Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах

248. Неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу - це:

а) займання; б) пожежа;

в) електротравма; г) вогнище.

249. Екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум’я і свічення - це:

а) вибух; б) горіння;

в) кристалізація; г) розчинення.

250. Швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснутих газів, яке не переходить у стійке горіння, – це:

а) вибух; в) спалах; б) детонація; г) тління;

251. Різновид горіння, який не супроводжується випромінюванням світла і розпізнається, як правило, за появою диму, – це:

а) вибух; в) спалах; б) детонація; г) тління;

252. Надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу - це:

а) вибух; б) спалах;

в) кристалізація; г) розчинення.

253. Різновид горіння, яке поширюється зі швидкістю кілька тисяч метрів за секунду внаслідок стиснення, нагрівання та переміщення незгорівшої суміші перед фронтом полум’я, – це:

а) вибух; в) спалах; б) детонація; г) тління;

254. Виникнення горіння без впливу джерела запалювання – це:

а) займання; в) спалахування;

б) самозаймання; г) самоспалахування.

255. Процес самозаймання вологого сіна, зерна, тирси чи торфу відносять до:

а) теплового самозаймання; б) мікробіологічного самозаймання;

в) хімічного самозаймання; г) фізичного самозаймання.

256. Самозаймання, що виникає внаслідок дії на речовину повітря, води, а також при взаємодії речовин, відносять до:

а) теплового самозаймання; б) мікробіологічного самозаймання;

в) хімічного самозаймання; г) фізичного самозаймання.

257. Процес самозаймання промаслених матеріалів (ганчір’я, дерев’яної тирси, металевих ошурків) відносять до:

а) теплового самозаймання; б) мікробіологічного самозаймання;

в) хімічного самозаймання; г) фізичного самозаймання.

258. До речовин, що здатні самозайматися при дії на них води відносять:

а) асфальтобетон, фіброліт; б) метали, гіпсові конструкції;

в) дерев’яна тирса, пісок; г) калій, натрій, карбіди кальцію.

259. Речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення, називають:

а) горючими; б) важко горючими;

в) негорючими; г) вибухонебезпечними.

260. Речовини та матеріали, які нездатні до горіння на повітрі нормального складу, називають:

а) горючими; б) важко горючими;

в) негорючими; г) вибухонебезпечними.

261. Речовини та матеріали, які здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, але після його вилучення не здатні до самостійного горіння, називають:

а) горючими; в) негорючими;

б) важко горючими; г) вибухонебезпечними.

262.Простір, в якому є або можуть з’явитися вибухонебезпечні суміші - це:

а) пожежонебезпечна зона; б) хімічнонебезпечна зона;

в) вибухонебезпечна зона; г) зона радіоактивного зараження.

263.Виробничі приміщення, в яких знаходяться горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28º С, належать до:

а) категорії А; б) категорії Б; в) категорії В;

г) категорії Г; д) категорії Д.

264.Виробничі приміщення, в яких знаходяться горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28º С, належать до:

а) категорії А; б) категорії Б; в) категорії В;

г) категорії Г; д) категорії Д.

265.Виробничі приміщення, в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані, належать до:

а) категорії А; б) категорії Б; в) категорії В;

г) категорії Г; д) категорії Д.

266. Зайвою умовою для виникнення горіння є наявність:

а) горючої речовини в) відновлювача

б) окислювача г) джерела запалювання

267.Горіння більшості речовин стає неможливим при:

а) вмісті кисню в повітрі в межах 18-20%; б) вмісті кисню в повітрі більше 15%;

в) вмісті кисню в повітрі менше 14%; г) вмісті кисню в повітрі в межах 14-16%.

268.Запобігання формуванню горючого середовища досягається:

а) ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів;

б) використанням устаткування та пристроїв, при роботі котрих не виникає джерел запалювання;

в) використання устаткування, що задовольняє вимогам електростатичної іскробезпеки;

г) застосуванням робочої та аварійної вентиляції.

