Регіональне митне співробітництво

Історично регіональне міжнародне право передувало сучасній, універсальній або, як її визначає І.І. Лукашук, «глобальній» міжнародній правовій системі. Остання є результатом розвитку регіональних систем і сприйняття державами їхніх найзагальніших, найважливіших і найвагоміших норм і принципів. Проте це не означає, що регіональні системи права припиняють своє існування. Сучасні регіональні інтеграційні процеси в політичному житті держав на Європейському континенті, між державами Північної і Латинської Америки, Африки, Азії зумовлюють їхню тісну взаємодію у вирішенні конкретних регіональних проблем, які мають свою специфіку в галузі взаємної безпеки, розвитку економіки, науки, культури, релігії тощо1.

До того ж, як слушно зазначає А.С. Гавердовський, існують численні питання і сфери міжнародного спілкування, регулювання яких на універсальній основі недоцільне або неможливе. Мова йде про специфічні сфери співробітництва держав, розташованих в певному географічному районі і пов'язаних історичною, економічною, культурною, інколи етнічною спільністю». Україна бере участь у міжнародному митному співробітництві як на універсальній, так і на регіональній основах. Формування і функціонування митного права України та активна участь нашої країни в процесах міжнародного митного співробітництва як на універсальному, так і на регіональному рівнях взаємозалежні процеси.

Саме тому розвиток міжнародного митного співробітництва за участі України між європейськими державами, пов'язаними історичною, економічною, культурною та етнічною спільністю, заслуговує на додаткову увагу.

Регіональне митне співробітництво України залежно від кількості суб'єктів міжнародних митних правовідносин можна поділити на два види: двостороннє та багатостороннє.

У двосторонні зв'язки Держмитслужба України може вступати як з митними органами іноземних держав, так і з відповідними органами міжнародних регіональних організацій (як приклад відносини з Директоратом Європейської Комісії з оподаткування і митного союзу Європейського Співтовариства). Таке співробітництво може здійснюватися як на основі укладених міждержавних, міжурядових і міжвідомчих угод з питань митної справи, так і в рамках спільно утворених інституцій.

При багатосторонньому співробітництві, тобто коли участь у міжнародних митних відносинах беруть три і більше суб'єкти міжнародного права, Держмитслужба може реалізувати свої повноваження через підписання певного міжнародного договору (ставши учасницею міжнародної конвенції регіонального чи субрегіонального характеру), представляти інтереси народу України в рамках міжнародної конференції (як приклад, Міжнародна конференція з митного співробітництва на кордонах у рамках нової політики сусідства, що проходила 5—6 жовтня 2005 р. у Києві1) або в рамках міжнародної регіональної організації (як приклад, у Співдружності Незалежних Держав).

Аналізуючи процеси двостороннього і багатостороннього міжнародного митного співробітництва між європейськими державами, можна зазначити, що розвиток міжнародних митних відносин між ними значною мірою залежить від діяльності таких регіональних міждержавних об'єднань, як Європейський Союз (далі — ЄС) і Співдружність Незалежних Держав (далі — СНД). Визначивши одним із пріоритетів своєї зовнішньої політики інтеграцію в європейські структури й участь у загальноєвропейських процесах, Україна визначила і магістральний напрям свого митного співробітництва, тобто митного співробітництва з державами—членами ЄС.

Загальнодержавною програмою адаптації законодавства України до законодавства ЄС сфера митного права визначена однією з пріоритетних, що вимагає поступового приведення національного митного законодавства у відповідність до норм і стандартів ЄС2.

Особливістю міжнародного співробітництва нашої держави з ЄС виступає те, що основна частка офіційних зв'язків між ними здійснюється на рівні «Держмитслужба (Україна) — Європейська Комісія (Європейське Співтовариство)».

Взагалі використання двох назв, а саме: «Європейське Співтовариство» та «Європейський Союз» задля уникнення плутанини потребує додаткового роз'яснення.

Сучасна правова наука має три основні теорії пояснення правової природи ЄС, за якими Союз — це: особливий різновид міжнародної міждержавної організації; специфічне державне утворення, різновид конфедерації або федерації; новий тип політико-правового утворення.

Угода про утворення Європейського Союзу, відома як Маастрихтська угода, набула чинності 1 листопада 1993 р. після ратифікації її дванадцятьма країнами—членами Європейського економічного співтовариства. За умовами цього договору Європейське економічне співтовариство було перейменоване в Європейське Співтовариство, а з урахуванням проголошення створення ЄС назва об'єднання, відомого як Європейське Співтовариство (ЄС), набула загального вжитку як Європейський Союз (ЄС).

Звичайно, Європейське Співтовариство нікуди не зникло і продовжує існувати як перша і найважливіша організація ЄС. На підтвердження цього можна додати те, що ЄС засновується і тримається на трьох «стовпах».

Один із цих «стовпів» утворюють Європейські Співтовариства разом узяті, тобто Європейське Співтовариство та Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом). Інші два «стовпи» складаються із Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці в галузі судочинства та внутрішніх справ відповідно.

До того ж ЄС жодним з договорів не був наділений міжнародною правосуб'єктністю (він не є суб'єктом права взагалі) і тому законні повноваження на міжнародному рівні здійснюються від імені його держав-членів саме Європейським Співтовариством.

Таким чином, на сьогоднішній день Україна офіційно підтримує зовнішні зносини з питань митного співробітництва саме з Європейським Співтовариством. Але в перспективі наша держава готується і до відносин з ЄС, до виключної компетенції якого в подальшому і будуть відноситися питання щодо митного союзу та митної співпраці1.

Це може статися лише за умови ратифікації Конституції ЄС. Лише тоді Конституція для Європи стане безпосереднім джерелом права ЄС, а відповідно до ст. 6 ЄС — суб'єктом права.

Хронологія головних подій у співробітництві України та ЄС бере свій початок з грудня 1991 р., коли ЄС було офіційно визнано незалежність України.

Щодо сучасного етапу співробітництва, то українсько-європейські відносини спираються значною мірою на підписану 14 червня 1994 р. в Люксембурзі Угоду про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами2 (далі — УПС), що набрала чинності з 1 березня 1998 р. і розрахована на десятирічний період.

Правовому регулюванню митного співробітництва в Угоді присвячені положення статей 51 і 76 «Митниця», а також Протоколу про надання адміністративними органами взаємної допомоги у вирішенні митних питань, що є невід'ємною частиною УПС.

Відповідно до цих положень митне співробітництво між Україною та ЄС здійснюється в таких напрямах:

1) згідно з ст. 51 — зближення чинного і майбутнього митного законодавства України із законодавством Співтовариства. До речі, серед пріоритетних галузей, передбачених цією статтею, митне законодавство визначене першим;

2) надання технічної допомоги, якої може потребувати Україна при здійсненні заходів, пов'язаних із зближенням законодавства.

Допомога може включати, зокрема: обмін експертами; завчасне надання інформації, особливо стосовно відповідного законодавства; організацію семінарів; професійну підготовку; допомогу у здійсненні перекладу законодавства Співтовариства у відповідних секторах;

3) надання взаємної допомоги у вирішенні митних питань — відповідно до положень Протоколу про надання адміністративними органами взаємної допомоги у вирішенні митних питань.

У розвиток двостороннього митного співробітництва та положень даного Протоколу з більшістю країн—членів ЄС було укладено двосторонні Угоди про співробітництво та взаємодопомогу в митних справах. Як приклад, такі угоди було укладено з Бельгією, Грецією, Австрією, Чехією, Італією, Фінляндією, Францією, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Польщею, Словенією, Королівством Нідерландів та іншими.

Основною формою співробітництва між Сторонами за такими угодами є обмін інформацією, необхідною для виявлення, розслідування та припинення митних правопорушень. Основним інструментом обміну інформацією є запити Сторін про надання адміністративної допомоги.

З метою досягнення зближення української митної системи з митною системою Співтовариства ст. 76 УПС перелічує безпосередні форми митного співробітництва між договірними сторонами, а саме: обмін інформацією; удосконалення методів роботи; запровадження об'єднаної номенклатури та єдиного адміністративного документа; взаємозв'язок між транзитними системами Співтовариства і України; спрощення перевірок та формальностей, які стосуються перевезення товарів; підтримку впровадження сучасних митних інформаційних систем; організацію семінарів і навчальних циклів.

