Характеристика логічного мислення як психічного процесу

Дослідженням розвитку логічного мислення в різних сферах діяльності займалось багато науковців: П. Бєльчев, Ю. Музика, І. Розіна, О. Халабузар, Н. Чернега, Л. Шилова, Т. Яновська та інші.

Пізнання особистістю навколишнього світу розпочинається з сприймань та відчуттів, що й породжують людське мислення, яке супроводжує усі існуючі розумові процеси людини. Мислення забезпечує для індивіда шанс вийти за межі чуттєвого, а також розширює границі та глибину пізнання, відображає суттєві зв’язки та відношення між явищами та предметами, через відоме веде до невідомого.

Мислення – це пізнавальний психічний процес узагальненого та опосередкованого відображення індивідом явищ та предметів реальної дійсності в їх суттєвих відношеннях та зв’язках.

Розглянемо чотири основні функції мислення:

· розуміння – це процес мислення, спрямований на розкриття об’єктів у їх зв’язках та співвідношеннях з іншими об’єктами чи явищами;

· розв’язання проблем і задач – мислення з’являється тоді, коли для досягнення поставленої мети не вистачає досвіду, а саме в проблемній ситуації; визначити проблему і сформулювати питання – це перший хід до рішення проблеми; розуміти, що відомо і що потрібно відшукати, свідчить про перетворення на задачу проблемної ситуації; уміння знайти співвідношення невідомого та відомого в задачі – означає відшукати метод її розв’язання;

· цілеутворення – формування цілей становить собою процес виникнення нових цілей, що здійснюється у мисленні, а тому це є процес визначення загальної, проміжної та остаточної мети;

· рефлексія – аналізується як робота людини, що спрямована на усвідомлення методів і дій власного пізнання.

Розглянемо загальноприйняту класифікацію видів мислення (див. Рис. 2.) [83].

Рис. 2. Класифікація видів мислення.

1. За змістом:

· Наочно-дійове (предметно-дійове, конкретно-дійове) – інструментом мислення є предмет. Унікальність даного типу мислення проявляється в тому, що за його допомогою розв’язати поставлене завдання без виконання практичних дій не можна, і тому у нього міцний зв’язок із практикою.

· Наочно-образне – допускає знайомлення з реальним світом без виконання практичних дій, а тому може бути виконано тільки в ідеальному плані.

· Абстрактне (абстрактно-логічне) – виділення суттєвих властивостей та зв’язків предмета й нехтування усім іншим.

2. За характером задач:

· Теоретичне – спрямоване на відшукання загальних закономірностей.

· Практичне – спрямоване на вирішення поставлених завдань.

3. За ступенем новизни і оригінальності:

· Репродуктивне (відтворююче) – мислення на базі образів та
представлень, що почерпнуті з певної літератури.

· Творче (продуктивне) – мислення на базі творчої уяви.

4. За ступенем розгорнутості:

· Логічне (дискурсивне) – опосередковане логікою міркувань.

· Інтуїтивне – мислення на базі безпосередніх сприйнять і віддзеркалення дій предметів та явищ.

5. За засобами мислення:

· Вербальне – це таке мислення, що реалізується в мовленнєвих актах засобами мови, опредмечує думку в мовних виразах.

· Наочне – мислення на базі образів і представлень про предмети.

6. За функціями:

· Критичне – спрямоване на виявлення недоліків чи помилок в судженнях інших людей.

· Творче – таке мислення, що пов’язане із винаходом принципово нового та важливого знання, з генерацією власних унікальних ідей, а не з характеризуванням чужих думок [68].

Охарактеризуємо класифікацію за змістом. Історично передусім здійснилося становлення практичної діяльності та тільки набагато пізніше з розвитком цивілізованого суспільства відбулось формування теоретичної розумової діяльності. Проте, незважаючи на досить високий ступінь розвитку людського суспільства, практичне мислення є основою свідомої діяльності будь-якої особистості. У людей робітничих спеціальностей, робота яких тісно пов’язана із реальними предметами, зазвичай переважає саме наочно-дійове мислення. Адже завданням цього виду мислення є розв’язування конкретних практичних чи прикладних задач.

Наочно-дійове мислення базується на безпосередньому (особистому) сприйнятті предметів. Даний вид мислення домінує у ранньому віці: малюк мислить у процесі своєї діяльності, при цьому обов’язково взаємодіючи з деякими предметами. Це можливо легко відслідкувати на прикладі пізнання дитиною чогось нового, наприклад, подарований іграшковий автомобіль малюк розбирає на дрібні частини, щоб знайти когось, хто перебуває всередині і приводить дану машину в рух, і має досить велике здивування, коли нікого там не виявляє. Даний тип мислення не супроводжується мовленням: дитина, наприклад, складає конструктор, при цьому вона не пояснює своїх дій і не називає їх. Даний тип мислення характерний тваринам (хоча, він якісно інший).

Наочно-образне мислення присутнє, коли людиною сприймається навколишня дійсність. Зазвичай, даний вид мислення властивий дітям дошкільного віку. У дошкільнят ще не порушується зв’язок мислення із практичною діяльністю, хоча не завжди постає потреба у маніпулюванні деякими предметами, але постійно є потреба в представленні об’єкта чи предмета. Діти цього вікового періоду міркують наочними образами, а також ще не володіють поняттями. Наочно-образне мислення інколи називають логічно-знаковим – таким, у якому спираються на образи та уявлення. Ці образи завжди знаходяться у короткочасній пам’яті.

На основі наочно-чуттєвого та практичного досвіду у школярів поступово формується та розивається абстрактне мислення, що існує в образі суджень та абстрактних понять. Даний вид мислення обов’язково супроводжується мовленням, при чому його ще інколи називають словесно-логічним [83, 88, 112].

Щодо абстрактного мислення, то в його основі лежать поняття та логічні операції. Даний вид мислення відзначається високим рівнем у науковців.

Основні форми мислення:

Поняття – форма мислення, що відображає зміст явищ та предметів в їх суттєвих ознаках та відношеннях. Поняття бувають загальні й часткові, абстрактні й конкретні, теоретичні та емпіричні.

У понятті спеціальне та загальне призначення предмета сформульовано в єдиному слові. Це не певний образ, що є відмінним від сприймання, а узагальнення, яке в одному слові відображає знання про конкретний предмет або цілу групу деяких предметів.

У процесі діяльності, навчання людина поступово оволодіває цілою системою понять, при цьому велику роль відіграє наочність. Кожній людині для оволодіння деякими поняттями потрібна різна кількість часу. Інколи все життя можна розкривати сутність чи зміст окремих понять.

В судженнях розкривається сутність понять. Судження – така форма мислення, якою можна відобразити відношення і зв’язки між поняттями, а тому й між відповідними явищами та предметами; судження – це заперечення або ствердження чогось.

Зазвичай, виділяють такі судження: загальні, частинні та поодинокі. Судження бувають хибні та істинні. Істинні – це такі, що підтверджуються практикою, обставинами, часом. Судження існують у словах. При конструюванні будь-яких суджень досить велике значення мають не тільки логіка та розум, але й почуття та емоції [16].

Логічний висновок (умовивід) – це об’єднання суджень або форма мислення, за якою на основі декількох суджень виводять нове.

Індуктивний висновок – це такий логічний висновок, що зроблений під час мислення від конкретного до загального, тобто виводимо загальний закон чи правило з окремих, часткових випадків.

Дедуктивний висновок – такий логічний висновок, що зроблено у процесі мислення від загального до часткового, конкретного.

Мисленнєвий процес зазвичай формується у процесі діяльності, взаємодії людини із навколишнім світом. Саме мислення актуалізується при виникненні проблеми або під впливом мети. Усвідомлення людиною проблемної ситуації становить першу стадію її розв’язання. На другій стадії виділяється невідоме і відоме, внаслідок чого проблемна ситуація перетвориться на задачу. На основі аналізу умови задачі й чітко сформульованого питання відбувається формування та перевірка гіпотез (гіпотеза – це наукове припущення, для якого істинність ще не доведена та вимагає експериментальної перевірки). Гіпотеза, яка доведена, стає істиною. Чим більше висловлено і перевірено гіпотез, тим правильніше та справедливіше рішення. Для відшукання правильного рішення дуже цінними є протилежні погляди.

Наступним етапом вирішення проблеми є розв’язування усвідомленої проблемної ситуації – задачі. Інтуїтивна та швидка чутливість розуму, за допомогою якої приймаються рішення, називається евристикою. Найчастіше евристична діяльність здійснюється шляхом відшукування стандартів та стереотипів – тобто очевидності та типовості, а також реального існування фактів. Іноді можна спостерігати запізнілу очевидність: людина здогадується пізніше, здійснивши вчинок, прийнявши рішення, виконавши певні дії.

Заключний етап процесу рішення даної проблемної ситуації (задачі) – перевірка розв’язку.

Для особистості характерним є також творче мислення, яке є оригінальним – людина відшуковує власне розв’язання проблеми; гнучким – уміє за необхідності змінити власну колишню думку, підійти по-новому до розв’язання невирішених питань; глибоким – уміє побачити нові, сховані від розуміння проблеми задачі.

Рівень мислення людини характеризується: самостійністю, глибиною, гнучкістю, широтою, швидкістю, послідовністю, критичністю.

Самостійність мислення відзначається здатністю людини

сформулювати і розв’язати нове завдання без сторонньої допомоги; враховувати та використовувати досвід інших людей, здатністю сміливо висловлювати власну думку. Особистість, якій властива дана якість мислення, здатна знаходити нові, власні способи вирішення поставлених завдань; вона не боїться поразок і вірить у себе.

Гнучкість мислення проявляється у здатності змінити припущення та шлях вирішення проблеми, якщо попередній вибір не веде до мети. Дана якість мислення проявляється в готовності змінювати тактику та стратегію розв’язання проблеми, знаходити нестандартні способи дій. Людина, яка володіє такою якістю, уміє розглядати навіть суперечливі та протилежні точки зору, вона рішуча у змінах. Уміння змінити свої припущення та погляди є важливим, оскільки стереотипи не сприяють прогресу та творчості.

Глибина мислення проявляється у здатності виділяти суттєві особливості чи характеристики об’єкта, порівнювати, аналізувати, знаходити істотне і внаслідок чого зробити узагальнення. Людина, якій притаманна дана якість мислення, здатна розкривати причини подій та явищ, бачити проблему там, де інші цього не помічають, здійснювати різносторонній підхід до вирішення проблеми та аргументувати його.

Широта мислення – здатність охоплення широкого кола питань, інтелектуальною обізнаністю в різних галузях знань.

Критичність мислення характеризується здатністю усвідомлено контролювати перебіг інтелектуальної діяльності, оцінювати вироблені гіпотези, шляхи їх доведення; характеризується здатністю не підпадати під вплив інших думок, об’єктивно оцінювати свої думки, ретельно перевіряти власні рішення, зважувати усі аргументи, внаслідок чого виявляється самокритичне ставлення до себе та своїх дій [23].

Послідовність мислення характеризується умінням дотримуватись логічної послідовності під час висловлення та обґрунтування суджень. Людина, якій притаманна дана якість мислення, дотримується теми та не змінює предмет міркування, ніколи не «перестрибує» із одного міркування на інше.

Швидкість мислення виявляється у здатності швидко розібратись у будь-якій, навіть іноді досить складній, ситуації, швидко обдумати та прийняти правильне рішення.

У психолого-педагогічних дослідженнях науковці називають крім вище перерахованих такий вид мислення, як логічне мислення, яке слугує підвищенню якості навчального процесу. У контексті досліджень акцентовано увагу саме на логічному мисленні, сутність якого розкривається через феномен науки логіки.

Логічне мислення людини зароджується на основі образного мислення, а також є вищим етапом розвитку дитячого мислення. При чому, досягнення даного етапу – досить складний діяльнісний процес, оскільки розвиток у особистості логічного мислення потребує не лише досить високої активності інтелектуальної (розумової) діяльності, але й умінь робити висновки про загальні та істотні ознаки явищ та предметів. За результатами наукових досліджень встановлено, що до 14 років школяр досягає тієї стадії, коли його дитяче мислення набуває якостей, що характерні для розумової діяльності дорослих людей, що іноді ще називають стадією формально-логічних операцій.

Аналіз наукових праць показує, що наявність логічного мислення у людини характеризується умінням застосовувати закони логіки, згідно з якими організовувати свою діяльність, виконувати логічні операції та аргументувати їх, будувати гіпотези й робити правильні висновки. Коли людина мислить логічно, вона оцінює плоди власних мисленнєвих процесів – в якій мірі правильним є прийняте рішення, що включає оцінку та аналіз самого мисленнєвого процесу, а саме ходу суджень, що призвели до висновків. Логічне мислення інколи називають ще спрямованим мисленням, адже воно має своєю метою отримання бажаного результату, адже у процесі наукового пізнання при вирішенні практичних завдань, порівнюючи між собою відомі істинні положення, можна отримати нові, обґрунтувати положення, спираючись на логічне мислення.

На думку М. Тофтула, логічне мислення – це такий вид мислення, основними якостями якого вважаються чітка визначеність, послідовність, несуперечність та доказовість [25].

Визначеність – це властивість мислення відображати у структурі думки якісну визначеність самих предметів та явищ, їх відносну сталість.

Послідовність – це якість правильного логічного мислення, що свідчить про те, що міркування є вільним від внутрішніх протиріч до самого себе стосовно самого себе з одного питання, взятого в один і той же час, і при цьому в одному й тому самому відношенні. Логічна послідовність також означає таке: думки у міркуванні (умовиводі, теорії) так органічно зв’язані, що зміст кожної нової думки з необхідністю витікає із попередньої думки.

Несуперечливість – така риса правильного логічного мислення, що засвідчує те, що у міркуванні, доведенні та теорії немає суперечливих або логічно протилежних припущень про один предмет, що взятий в один і той же ж момент, при чому в одному й тому співвідношенні.