269.Запобігання виникненню в горючому середовищі джерела запалювання досягається:

а) застосуванням герметичного виробничого устаткування;

б) використанням інгібуючих та флегматизуючих добавок;

в) використання устаткування, що задовольняє вимогам електростатичної іскробезпеки;

г) застосуванням робочої та аварійної вентиляції.

270. Сукупність організаційних заходів, а також технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї – це:

а) охорона праці; б) система електробезпеки;

в) система протипожежного захисту; г) система профілактики травматизму.

271. Здатність будівельних елементів та конструкцій зберігати свою несучу здатність, чинити опір нагріванню до критичної температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню – це:

а) вогнестійкість конструкцій; б) протипожежність перешкод;

в) пожежна сигналізація; г) спринклерні установки.

272. Стіна, перегородка, перекриття або об’ємний елемент будівлі, призначені для запобігання поширення пожежі у прилеглих до них приміщеннях протягом нормованого часу, – це:

а) вогнестійкі конструкції; б) протипожежні перешкоди;

в) пожежна сигналізація; г) спринклерні установки.

273. Двері у виробничих приміщеннях на шляхах евакуації повинні відчинятися:

а) в напрямку виходу з приміщень; б) усередину приміщень;

в) не важливо в яку сторону; г) почергово: одні всередину інші – назовні.

274. Вогнегасна речовина, що має найбільшу теплоємність, є найбільш дешевою, доступною та придатною для гасіння більшості горючих речовин - це:

а) брометіл; б) діоксид вуглецю;

в) вода; г) суміш піску з флюсом.

275. Водою не можна гасити:

а) трансформаторні мастила; в) електрообладнання під напругою;

б) тверді, волокнисті сипучі речовини; г) тверді горючі речовини.

276.Палаюче електрообладнання, що знаходиться під напругою можна загасити:

а) заливши водою; б) пінним вогнегасником;

в) вуглекислотним вогнегасником; г) водними розчинами солей.

277. Згідно Закону України «Про пожежну безпеку», безпосереднє забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на:

а) Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій;

б) їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором;

в) центральні органи виконавчої влади в галузі пожежної безпеки;

г) їх працівників та уповноважених ними осіб щодо питань охорони праці.

278. З метою забезпечення пожежної безпеки власники підприємств, згідно статті 5 Закону України «Про пожежну безпеку», зобов'язані:

а) забезпечувати пожежну безпеку в житлових будинках державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів;

б) забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду на власному підприємстві

в) забезпечувати пожежну безпеку під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд;

г) забезпечувати пожежну безпеку у дачних будинках, на садових ділянках працівників свого підприємства.

279. Згідно Закону України «Про пожежну безпеку», іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, з метою забезпечення пожежної безпеки зобов'язані:

а) забезпечувати пожежну безпеку в житлових будинках державного, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів;

б) забезпечувати будівлі, які належать їм на правах особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем;

в) забезпечувати пожежну безпеку під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд;

г) проводити службове розслідування випадків пожеж.

Згідно з «Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України», за призначенням та часом проведення протипожежні інструктажі поділяються на

а) початковий, поточний, черговий, заключний, позачерговий;

в) вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий,

б) державний, соціальний, об’єктовий, регіональний, місцевий;

г) короткочасний, довготривалий, місячний, квартальний, річний.

281. Згідно з «Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України», повторний протипожежний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками не менш як:

а) 1 раз на 6 місяців; б) 1 раз на рік;

в) 1 раз на 3 роки; г) 1 раз на 5 років.

282. Згідно з «Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України», учні (студенти), під час виробничої практики (навчання), а також перед проведенням з ними практичних занять в учбових майстернях, лабораторіях повинні проходити:

а) вступний інструктаж; б) первинний інструктаж;

в) позаплановий інструктаж; г) цільовий інструктаж.