Задля забезпечення ефективного співробітництва в рамках УПС було запроваджено ряд двосторонніх органів, а саме: Раду з питань співробітництва між Україною та ЄС, Комітету з пар­ламентського співробітництва та Комітету з питань співробіт­ництва між Україною та ЄС, а також системи галузевих підкомітетів, що діють в рамках останнього.

Держмитслужба бере активну участь у роботі цих органів, а саме: Ради з питань співробітництва, де вона представлена Го­ловою Служби; Комітету з питань співробітництва, де її пред­ставляє перший заступник Голови Служби; галузевих підкомі­тетів, зокрема, в Підкомітеті Україна—ЄС № 5 «Митне та транскордонне співробітництво» Держмитслужба представлена першим заступником Голови Служби. З метою поглиблення та вдосконалення взаємовідносин між нашою державою та ЄС значний обсяг роботи виконується Радником з митних питань у Представництві України при ЄС.

Регулярні консультації між Україною і «Трійкою» ЄС та саміти Україна—ЄС стали нормою двосторонніх взаємин.

Зв'язки, які встановлено між Україною та ЄС з метою забез­печення ефективного вирішення питань взаємного співробіт­ництва, свідчать, що взаємовідносини здійснюються як прямо між Державною митною службою України та Європейською комісією з питань співробітництва, регулюються УПС, так і опосередковано через Євромитницю (Євромитниця — консор­ціум, розташований у Парижі й створений митними службами ЄС для підготовки та забезпечення реалізації проектів технічної допомоги митним та іншим правоохоронним органам, які фінансуються в основному з коштів ЄС), коли йдеться про реалізацію проектів ТАСIS для Держмитслужби.

Та з часом розвиток митного співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами давно вийшов за рамки УПС. На сьогодні митне співробітниц­тво також здійснюється на підставі затвердженого 12 грудня 2001 р. Плану дій ЄС в сфері юстиції та внутрішніх справ в Ук­раїні, який став першим документом такого рівня в рамках від­носин ЄС з третіми країнами, та Графіку його виконання від 18 червня 2002 р., а також затвердженого 21 лютого 2005 р. у м. Брюсселі Плану дій Україна—Європейський Союз, що вста­новлює стратегічні рамки співробітництва між Україною та ЄС на найближчі три роки.

У Плані дій знайшли відображення важливі для України принципові положення, зокрема: можливість укладення між Україною та ЄС нової посиленої угоди (на заміну УПС, термін дії якої закінчується у 2008 р.); визначення умов та порядку створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС; започаткування конструктивного діалогу зі спрощення візового режиму між Україною та ЄС з метою підготовки до майбутніх переговорів щодо укладення відповідної угоди з цього питання; надання Україні збільшеної фінансової підтримки з боку ЄС для реалізації заходів, передбачених Планом; запровадження з 2007 р. нової моделі надання технічної допомоги.

У розвиток міжнародного митного співробітництва між Україною і ЄС, а також задля вирішення проблемних питань, що виникали на придністровській ділянці українсько-молдовського кордону на митному кордоні України і Молдови, з 1 грудня 2005 р. розпочала свою роботу Місія Європейської Комісії (далі — Місія ЄК). Місія ЄК діє відповідно до Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України, Урядом Республіки Молдова та Європейською комісією щодо Місії Європейської комісії з надання допомоги в питаннях кордону в Україні та Республіці Молдова від 7 жовтня 2005 р. й перебуватиме на українсько-молдовській ділянці кордону протягом двох років.

Від перебування Місії ЄК в Україні очікуються такі результати: демонстрація відкритості та прозорості діяльності митних органів України; приведення правових норм, якими регулюється діяльність митних органів, у відповідність до норм ЄС; підвищення ефективності митного контролю у пунктах пропуску через українсько-молдовський державний кордон; оптимізація діяльності митних органів у пунктах пропуску через державний кордон; налагодження більш тісної взаємодії митної та прикордонної служб з іншими правоохоронними органами; отримання технічної допомоги митними органами України.

