Час виконання: 3 години

Хід роботи:

Про тепловий стан системи охолодження свідчить перегрівання двигуна, при якому температур; охолоджувальної рідини перевищує оптимальні значення (80—95 °С). Температуру реєструють покажчиком, встановленим на щитку приладів. Датчик покажчика знаходиться в сорочці охолодження двигуна. На сучасних автомобілях, як правило, застосовуються системи охолодження закритого типу з надлишковим тиском, які дозволяють підвищувати температуру кипіння до 100 °С і більше. На деяких авто­мобілях є електролампочки аварійного перегрівання з датчиками, встановленими в сорочці головки блока або у верхніх бачках радіатора. Лампочки загоряються при температурі охолоджувальної 105⁰. Ефективність роботи радіатора можна перевірити за різницею температур охолоджувальної рідини у верхньому і нижньому бачках, яка по винна бути у межах 8—12 °С.

Обладнання робочого місця. Справні й пошкоджені двигуни, термометри, комплекти ключів.

Візуальна перевірка стану системи охолодження та її герметичності, теплового стан двигуна. 1. Перевірити рівень охолоджувальної рідини (ан­тифризи марок 40, 65, ТОСОЛ А 40, ТОСОЛ А 65) у раді­аторі (розширювальному бачку) на холодному двигуні че­рез її значне об'ємне розширення при підвищенні темпе­ратури. При наявності у системі охолоджування розширю­вального бачка рівень антифризу не повинен опускатись нижче позначки (оптимальний рівень — на 3—5 см вище позначки),

В автомобілів КамАЗ при відкритті крана контролі) рівня повинна витікати охолоджувальна рідина.

Якщо систему охолодження заправляють водою, її рівень у розширювальному бачку повинен бути на 7—10 см вище позначки min, в автомобілів КамАЗ — під нижньою кромкою заливної труби бачка.

В автомобілях КамАЗ допускається короткочасне застосування води як охолоджу вальної рідини у виключних випадках.

При відсутності у системі охолодження розширювального бачка воду заливають до нижнього торця горловини радіатора. На випадок застосування антифризу рівень по­трібно знизити через значне об'ємне розширення низько-замерзаючих рідин при нагріванні. У систему охолодження заливають 12 л води і 11, 2 л антифризу (ЗМЗ-2401).

ТО-1

Перевірити, чи не підтікає рідина в усіх з'єднаннях системи охолодження, й, якщо треба, усунути підті­кання. Змастити підшипники водяного насоса (за графіком мащен­ня). Мастило нагнітають шприцом через оливницю до появи його в контрольному отворі насоса. Подальше нагнітання мастила може призвести до видавлювання сальників.

ТО-2

Перевірити герметичність системи охолодження; в разі потреби усунути витікання рідини. Перевірити й, якщо треба, закріпити радіатор, його облицювання та жалюзі. Пе­ревірити кріплення водяного насоса й натяг паса привода вентилятора; в разі потреби відрегулювати натяг паса й підтягнути кріплення. Перевірити кріплення вентилятора. Змастити підшипник водяного насоса (за графіком). Перевірити дію та герметичність системи опа­лення, дію жалюзі. У крайньому передньому положенні рукоятки пластини жалюзі мають бути повністю відкриті; поступово закривати їх, переміщуючи рукоятку на себе. Перевірити дію пароповітряного клапана пробки радіатора.

СТО

Двічі на рік промивати систему охолодження. Пе­ревірити стан утеплювального чохла (взимку) й на­дійність його кріплення. Готуючи автомобіль до зимової експлуата­ції, перевірити стан і дію пускового підігрівника та інших допоміж­них засобів полегшення пуску двигуна, встановлених на автомобілі, й, якщо треба, усунути несправність. У разі безгаражного зберігання автомобілів у холодну пору року після закінчення роботи треба злити воду із системи охолодження, відкривши краники на блоці та ниж­ньому патрубку радіатора, пробку горловини радіатора та краник системи опалення кузова.

Вправи: