що занадто „прогресивних" документологів та інфор-маціологів варто застерегти: „Не принижуйте, не опошляйте Кни­гу своїм споживацьким відношенням до неї. Не забувайте, що оригінал Книги (її „мати") знаходиться на Небі. А за вашими гіперпрогнозами виходить, що вже сьогодні зайва Біблія, бо, бач­те, з'явилась... „Інформаціологія".

Зрозуміло, не кожен „ комплект скріплених у корінці задру-кованих аркушів чи зошитів, що містять усі сторінки майбутньо­го видання", як визначає книжковий блок нинішній Держстан­дарт 3018-95, гідний називатися „книгою". Не випадково деяки­ми фахівцями пропонується розмежовувати поняття „книжка" і „Книга". Наприклад, польський філософ і театрознавець Людвік Флашен пише: „Книжку пише письменник, видає видавець, читає 48

Тема 2. Книга: сутність і значення

Читач. Пишуть, видають і читають книжку соціальні інститути. І (іму книжка пишеться для того, щоб стати інститутом серед інсти-іугів. Інакше з Книгою, бо поки її не створиш, тебе ще немає, ■ і иорюючи її, починаєш існувати сам, а коли вона створена, тебе немає знову, оскільки ти став іншим" (14).

Як би там не було, цілком очевидно, що характеристика книги і Іуде неповною і односторонньою, якщо обмежитися лише її цільо-мі ію, прагматичною настановою. Так, дійсно, розумна і чесна книга ііінжди комусь і чомусь допомагає, сприяє, служить. Однак це, хоч і головний, але все ж один її бік. Другий полягає у тому, що кожна книга має власне життя. „Книги, як і люди, мають власну ВОЛЮ, " - говорили ще у Стародавньому Римі.

І це життя складне, дивне і, багато в чому, загадкове. Великий винахід людського генія — книга витримала (і продовжує витри­мувати!) конкуренцію з іншими засобами передачі інформації не тільки тому, що вона відображає найбільш глибокі, суттєві знан­ия і культурні цінності, акумулює соціальний досвід людства в гранично узагальненій формі, що вона впливає на людину з висо­ким ступенем єдності логічних та емоціональних компонентів, що вона стимулює значно більшу творчу активність читача в про­цесі сприйняття тексту, ніж це притаманно глядачеві чи слухачеві і т. д., але й тому (а, можливо, саме тому), що книга володіє інди­відуалізованим впливом на людину.

А саме: і вибір книги, який завжди залишається за читачем, і незалежність (у більшості випадків) від енергоносіїв при читанні, і час, який має читач для роздуму, для того, щоб повернутися до прочитаного, і духовний зв'язок між автором і читачем — цей по­стійний мовчазний діалог з книгою, її автором, з авторами інших книг, з самим собою та оточуючим середовищем.

„Як це дивно! Чиясь рука десь щось написала, чиясь душа вис­ловила найменшу долю свого заповітного життя найменшим на­тяком, - що може висловити слово, навіть таке, як Ваше! - і от раптом зникає простір, час, несхожість доль і стану, і Ваші думки і почуття стають моїми, нашими спільними... І хіба не зрозумілий після цього мій порив написати Вам, щось висловити, щось роз­ділити з Вами, на щось пожалітись? " (15).

Це - невеличкий фрагмент з оповідання І. Буніна „Невідомий друг", побудованого на листах до нього невідомої читачки з

Низовий М.А, Вступ до книгознавства

Ірландії. Ці листи Бунін зберігав понад 20 років, а потім закарбу­вав їх у цьому оповіданні.

А ось що пише про книгу відомий американський видавець Семюел С. Воєн: „Ще одна велика відмінність книги від багатьох її побратимів по культурі - кіно, газет і журналів, п'єс, теле­візійних шоу або серіалів. З книгою завжди працюють індивіду­ально... У наш вік колективізму, співробітництва, консолідації книга залишається цитаделлю індивідуальності" [17, С. 6].

І додає: „Книга невичерпна. Як комунікаційна будова книга портативна, компактна, попередньо записана, повторювана. Хоча „екран" здається маленьким, насправді він так само безкрайній, як і уява. Одні книги виконані у кольорі, інші - у чудових чорно-білих тонах. Але найбільш яскраві барви книзі надає наша уява, вона малює картину життя фарбами, яких не знайдеш ні в якому каталозі" [17, С 9].