Основи міжнародного митного співробітництва в рамках СНД було закладено ще в Угоді про створення СНД від 8 грудня 1991 р. З урахуванням даної Угоди прийнятим 22 січня 1993 р. Статутом СНД було визначено основні сфери спільної діяльності держав—членів СНД, серед яких була і така сфера — співробітництво у формуванні і розвитку спільного економічного простору загальноєвропейського і євразійського ринків, митної політики2.

Митне співробітництво в рамках інтеграційних об'єднань у просторі СНД в основному здійснюється через Ради керівників митних служб СНД та Євразійського економічного співтовариства (далі — ЄврАзЕС).

Міжнародне митне співробітництво Держмитслужби України з митними службами держав—учасниць СНД відбувається в рамках постійно діючого органу галузевого співробітництва — Ради керівників митних служб держав—учасниць СНД (далі — РКМС або Рада), основним призначенням якого є забезпечення координації взаємодії митних служб держав—учасниць СНД в галузі митної політики.

РКМС було засновано Рішенням Ради глав урядів СНД від 23 грудня 1993 р., а перше її засідання відбулося 18 січня 1994 р. Цим рішенням було затверджено Положення про РКМС, яке на даний час діє в новій редакції від ЗО травня 2002 р.

У своїй діяльності РКМС керується основними документами СНД, договорами і угодами, укладеними між державами-учасницями в рамках Співдружності, рішеннями Ради глав держав і Ради глав урядів, Економічної ради і Ради міністрів закордонних справ, а також чинним Положенням про РКМС, виконує свою діяльність у тісній взаємодії з Виконавчим комітетом СНД (представник якого входить до складу РКМС з правом дорадчого голосу).

Основними напрямами діяльності РКМС є:

— визначення пріоритетних напрямів у сфері митної справи держав—учасниць СНД;

— сприяння зближенню та гармонізації митних законодавств держав—учасниць СНД;

— координація практичної взаємодії митних та інших заінтересованих національних служб і відомств держав—учасниць СНД з основних аспектів митної політики;

— сприяння реалізації ухвалених міждержавних та міжурядових рішень у галузі митної справи держав—учасниць СНД.

Основні функції РКМС полягають у:

- розробці цільових програм з пріоритетних напрямів спільної діяльності митних служб держав—учасниць СНД;

- розробці пропозицій щодо зближення та гармонізації митних законодавств держав—учасниць Співдружності;

- розробці пропозицій щодо формування взаємоприйнятних механізмів тарифного і нетарифного регулювання;

- розробці рекомендацій щодо уніфікації митних правил і форм документації митного оформлення і контролю товарів, що обертаються у сфері зовнішньої торгівлі;

- здійсненні взаємодії з державними, галузевими органами і організаціями СНД з питань, що належать до компетенції Ради;

- аналізі та розгляді на засіданнях Ради процесу реалізації документів, прийнятих державами—учасницями Співдружності у галузі митної справи;

- розгляді процесів реалізації митними службами держав—учасниць Співдружності взятих на себе зобов'язань у відповідності із рішеннями Ради; розгляді інших питань, що належать до компетенції Ради.

Здійснюючи свої повноваження, Рада має право: вносити свої пропозиції на розгляд Ради глав держав, Ради глав урядів і Економічної ради СНД; ухвалювати в рамках своєї компетенції рішення, спрямовані на розвиток співробітництва, взаємодії митних служб держав—учасниць СНД; створювати постійні або тимчасові робочі групи для підготовки питань у галузі митної справи; залучати для виконання певних робіт вчених і спеціалістів; вирішувати інші питання, що належать до її компетенції. Членами РКМС є керівники митних служб держав—учасниць СНД, які вправі визначити свого представника, що наділений відповідними повноваженнями ухвалювати рішення на засіданні Ради.

Кожна держава має в Раді один голос. Рішення Ради ухвалюються кваліфікованою більшістю голосів (3/4 від числа присутніх), рішення процедурного характеру ухвалюються звичайною більшістю. Раду очолює Голова, який обирається на основі ротаційного принципу із числа членів Ради більшістю голосів терміном на один рік, який може повторно переобиратися на цю посаду.

робочим апаратом Ради виступає Секретаріат Ради. Функції Секретаріату виконує митна служба тієї держави, представником якої є Голова Ради при взаємодії з Виконавчим комітетом СНД. Секретар Ради призначається Головою Ради терміном на один рік за погодженням із членами Ради.