Доказовість – якість мислення, що свідчить про те, що у міркуванні всі думки спираються на інші думки, істинність яких вже доведена.

В основу логічного (правильного) мислення такий вчений, як Ю. Петров поклав такі необхідні умови: коректне оперування термінами, логічність питання і відповіді, логічність міркування й подолання помилкових висновків.

Процес логічного мислення неможливий без таких розумових операцій, як: синтез, аналіз, абстрагування, порівняння, конкретизація, узагальнення, класифікація та систематизація (див. Рис. 3.) [65].

Рис. 3. Взаємозв’язок логічного мислення та розумових операцій.

Аналіз – це уявний поділ цілого на частини, елементи, вирізнення окремих ознак і аспектів певного об’єкту. Аналіз – необхідна вимога наукового тлумачення фактів. Він вимагає глибини, точності та повноти. Це перший крок вивчення деякого (при чому незалежно якого) явища.

Синтез – це така мисленнєва операція, що передбачає пошук єдиного цілого через утворення суттєвих відношень і зв’язків між відокремленими елементами єдиного цілого. Синтез, як один із процесів мислення, може здійснюватись на різних рівнях у діяльності особистості, починаючи від простого машинального сполучення окремих частин цілого і до створення наукової теорії на підставі систематизації та узагальнення окремих реалій та матеріалів досліджень. Також він може відбуватись на основі і сприймання, і спогадів та уявлень^.

Будучи протилежними за власною сутністю, операції синтезу та аналізу тісно з’єднанні між собою та є головними мислиннєвими операціями. Без аналізу не може бути синтезу, і навпаки, адже вони завжди беруть участь у всіх процесах мислення, а також в єдності забезпечують глибоке та повне пізнання дійсності.

Порівняння полягає у відображенні елементів, ознак відмінності та подібності.

Абстрагування – це така мисленнєва операція, що виділяє окремі ознаки та елементи, а також відокремлює їх від інших та від самих об’єктів. Результатом актуалізації даної операції є утворення деяких понять, моделей, теорій. Сутність абстрагування як мисленнєвої операції полягає в наступному: сприймаючи конкретний предмет, а також виокремлюючи в ньому деяку певну частину, розглядається виділена частина чи властивість самостійно, незалежно від інших будь-яких складових вибраного предмета.

Узагальнення полягає у вирізненні груп явищ та предметів за суттєвими ознаками, що є спільними для даних груп. Узагальнення здійснюється на основі абстракції. Розрізняють два види узагальнення: теоретичне та емпіричне. Теоретичне узагальнення базується на аналізі об’єктів чи предметів, виділенні істотних та спільних ознак. Емпіричне узагальнення відбувається через порівняння особливостей чи ознак та виявлення серед них подібних.

Конкретизація – процес виконання переходу від загального до конкретного, часткового із метою розкриття їх відповідності суттєвому.

Класифікація – це процес пошуку та знаходження суттєвих і спільних ознак, а також елементів і зв’язків для деякої групи об’єктів, що створює основу для розподілу об’єктів на певні групи.

Систематизація – це така мисленнєва операція, яка скерована на виділення загальних та суттєвих ознак, а також подальше об’єднання за ними класів або груп об’єктів [34].

Отже, характерними рисами логічного мислення людини є володіння нею логічними прийомами (синтез, аналіз, класифікація, порівняння, систематизація, порівняння), динамічна розумова активність особистості, вміння виявляти причинно-наслідкові відповідності та зв’язки у процесі пізнавальної діяльності, а також уміння вибудовувати логіку прийняття рішень та обґрунтування висновків.

Ураховуючи наведені вище трактування, під логічним мисленням
старшокласників будемо розуміти таке мислення, що істотно

характеризується здатністю школяра володіти логічними прийомами, мислити точно, послідовно, при цьому не допускаючи суперечностей у своїх судженнях та міркуваннях, умінням вибудовувати логіку прийняття рішень, здатністю знаходити логічні помилки, умінням робити правильні висновки, їх обґрунтування та доведення.

Розглянемо основні функції логічного мислення, як різновиду мислення:

· пізнавальна – це така функція мислення, в якій відбувається відображення світу та самовідображення;

· проектувальна – функція мислення, зо допомогою якої здійснюється побудова планів та проектів, а також моделей теоретико-пізнавальної, практичної діяльності;

· прогностична – передбачення наслідків власних дій, прогнозування майбутнього;

· інформаційна – це така функція мислення, за допомогою якої відбувається засвоєння відомостей про знання та їх змістове перероблення;

· технологічна – полягає у розробленні норм, правил, стандартів, рецептів життєдіяльності особистості і суспільства у різних проявах і формах;

· рефлексивна – полягає у самопізнання розуму та самоаналізі;

· інтерпретаторська – функція, що дає змогу тлумачити, осмислювати продукти людської культури;