Поняття ПРО ГРУНТ

Чорний І. Б.

Ч-75 Географія грунтів з основами грунтознавства: Навч. по-
сібник. — К.: Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 2010. — 246 с.: іл.

Висвітлено основні питання загального грунтознавства: утворення,
склад, властивості, класифікацію грунтів, їх значення у природі і житті
людини. Наведено грунтово-географічне районування і огляд найпошире-
ніших типів зональних грунтів світу і України. Викладено дані про зе-
мельні ресурси світу і України, їх раціональне використання і охорону.

Для студентів географічних факультетів педагогічних вищих навчаль-
них закладів.

Ч ————————— 125—95 ББК40.3я73

211—95

ВСТУП

Грунтознавство — наука про грунт, його утворен-
ня (генезис), будову, склад, властивості, закономірності геогра-
фічного поширення, взаємозв’язок з навколишнім середовищем,
роль у природі, шляхи і методи його меліорації, охорону і раціо-
нальне використання у народному господарстві.

поняття ПРО ГРУНТ

Протягом тисячоліть людина уявляла грунт як
відносно пухкий поверхневий шар суші Землі, на якому ростуть
рослини і який є засобом сільськогосподарського виробництва. Та-
ке поняття ототожнювалось з терміном земля — ділянкою поверх-
ні, на якій жила людина.

Наукове визначення цього терміна дав В. В. Докучаєв. На ос-
нові численних фактів, одержаних в процесі вивчення чорноземів
Росії, та їх логічного аналізу він запропонував під грунтом розу-
міти виключно лише ті денні або близькі до них горизонти гір-
ських порід, які були більше або менше природно змінені взаєм-
ним впливом води, повітря і різноманітних організмів—живих і
мертвих. Він підкреслював, що грунти утворились шляхом надзви-
чайно складної взаємодії місцевого клімату, рослинності і тва-
ринних організмів, складу і будови материнських гірських порід,
рельєфу місцевості і, нарешті, віку країни (Докучаєв В. В. Мате-
риалы к оценке земель Нижегородской губернии. Естественноисто-
рическая часть. Спб., 1886.—Вып. І.—С. 227). Отже, грунт є про-
дуктом взаємодії живої і неживої природи, особливим природно-
історичним тілом. Тому в сучасному грунтознавстві найчастіше
використовують таке визначення: грунт — самостійне природно-іс-
торичне, органо-мінеральне тіло, яке виникло внаслідок дії живих
і мертвих організмів і природних вод на поверхневі горизонти гір-
ських порід під впливом кліматичних факторів, рельєфу і гравіта-
ційного поля Землі.

Основною властивістю грунту є родючість — здатність забезпе-

чувати рослини поживними елементами, вологою, повітрям і теп-
лом протягом вегетаційного періоду. Саме ця властивість відрізняє
грунт від гірської породи. Всебічне вивчення родючості провів ві-
домий грунтознавець В. Р. Вільямс. Він вказував, що поняття про
грунт і його родючість нероздільні. Родючість — суттєва власти-
вість, якісна ознака грунту, незалежна від ступеня його кількіс-
ного прояву. Поняття про родючість грунту він протиставляє по-
няттю про безплідний камінь або масивну гірську породу.

Таким чином, грунт як особливе природне тіло — це складна
біомінеральна (біокосна) динамічна система, яка є комплексною
функцією гірської породи, організмів, клімату, рельєфу, часу і якій
властива родючість.

Грунт, як будь-яке природне тіло, має своє положення в прос-
торі, об’єм і межі; як форма природного ресурсу представлений у
вигляді грунтового покриву Землі.

З виробничої точки зору грунт є предметом і продуктом праці
та засобом виробництва.