Для розв'язання найскладніших проблем створюються постійно діючі робочі групи експертів, затверджується їх склад, регламент роботи.

Засідання керівників митних служб відбуваються двічі на рік, а засідання груп експертів — чотири рази на рік. Експертами митних служб держав—учасниць СНД опрацьовуються проекти міжнародних договорів, положень та інших документів, які у подальшому подаються на розгляд Ради.

Результати засідань РКМС оформляються у вигляді окремих рішень з кожного окремого питання, що розглядається під час засідань.

Фінансове забезпечення засідань Ради, а також тимчасових і постійних робочих груп здійснюється за рахунок коштів митної служби тієї держави—учасниці СНД, представником якої є Голова Ради.

Наша держава поряд з іншими одинадцятьма учасниками Ради бере активну участь у її роботі. Так, у 2005 р. представники Держмитслужби брали участь у роботі 41 та 42 засідань Ради керівників митних служб держав—учасниць СНД, а також у засіданнях робочої групи з питань розробки модельного Митного кодексу держав—учасниць СНД1.

Від української сторони членом РКМС є Голова Держмитслужби.

Держмитслужба відіграє значну роль в діяльності РКМС. Українська сторона є розробником проектів багатьох міжнародних договорів та інших документів, що приймаються на засіданнях зазначеного органу. Тому позиція Держмитслужби завжди користується великою увагою з боку інших членів Ради.

У разі, якщо Держмитслужба не приймає будь-яке рішення РКМС, і відповідно, не буде його виконувати, то її представник може бути спостерігачем в робочій групі при виконанні положень такого рішення іншими митними службами держав—учасниць СНД.

РКМС проводиться постійна робота за основними аспектами митної політики. До основних результатів роботи РКМС можна віднести створення значного обсягу договірно-правової бази, підготовку відповідних міжнародних договорів, що регулюють взаємодію сторін у галузі митної справи.

Як приклад, в рамках РКМС розроблялися положення Основ митних законодавств держав-учасниць СНД, Угоди про єдину Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності, Єдиної методології митної статистики зовнішньої торгівлі держав—учасниць СНД та ін. РКМС було прийнято Регламент Ради керівників митних служб держав—учасниць СНД, Рішення щодо механізму реалізації угод «Про співробітництво і взаємодопомогу в митних справах» і «Про співробітництво митних служб з питань затримання і повернення культурних цінностей, які незаконно вивозяться і ввозяться» тощо.

На засіданнях Ради також приймаються рішення щодо висунення кандидатури від держав—учасниць Співдружності до Політичної комісії ВМО та координації роботи держав—учасниць Співдружності в рамках ВМО.

Крім співпраці в рамках РКМС, наша держава розвиває міжнародне співробітництво з митних питань також з державами— членами Угоди про формування Єдиного економічного простору (далі — ЄЕП), державами—членами ГУАМ, залучається до роботи ЄврАзЕС.

Співробітництво в межах ЄЕП є новим напрямом багатостороннього міжнародного митного співробітництва Держмит-служби України, яке на даний час будується на існуючій двосторонній договірно-правовій базі.

Процес формування ЄЕП відбувається на основі Угоди про формування ЄЕП від 19 вересня 2003 р.

20 квітня 2004 р. Угода про формування ЄЕП була ратифікована Верховною Радою України із застереженням, що Україна братиме участь у формуванні та функціонуванні Єдиного економічного простору в межах, що відповідають Конституції України.

Ця Угода, невід'ємною частиною якої є Концепція формування ЄЕП, є рамковим документом, що передбачає подальше визначення конкретних заходів та механізмів її реалізації, а також участі кожної із держав-учасниць у сферах та формах взаємодії в рамках ЄЕП.

До складу ЄЕП входять разом з Україною Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Російська Федерація.

Відповідно до Угоди про формування ЄЕП під Єдиним економічним простором сторони розуміють економічний простір, що об'єднує митні території Сторін, на якому функціонують механізми регулювання економік, засновані на єдиних принципах, що забезпечують вільний рух товарів, послуг, капіталу та робочої сили, і проводиться єдина зовнішньоторговельна і узгоджена, в тій мірі і в тому обсязі, в яких це необхідно для забезпечення рівноправної конкуренції та підтримання макроекономічної стабільності, податкова, грошово-кредитна і валютно-фінансова політика.