Так, могутня і багато в чому загадкова влада книги. Вона — 1 головний інструмент піднесення людської особистості. Книга належить до тих витворів людського розуму, які ніколи не зник­нуть з людської цивілізації. А всім віщунам кінця „галактики Гутенберга" гідно відповів ще у довоєнні роки відомий ав­стрійський письменник-гуманіст Стефан Цвейг, висловлюван­ня якого варто привести навіть у завеликому для навчального по-сібник обсязі:

„... Той, хто одного разу пізнав ціну написаного і надрукова­ного, ціну духовного спілкування за допомогою слова в усій її незмірній глибині - чи сприяла цьому пізнанню одна книга або вся сукупність їх, - той посміхнеться співчутливо, бачачи мало­душність, що охопила сьогодні багатьох/навіть розумних людей. Час книг минув, тепер слово належить техніці, журяться вони; грамофон, кінематограф, радіо, як більш вправні і зручні переда­вачі слова і думки, вже витісняють книгу, и скоро її культурно-історична місія відійде у минуле. Який вузький погляд, яка куца думка! Бо де і коли техніці вдалося звершити хоч одне диво, яке перевершило б або хоч зрівнялось з дивом, явленим нам тисячу років назад у книзі? Хімія не винайшла вибухової речовини, яка могла б так потрясти увесь світ; нема такої сталі, такого залізобе­тону, який перевершив би довговічністю оцей маленький стос покритого друкованими знаками паперу. Жодному джерелу енергії не вдалося ще створити такого світла, яке виходить часом

Тема 2- Книга: сутність і значення

мін маленького томика, і ніколи електричний струм не буде воло­ці і и такою силою, якою володіє електрика, закладена в друкова­ному слові. Нестаріюча і незламна, непідвладна ^часУ> найбільш і щ 11 іентрована сила, у найбільш насиченій і різноманітній формі -|0ь що таке книга; так чи їй боятись техніки; хіба не за допомогою ш\ же книг техніка вдосконалюється і поширюється? Скрізь, не |цше у нашому особистому житті, книг^ ^є альфа і омега будь-ІХОї о знання, основа основ науки. І чим тісніше ти пов'язаний з і піною, тим глибше відкривається тобі > киття..." (16).

Здається, краще й не скажеш про Кн**гу- Не віриться, що це щік) сказано не сьогодні, а більше півстоліття тому. На такій пе­реконливій ноті й хотілося б закінчити виклад теми про сутність і нііічення книги. Але є непереборне бажагіня попросити вислуха-ш ще одну думку на цю тему сучасника, високого урядовця, на і оіі час президента Португалії Маріо Соарєша, висловлену ним на XXIV з'їзді (2000 р.) Міжнародної асоціації видавців - найавто­ритетнішому форумі книговидавців усіх континентів:

„... в останні двадцять років, в період, коли телебачення прак­тично є в кожному домі, книжкова справа переживає справжній (їум, настільки потужний, що книговиробництво в деяких краї­нах подвоїлось як за кількістю назв, так і ^за тиражами. За моїм глибоким переконанням, цей вибух - не тільки результат еконо­мічного піднесення, збільшення кількості шкіл, зростання насе­лення і розвитку процесів урбанізації- Обсяг книговидання ібільшується, в першу чергу, завдяки тоуіУ, Щ° книга продовжує залишатися найкращою формою існування і збереження куль­турного надбання і в цьому сенсі - є незамінною складовою куль­тури. Ми можемо сказати, шо в розповсюдженні культури книга иідіграє таку саму функцію як енергія 9 економічному розвит­ку... Завдяки тим зручностям, які книпа надає в різних сферах письмової комунікації, можна сказати, и1° ^вона знаходиться поза конкуренцією з точки зору вирішення оточуючого сучасної куль­тури - розвитку уяви, тренуванні пам'яті» придбання знань, зас-иоєння аналітичних підходів до явищ свІ^тУ" [46, С. 3].

Коли розмірковуєш над словами цих (і> слава Богу, багатьох інших!) мудрих людей під акомпанемент" галасливих псевдовче­них і псевдоноваторів про те, що ось-ось, ^леД^{ь не} завтра комп'ю­терні технології, „біт-галактики", інфомаґ" і^стРалі, інфотраси, інфо-маршрути чи кіберпростори, віртуальні ^чи цифрові бібліотеки

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

замінять (похоронять!) книгу, мимоволі повертаєшся думками до стану української книжки в незалежній Україні, де вісім останніх років поспіль не вдається подолати межу в один примірник із загального річного накладу виданих книг на одну людину нашо­го суспільства.