283. Для визначення площі опікової поверхні тіла людини при значних ушкодженнях широко користуються:

а) правилом „долоні”; б) правилом „дев’ятки”;

в) правилом „десятки”; г) правилом „стопи”.

284. При масових ураженнях людей, для швидкого групування потерпілих, які мають невеликі площі обпечених ділянок тіла, доцільно користуватися:

а) правилом „долоні”; б) правилом „дев’ятки”;

в) правилом „десятки”; г) правилом „стопи”.

285. Відповідно до правила „дев’яток” Уоллеса, загальна площа поверхні тулуба (сума передньої та задньої поверхонь) людини становить:

а) 9%; б) 18%; в) 27%; г) 36%.

286. Відповідно до правила „дев’яток” Уоллеса, площа поверхні верхньої кінцівки людини становить:

а) 1%; б) 9%; в) 18%; г) 27%.

287. При масових ураженнях людей для швидкого групування потерпілих, користуються правилом „долоні”, якщо площа обпеченої ділянки потерпілого становить:

а) не більше 50%; б) не більше 30%;

в) менше 20%; г) менше 10%.

288. Для І ступеню опіку характерно:

а) наявність на місці ураження сухої та безболісної шкіри, коричневого або чорного кольору,

б) наявність почервоніння шкіри та її набряк

в) наявність пухирів, заповнених жовтуватою рідиною

г) на фоні ділянок почервоніння, пухирів, що лопнули, видно ділянки бурої, сухої та безболісної шкіри

289. Для ІІ ступеню опіку характерно:

а) наявність на місці ураження сухої та безболісної шкіри, коричневого або чорного кольору,

б) наявність почервоніння шкіри та її набряк

в) наявність пухирів, заповнених жовтуватою рідиною

г) на фоні ділянок почервоніння, пухирів, що лопнули, видно ділянки бурої, сухої та безболісної шкіри

290. Для ІІІ ступеню опіку характерно:

а) наявність на місці ураження сухої та безболісної шкіри, коричневого або чорного кольору,

б) наявність почервоніння шкіри та її набряк

в) наявність пухирів, заповнених жовтуватою рідиною

г) на фоні ділянок почервоніння, пухирів, що лопнули, видно ділянки бурої, сухої та безболісної шкіри

291. Для ІV ступеню опіку характерно:

а) наявність на місці ураження сухої та безболісної шкіри, коричневого або чорного кольору;

б) наявність почервоніння шкіри та її набряк;

в) наявність пухирів, заповнених жовтуватою рідиною;

г) на фоні ділянок почервоніння, пухирів, що лопнули, видно ділянки бурої, сухої та безболісної шкіри.

292. Перший принцип, яким необхідно керуватися при наданні допомоги потерпілим із опіками, - це:

а) обробка ушкодженого місця дезінфікуючими засобами;

б) припинення контакту шкіри із гарячими речовинами;

в) накладання на ушкоджену ділянку тіла стерильної пов’язки;

г) дати потерпілому знеболююче, наприклад, 1-2 таблетки анальгіну.

293. З метою запобігання розвитку опікового шоку потерпілим із опіками необхідно:

а) обробити ушкоджене місце дезінфікуючими засобами;

б) змастити уражену ділянку шкіри олією;

в) накласти на ушкоджену ділянку тіла стерильну пов’язку;

г) дати знеболююче, наприклад, 1-2 таблетки анальгіну.

294. При хімічних опіках перш за все ушкоджену ділянку тіла необхідно:

а) змастити спиртовим розчином йоду; б) енергійно змити струменем води;

в) обробити розчином перманганату калію; г) змастити олією чи вазеліном.

295. У випадку опіку шкіри людини кислотами, ушкоджену ділянку необхідно енергійно змити струменем води, а потім, по-можливості, промити:

а) 1-2% розчином оцтової кислоти; б) 5% розчином марганцевокислого калію;

в) 2% розчином соди чи мильною водою; г) 1-2% розчином борної кислоти.