ЄЕП має формуватися поетапно, враховуючи можливості різнорівневої та різношвидкісної інтеграції.

Різнорівнева і різношвидкісна інтеграція означає, що кожна держава-учасниця самостійно визначає, в яких з напрямів розвитку інтеграції або окремих інтеграційних заходів вона бере участь і в якому обсязі. Цей момент є дуже важливим, оскільки він враховує різні ступені інтеграції держав—засновниць ЄЕП (Російська Федерація і Республіка Білорусь — Союзна держава3; Російська Федерація, Республіка Білорусь і Республіка Казахстан — члени ЄврАзЕС) і створює можливості для України самостійно визначати напрями розвитку співробітництва та ступінь її участі в інтеграційних заходах.

Першочерговим етапом у формуванні ЄЕП є створення зони вільної торгівлі (далі — ЗВТ) без вилучень та обмежень. Однак наявність у комплексі основних заходів, пов'язаних із формуванням ЄЕП таких положень, як: гармонізація митно-тарифної політики по відношенню до третіх країн, включаючи надання преференцій третім країнам; перехід до єдиної митно-тарифної політики; формування і затвердження єдиного митного тарифу, включаючи єдину систему преференцій відносно третіх країн, а також формування єдиної товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності (далі — ТН ЗЕД); заснування єдиного регулюючого органу (Комісії) ЄЕП і делегування йому повноважень у галузі митно-тарифної політики; розробка і схвалення Основ митних законодавств держав—учасниць ЄЕП та інше, дали підстави багатьом дослідникам цього питання вважати, що Угодою передбачається створення саме митного союзу між її державами-учасницями.

І дійсно, визначення ЗВТ у Концепції суперечить міжнародно визнаному поняттю ЗВТ і є, по суті, визначенням митного союзу.

Водночас нашою державою було чітко визначено, що основною метою участі України у формуванні та функціонуванні ЄЕП слід вважати створення зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень, оскільки утворення будь-яких наддержавних органів, що координуватимуть діяльність держав—членів цього об'єднання і створення митного союзу в рамках ЄЕП, як це пропонувалося російською стороною, суперечить чинному законодавству України та її стратегічній цілі — європейській інтеграції.

Тобто взаємосумісним з євроінтеграцією України є рівень участі у формуванні та функціонуванні ЄЕП, який не є вищим за ЗВТ в її міжнародно визнаному розумінні. Йдеться про запровадження нульових тарифів при здійсненні імпортно-експортних операцій між країнами, охопленими ЗВТ.

Протягом 2005 р. представники Держмитслужби України брали участь у роботі 19—20-го засідань Групи високого рівня з формування ЄЕП. Також співробітники Держмитслужби залучаються до роботи експертних робочих груп з питань формування ЄЕП, засідання яких проводяться з метою підготовки засідань Групи високого рівня, а саме: експертної робочої групи з питань формування ЄЕП та експертної робочої групи з питань митно-тарифного й нетарифного регулювання та митного адміністрування.

У рамках формування ЄЕП забезпечується здійснення внутрішньодержавних процедур з підписання ряду угод про переміщення товарів через кордони держав—учасниць співтовариства, зокрема: про порядок переміщення валюти фізичними особами; про єдині підходи в застосуванні інформаційних технологій при митному контролі за переміщенням товарів та транспортних засобів; про визначення митної вартості товарів; про єдину ТН ЗЕД; про організацію обміну інформацією щодо переміщення товарів та транспортних засобів; про спрощення порядку митного оформлення та митного контролю.

Підписання цих угод сприятиме економічній інтеграції держав-учасниць ЄЕП, спрощенню митних процедур, удосконаленню контролю за зовнішньоекономічною діяльністю за рахунок збирання та зіставлення статистичних даних'.

Основи міжнародного співробітництва з митних питань Держмитслужби України з митними службами Азербайджанської Республіки, Грузії та Республіки Молдова були закладені ще у 1997 р.