Немає сумніву, що першопричина такого становища полягає не стільки у певній втраті авторитету книги в конкуренції і новітніми засобами створення і поширення інформації чи такій вже зовсім слабкій нашій економіці (на всілякі загальнодержавні паради, фуршети, феєрверки і т.п. знаходяться кошти!), скільки у відношенні влади (і суспільства в цілому) до книги. Коли влада і суспільство спільно налаштовані на побудову економічно силь­ної, духовно багатої держави, для книжкової справи настає пора розквіту. Коли ж ситуація складається протилежна, для книги настають найтяжчі часи.

Зрозуміло, ця проблема є більш політичною, ніж книгознав­чою. Однак, це не може бути підставою, щоб книгознавці і всі при­хильники книги перестали дбати про покращення подальшої долі української книжки, яка б гідно шанувалася у власній державі і зайняла (і ми разом з нею!) гідне місце у цивілізованому світі.

Примітки

1. История книги — М.: Светотон, 2001. — С 6.

2. Барсук А.И. К определению понятия „книга" /А.И. Барсук Изд. дело. Книговедение. — 1970. - № 6. — С. 6.

3. Черняк А.Я. Еще раз об определении понятия «книга» /А.Я. Черняк //История книги: Теор. и методолог, основы — М., 1977. — С. 44-53.

4. Баренбаум И.Е. К вопросу об универсальном определении понятия „книга" /И.Е.Баренбаум //Книга: Исслед. и материалы. 1977. Сб. 34.-С. 11.

5. Иоффе А.Э. Введение в книговедение: Учеб. пособие / А.Э. Иоффе - М., 1984. - С. 7.

6. Моргенштерн И.Г. Динамика и статика книги: (Стабильность содержания как атрибут книги) /И.Г. Моргенштерн //Книга: Ис­след. и материалы - 2002. - Сб. 80. - С. 160.

7. Франко І. Зібрання тв. У 50 т. Т. 2. - К.: Наук, думка, 1976, - С. 202

8. УРЕ. В 17 т. Т. 5. - К.: УРЕ, 1980. - С. 235-236

Тема 2. Книга: сутність і значення

9. УЛЕ. В 5 т. Т. 2. - К.: УРЕ, 1990. - С. 495-496.

10. Коссов Б.И. Новое в определении понятия «книга» /Б.И. Кос­ти //" Книга и культура" Шестая Всесоюз. науч. конф. по пробле-міім книговед.: Секция общих проблем книговед.: Тез. докл. - М., 1988.-С.49.

11. Коссов Б.И. Еще раз об определении понятия «книга» //Девя-і.ія международная конференция по проблемам книговедения: Тез. докл. - М.: Наука, 2000. - С. 22.

12. Опенков М.Ю. Философия книги или Сотворение книжного мира /М.Ю. Опенков //Библ. дело - 2005. - № 9. - С. 2-4.

13. Федулеева Н.Н. Книга: традиционная и электронная /Н.Н. Фе-дулеева //Библиогр. - 2003. - № 4. - С. 8-11.

14. Флашен Л. Книга /Л.Флашен //Вопросы философии - 1990. — №6. - С. 62.

15. Бунин И.А. Собр. соч. В 6 т. Т. 4. - М.: Худ. лит., 1988. - С. 242.

16. Слово о книге: Афоризмы. Изречения. Литературные цитаты -М.: Книга, 1969. - С. 53.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Які основні підходи зарубіжних та вітчизняних книгознавців XXcm. ставилися до визначення поняття „книга "

2. Прокоментуйте визначення поняття „книга " в„Рекомендаціях..." ЮНЕСКО

3.Порівняйте визначення книги в енциклопедичному словнику „Кни­гознавство " та енциклопедії „ Книга "

4. Охарактеризуйте сучасні підходи до визначення поняття „книга "

5. Чим пояснюється дотеперішня невизначеність поняття „книга "

6. Які з поданих визначень книги найбільш прийнятні для Вас?

7. Традиційна та електронна книга: яке, на Вашу думку, їх сучасне і майбутнє

8. Охарактеризуйте місце і роль книги в інформаційному суспільстві

I

Низовий М.А. Вступ до книгознавства