Це стало можливим після того, як 10 жовтня 1997 р. в м. Страсбург в ході Самміту Ради Європи главами держав Грузії, України, Азербайджану та Молдови було схвалено Спільне Комюніке про заснування консультативного форуму ГУАМ. В Комюніке Президентами була підкреслена необхідність розвитку чотиристороннього співробітництва для зміцнення стабільності і безпеки в Європі на основі принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів держав, демократії, верховенства закону і поваги прав людини.

Після того, як 24 квітня 1999 р. до Об'єднання ГУАМ приєдналася Республіка Узбекистан формат форуму було трансформовано в ГУУАМ. Однак перебування Узбекистану у складі ГУУАМ було нетривалим і у 2002 р. ним спочатку було призупинено свою діяльність в рамках ГУУАМ, а з 2005 р. остаточно її припинено.

Перший Самміт Президентів ГУУАМ відбувся в Ялті 7 червня 2001 р., за результатами роботи якого було підписано Ялтинську Хартію ГУУАМ.

Пріоритетними напрямами співробітництва держав—учасниць ГУУАМ було визначено: поглиблення торговельно-економічних зв'язків між державами ГУУАМ; розвиток інфраструктури транспортних коридорів з відповідною гармонізацією правових та інституційних засад цієї сфери, уніфікацією митних і тарифних норм з наближенням їх до світових стандартів; забезпечення енергетичної безпеки; боротьба з міжнародним тероризмом, організованою злочинністю, нелегальною міграцією та незаконним обігом наркотиків. За підсумками пленарного засідання Самміту ГУАМ, що проходив у Києві 23 травня 2006 р., Президентами Грузи, України Азербайджану та Молдови було підписано Декларацію про створення Організації за демократію та економічний розвиток — ГУАМ, ЇЇ Статут та інші документи.

Статут Організації є міждержавним міжнародним договором, який підлягає ратифікації парламентами країн-учасниць об'єднання Документом передбачено створення Ради на чотирьох рівнях-глав держав, міністрів закордонних справ, національних координаторів та постійних представників. Цілями Організації, зазначеними у статуті, є: утвердження демократичних цінностей забезпечення стійкого розвитку; зміцнення міжнародної і регіональної безпеки; поглиблення європейської інтеграції. Статут також передбачає створення постійного Секретаріату, місцем перебування якого є Київ.

Таким чином, «союз чотирьох» має перетворитися із об єднання держав на міжнародну організацію, відкриту для вступу (інших держав, що поділяють її цілі і принципи і Міжнародне митне співробітництво Держмитслужби України з митними службами держав-учасниць ГУАМ відбувається як на двосторонньому, так і на багатосторонньому Рівнях та розвивається у напрямі створення зони вільної торгівлі ГУАМ, а також в межах затвердженої 6 грудня 2002 р. Рамкової Програми ГУУАМ-США із сприяння торгівлі і транспортуванню, забезпеченню прикордонного і митного контролю, боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю і розповсюдженням наркотиків.

На двосторонньому рівні між Україною та іншими країнами-членами ГУАМ існує досить розгорнута договірно-правова база співробітництва у галузі митної справи. Базовими міжнародно-правовими актами у міжнародних зв'язках Держмитслужби України з митними службами Грузії, Азербайджану і Молдови є- Угода між Урядом України і Урядом Грузії про співробітництво у митних справах від 14 лютого 1997 р., Угода між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво у митних справах від 24 березня 1997 р., Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про співробітництво і взаємодопомогу в митних справах від 18 серпня 1999 р.

Що ж до багатостороннього міжнародного митного співробітництва, то Держмитслужба України керується такими міжнародними договорами, укладеними під час Самміту ГУУАМ 4 липня 2003 р.: Угодою про взаємну допомогу і співробітництво в митних справах між державами—учасницями ГУУАМ та Меморандумом про взаєморозуміння між державами—учасницями ГУУАМ зі сприяння торгівлі та транспортуванню.

Оскільки українська сторона відіграє роль лідера в ГУАМ, то Держмитслужба України також відіграє провідну, координуючу роль у багатосторонньому співробітництві, пов'язаному з виконанням положень Меморандуму.

В розвиток положень Меморандуму країнами ГУУАМ під час засідання Ради міністрів закордонних справ держав—учасниць ГУУАМ 28 червня 2004 р. були прийняті Регіональна стратегія та План дій з реалізації Проекту зі сприяння торгівлі та транспортуванню Рамкової програми ГУУАМ—США.

В межах Рамкової Програми ГУУАМ—США представники Держмитслужби України залучаються до роботи Керівного комітету Проекту ГУУАМ зі сприяння торгівлі та транспортуванню, перше засідання якого відбулося 21 квітня 2004 р.

На базі Держмитслужби України було створено міжвідомчу робочу групу з питань підготовки та виконання зазначеного вище Проекту.

Від реалізації даного Проекту очікується розвиток інфраструктури пунктів пропуску на спільних кордонах держав-учасниць, гармонізація митного законодавства, поглиблення співробітництва митних служб та зміцнення торгово-економічних зв'язків між країнами—учасницями ГУАМ.

Співробітництво у напрямі створення зони вільної торгівлі відбувається на основі підписаної 20 липня 2002 р. Угоди про заснування зони вільної торгівлі між державами—учасницями ГУУАМ і підписаного 24 травня 2006 р. Протоколу про створення зони вільної торгівлі. Наступним кроком такої співпраці повинна стати уніфікація відносин між країнами ГУАМ у сфері прикордонних і митних служб, а також узгодження їх митних тарифів.

Для вирішення нагальних питань міжнародного митного співробітництва відбуваються робочі зустрічі експертів та керівників митних служб країн—учасниць ГУАМ.

Держмитслужба України також бере участь у діяльності робочих органів, створених за участю держав—учасниць ГУАМ, зокрема, робочої групи з торгово-економічних питань та робочої групи з питань боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків.

ГУАМ є молодою міжнародною міжурядовою організацією, тому зв'язки між її учасниками перебувають у стадії становлення.

Держмитслужба з інтересом відстежує діяльність органів ЄврАзЕС — міжнародної організації (відповідний статус було визнано ООН у травні 2003 р.), до складу якої входять Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Ро­сійська Федерація і Республіка Таджикистан. Своє бажання приєднатися до ЄврАзЕС наприкінці 2005 р. було проголошено й Узбекистаном.

Україна, Республіка Молдова і Вірменія мають статус спос­терігачів цього міждержавного об'єднання. Держави та органі­зації, які отримали статус спостерігача, мають право бути при­сутніми на відкритих засіданнях органів ЄврАзЕС, за згодою головуючого виступати на засіданнях, та в міру необхідності отримувати відкриті документи, що приймаються органами ЄврАзЕС.

ЄврАзЕС було створено на основі Договору про заснування Євразійського економічного співтовариства від 10 жовтня 2000р.

В преамбулі цього договору зазначено перелік міжнародних договорів, на основі яких здійснюватиме свою діяльність ця ор­ганізація, а саме: Угода про Митний союз між Російською Фе­дерацією і Республікою Білорусь від 6 січня 1995 р., Угода про Митний союз від 20 січня 1995 р., Договір про поглиблення ін­теграції в економічній та гуманітарній галузях від 29 березня 1996 р. та Договір про Митний союз і Єдиний економічний простір від 26 лютого 1999 р.

Головною метою ЄврАзЕС є регіональна інтеграція через створення єдиного економічного простору (заснованого на ос­нові єдиного митного союзу) на території його держав-членів.

Оскільки ЄврАзЕС було засновано на базі Митного союзу Росії, Білорусі, Казахстану, Киргизії та Таджикистану, то у 2000 р. Раду керівників митних служб держав—учасниць Мит­ного союзу було реорганізовано у Раду керівників митних служб держав—учасниць ЄврАзЕС.

Крім Ради керівників митних служб держав—учасниць ЄврАзЕС вирішенням митних питань міждержавного співробіт­ництва також займається Постійна комісія з митного регулю­вання та прикордонної політики.

Головна мета цього органу — уніфікація митного законодавс­тва держав—учасниць даного регіонального економічного блоку.

Таким чином, представники Держмитслужби України ма­ють можливість брати участь як спостерігачі у засіданнях Ради керівників митних служб держав—учасниць ЄврАзЕС. Однак на практиці цю можливість було реалізовано лише один раз — у 2002 р.